Ухвала суду № 25581360, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/89835/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Голови ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.02.2007 № 49 «ос»про звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010 в сумі 118 104 грн. Визнано звільненим ОСОБА_2 з роботи з 01.05.2010 на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу»у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Постанова суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць в розмірі 3 108 грн. звернута до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010, а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів». Виключити з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_2 з роботи з 01.05.2010 на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу»у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Доповнити резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007».

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, задоволено заяву ОСОБА_2 та замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 26858570 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20 травня 2011 року щодо примусового виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ 37471928, адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9).

У касаційній скарзі, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

06 червня 2011 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 26858570 з метою примусового виконання рішення суду в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010 з відрахуванням отриманої допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів.

Відповідно до частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, помилково виходили з того, що відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 № 1085/2010, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України є правонаступником Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, а тому має нести всі права та обов'язки останнього, у тому числі щодо виконання судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 323 утворено Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Міністерство з питань житлово-комунального господарства України на базі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, що реорганізується.

На виконання зазначеної постанови наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.03.2007 № 78 утворено Комісію з ліквідації Міністерства.

В подальшому, на момент винесення Вищим адміністративним судом України постанови від 29.03.2011, набрав чинності Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 №1085/2010, абзацом 9 пункту 1 якого, вирішено утворити Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, реорганізувавши Міністерство регіонального розвитку та будівництва України та Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку щодо задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не є правонаступником ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Крім того, таке правонаступництво зазначеним Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 № 1085/2010 не встановлювалось, і відповідно, висновки судів першої та апеляційної інстанцій протирічать змісту Указу.

З огляду на викладене та враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Голови ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, скасувати.

Прийняти нову ухвалу.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко