Рішення № 25582127, 06.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/45/12-3/47/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

06.08.12 Справа № 5009/1983/12

За позовом: Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дюміна, 61)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа 1-ї Бердянської ради, 2, ідентифікаційний код 25473739)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бердянська міська рада Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа 1-ї Бердянської ради, 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 13 106, 28 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від прокуратури: Тронь Г.М., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 84 від 30.04.2010р.

від позивача: Саввон С.О., головний спеціаліст відділу з представництва інтересів виконкому в судах юридичного управління, довіреність № 246 від 16.01.2012р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Бердянського міжрайонній прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1, третя особа Бердянська міська рада Запорізької області про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 12 619, 98 грн., та пені у розмірі 486, 30 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.05.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 19, 121, 140, 143 конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 526, 610, 629, ЦК України, п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 2, 29, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1983/12 (провадження № 30/45/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.06.2012р. о 10 годині 30 хвилин (суддя Кагітіна Л.П.).

Відповідно до протоколу перерозподілу справ між суддями від 05.06.2012р. автоматизованою системою документообігу суду у зв'язку із хворобою судді Кагатної Л.П. справу № 5009/1983/12 (провадження 30/45/12) передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 06.06.2012р. справу прийнято до свого розгляду суддею Соловйовим В.М., присвоєно справі номер провадження - № 30/45/12- 3/47/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.07.2012р. о 10 годині 40 хвилин

Ухвалою суду від 04.07.2012р. розгляд справи відкладений на 18.07.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 18.07.2012р. розгляд справи відкладений на 06.08.2012р. о 12 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 06.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 10.08.2012р.

Під час розгляду справи прокурор та представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях прокурор підтримав заву про уточнення позовних вимог № 45/6 від 02.07.2012р., якою заявлено до стягнення з відповідача за період з березня 2012 року по червень 2012 року включно заборгованість з орендної плати в розмірі 12 713, 77 грн. та пеню в сумі 742, 13 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява прокурора про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії прокурора не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2012р. надав письмові пояснення № 2873 від 03.08.2012р. в яких зазначив, що відповідач погасив частину боргу, отже з урахуванням даної сплати, станом на 30.06.2012р. сума боргу відповідача перед позивачем складає 213, 77 грн. орендної плати за червень 2012 року та 724, 13 грн. пені.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначили, що 19.04.1999р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (Орендодавцем) та ПП ОСОБА_1 (Орендарем) укладений договір оренди нежитлових приміщень № 151 по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 у м. Бердянську Запорізької області.

До вказаного договору оренди вносились зміни та доповнення додатковими угодами від 18.10.2000р., від 02.09.2002р., від 02.01.2003р., від 31.08.2006р., від 29.11.2007р. та від 01.04.2010р.

В порушення п.п. 3.2.1 п.3.2, п.5.2 Договору, орендодавцем своєчасно не вноситься орендна плата, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 12 713, 77 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідачу також нараховано пеню в сумі 742, 13 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

В абзацах 2-5 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

У визначенні місця проживання інших фізичних осіб господарському суду слід враховувати приписи частини першої статті 29 Цивільного кодексу України, за якими таким місцем є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.04.2012р. місце проживання ОСОБА_1 є: 71100, Запорізька область, АДРЕСА_1.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали суду від 28.05.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/1983/12 (суддя Кагітіна Л.П.), направлена відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута до канцелярії господарського суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Ухвала від 06.06.2012р. про прийняття справи до провадження судді Соловйова В.М., ухвали від 04.07.2012р. та від 18.07.2012р. про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до канцелярії господарського суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місцезнаходження та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Третя особа, повідомлена про час і місце проведення судового розгляду в засіданні господарського суду в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання жодного разу не з'явилась.

Копія ухвали суду від 28.05.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/1983/12 (провадження № 30/45/12), направлена на адресу третьої особи, отримана 05.06.2012р. уповноваженим представником, про що свідчить повідомлення про вручення від 31.05.2012р.

Надані прокурором та позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача та думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендатор) укладений договір оренди нежитлових приміщень № 151 від 19.04.1999р. (із змінами внесеними додатковими угодами від 18.10.2000р., від 02.09.2002р., від 02.01.2003р., від 31.08.2006р., від 29.11.2007р. та від 01.04.2010р.).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування убудоване нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі відділу культури виконавчого комітету Бердянської міської ради (Майно) площею 208, 80 кв.м. згідно зі звітом про оцінку майна та згідно з технічним паспортом на приміщення від 14.03.2005р., розміщене за адресою: м. Бердянськ, АДРЕСА_2/ АДРЕСА_3 (згідно з довідкою Бердянського КП з технічної інвентаризації від 04.02.2005р. № 98). Убудоване нежитлове приміщення будівлі міського палацу культури, вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить за оцінкою 135 944, 07 грн., без ПДВ, виконаного станом на 31.03.2006р. експертом -оцінювачем Іщенком Ю.І.. БФ Запорізької ТПП, майно передається в оренду з метою використання під кафе "Актор", рішення комітету МВК № 301 від 11.06.1998р.

Згідно п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акту прийому - передачі вказаного майна.

Як зазначено в п. 2.2 Договору, власником орендованого майна залишається територіальна громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Передача майна в оренду здійснюється згідно акту прийому - передачі, майно вважається поверненим після підписання акта прийому - передачі Орендодавцем (п. 2.3 договору).

Згідно п.7.1 Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду комунальне майно згідно розділу 1 цього договору по акту прийому - передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до акту здачі - приймання нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_2 від 03.04.2006р., відділ культури виконавчого комітету Бердянської міської ради (Балансоутримувач) здає, а ПП ОСОБА_1 (Орендар) приймає нежитлове приміщення площею 108,8 кв. м. розташоване в убудованому приміщенні будинку міського палацу культури Бердянської міської ради.

Орендар зобов'язаний:

Використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням визначеним у розділі 1"Предмет договору" цього Договору (п. 5.1 Договору).

Своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату (п. 5.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Бердянськ, затвердженої рішенням сорокової сесії 4 скликання від 24.05.2005р. № 22 "Про затвердження методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Бердянськ" і складає на квітень 2006р.:

135 944, 00 грн. х 12 % : 12 міс. = 1 359 грн. 44 коп. х 0, 997 = 1 355 грн. 36 коп.

ПДВ 20% - 271 грн. 07 коп.

Разом: 1 355 грн. 36 коп. + 271 грн. 07 коп. = 1 626 грн. 43 коп. x І іфл.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок № 34220999700011 ГУДКУ у Запорізькій області м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676953, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянськ, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди, яка становить 2 936 грн. 51 коп. х І інфл. станом на березень 2010р.

За оренду приміщення за період з січня 2012р. по червень 2012р. Управління комунальної власності Бердянської міської ради виставило ПП ОСОБА_1 рахунки за орендну плату на загальну суму 19 452, 29 грн. та акти виконаних робіт за період з січня по червень (т.1, а.с 90 - 97).

Згідно банківських виписок (т. 1, а.с. 98-150, т. 2, а.с. 1-24), в рахунок орендної плати за період з січня 2012р. по червень 2012р. відповідач перерахував позивачу 19 238, 52 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором оренди складає 213, 77 грн.

Як зазначено у пункті 3.3 Договору, у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

Цей договір діє з 01.04.1999р. та до 31.12.2012р. (п. 10.1 Договору).

22.03.2012р. управління комунальної власності Бердянської міської ради звернулось із претензією № 1141 до ПП ОСОБА_1, про сплату заборгованості з орендної плати.

Борг погашений відповідачем частково.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно визначено Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди нежитлових приміщень № 151 від 19.04.1999р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок № 34220999700011 ГУДКУ у Запорізькій області м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676953, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянськ, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди, яка становить 2 936 грн. 51 коп. х І інфл. станом на березень 2010р. (п.п. 3.1.1 договору).

Господарським судом встановлено, що орендна плата в сумі 12 713, 77 грн. за період з березня по червень 2012 року включно прокурором та позивачем розрахована вірно.

Позивачем надані суду докази часткового виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу за даним договором, несплаченими залишилось 213, 77 грн. за червень 2012 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину боргу у розмірі 12 500, 00 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Роз'яснити прокурору та позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором оренди нежилих приміщень № 151 від 19.04.1999р. які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПП ОСОБА_1 грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 151 від 19.04.1999р. у розмірі 213, 77 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також прокурор та позивач просять стягнути з відповідача пеню в сумі 742, 13 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі Орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 742, 13 грн. (розрахунок доданий до заяви про уточнення позовних вимог від 02.07.2012р. № 45/6.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п.п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа 1-ї Бердянської ради, 2, ідентифікаційний код 25473739) 213 (двісті тринадцять) грн. 77 коп. суми основного боргу з орендної плати та 742 (сімсот сорок дві) грн. 13 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В частині стягнення 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. провадження у справі припинити за відсутності предмету спору.

5. Повне рішення складено 10.08.2012р.

Суддя В.М. Соловйов