Рішення № 25579331, 07.08.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.12р. Справа № 21/5005/5397/2012

За позовом Прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави

в особі: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

в особі: Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон", м. Дніпропетровськ

про стягнення 105 287,30 грн. за договором про постачання теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

прокурор - Чаплинська Ю.А., дов. № 2247 вих-12 від 10.07.12р.;

від позивача -1 - не з'явився;

від позивача -2 - Іщенко Ю.С., № 101 від 02.02.11р.;

від відповідача - Гаврих Т.П., тимчасово виконуючий обов'язки генерального директора,

наказ № 59-К, від 01.08.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 102 981,36 грн. та пені -2 305,94 грн..

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 040629 від 15.10.2008 р. про постачання теплової енергії щодо повної та своєчасної оплати за надані позивачем-2 послуги.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач-1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та розглянути справу без його участі.

Представник позивача-2 підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі, надав суду довідку від 06.08.2012 р. про заборгованість відповідача перед позивачем-2 та акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.12р..

Відповідач проти наявності боргу не заперечив.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровські міські теплові мережі є комунальним підприємством, заснованим Дніпропетровською міською радою з метою забезпечення територіальної громади міста тепловою енергією у вигляді опалення та гарячої води (підігрів). Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне міській раді (ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

15.10.2008 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 040629 про постачання теплової енергії (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, енергопостачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальником. Своєчасно повідомляти енергопостачальника про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Споживача найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплосложивання, займана площа орендарів тощо. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені додатком № 3 цього договору, та іншими нормативними актами (п. 3.2., п.п 3.2.1. -3.2.4. Договору).

Енергопостачальник зобов'язується: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання Споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання. Повідомляти Споживача в засобах масової інформації про зміну тарифів. Здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання Споживача не рідше одного разу в 6 місяців (п. 4.2., п.п. 4.2.1. - 4.2.4. Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно п.7.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Відповідно до п. 7.3 Договору, споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати Енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться Споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку Енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його Споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.7.4 Договору).

На виконання умов Договору, Позивач протягом опалювального періоду січень-квітень 2012 року поставив на об'єкт Відповідача теплову енергію, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за спірний період, які були направлені на адресу Відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач у позовній заяві зазначає, що за період січнь-березень 2012 року Відповідачу до сплати за поставлену теплову енергію пред'явлена грошова сума в розмірі 102 981,36 грн. За зазначений період Відповідач зазначену суму не оплатив. У зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 102 981,36 грн., що і є причиною спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

У відзиві на позов Відповідач повідомив суд про сплату ним частини боргу у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, станом на 31.07.12р., підписаного повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Позивачем-2 підтвердив оплату відповідачем зазначеної суми.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 10 000,00 грн. підлягають припиненню.

Доказів оплати залишившоїся заборгованості відповідач суду не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 основного боргу у сумі 92 981,36 грн.

Оскільки порушення строку оплати поставленої теплової енергії має місце, позивач просить суд також стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2 305,94 грн.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.2.3 Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 2 293,47 грн. пені за період з 15.02.2012р. по 30.04.2012р.

В частині стягнення пені у розмірі 12,47 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам, однак враховуючи, що позов заявлено прокурором, з нього судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 78, п.1-1 ст. 80, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, б. 6, кв. 121, код ЄДРПОУ 31209913) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 37, код ЄДРПОУ 32082770) 92 981,36 грн. (дев'яносто дві тисячі вісімсот одна грн. 36 коп.) - основного боргу, 2 293,47 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто три грн. 47 коп.) - пені, про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. - припинити.

В частині стягнення пені у сумі 12,47 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, б. 6, кв. 121, код ЄДРПОУ 31209913) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 22030001; призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891, пункт 2.1.) судовий збір в розмірі 2 105,50 грн. (дві тисячі сто п'ять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 08.08.2012р.