Постанова № 25578103, 28.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2012 р. 09:37 Справа № 2а-4833/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Тимошевській О. І. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу,

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАлекс Дизайн Лтд",

вул. Чигрина, 22, м. Миколаїв, 54020

до

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби,

вул. Г.Петрової , 2-А, м. Миколаїв, 54029

про

визнання не чинним податкове повідомлення-рішення

№0000602301 від 14.06.11 р,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання нечинними в повному обсязі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 24.06.11 №0000602301 та №0000612301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94 р. (далі Закон №334) відніс на валові витрати вартість товару, та правомірно відповідно Закону України ”Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3.04.97 р. (далі Закон №168) відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення вищезазначених операцій.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що витрати позивача на дані операції не можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки позивачем при перевірці не доведено доцільність використання цього товару господарській діяльності. Відповідно позивач не обґрунтовано включив податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення таких операцій. В зв’язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ”ЮАлекс Дизайн ЛТД” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

26.04-19.05.11 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.08 по 31.12.10.

24.05.11 за результатами перевірки було складено акт 1691/23-200/13872303, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 418 428грн.; п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, ч.1,5 ст.203, ч.1,2 чт.215, ст.228 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 200 266грн.

24.06.11 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000602301, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 418 428грн. та штрафними санкціями на суму 104 607грн.

№№0000612301, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 200 266грн. та штрафними санкціями на суму 50 066,50грн.

В акті запереченнях на позов відповідач зазначає, що при перевірці позивача він використовував акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 9.03.11 №174/23-6/37240875 яким перевірялось ТОВ ”Євросонік”.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5.09.11 по справі № 2а-5558/11/2670 визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 4.03.11 №277 ”Про проведення документальної невиїзної перевірки”, та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, пов’язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ ”Євросонік” на підставі наказу від 4.03.11 №277.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.11 по справі № 2а-5558/11/2670, апеляційну скаргу повернуто ДПІ у Печерському районі м. Києва. Таким чином рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 5.09.11 по справі № 2а-5558/11/2670, вступило в закону силу.

Враховуючи вищевказане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, суд вважає, що висновки акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 9.03.11 №174/23-6/37240875, не можна приймати до уваги. Як наслідок суд не приймає до уваги висновки акту перевірки по даній справі та заперечення відповідача, в яких відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 8.12.11 яким перевірялось ТОВ ”Євросонік”, оскільки цей акт складено пізніше ніж відповідачем прийняті оскаржуємі рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за видатковою накладною №122206 від 22.12.10 придбано у ТОВ ”Євросонік” товар на суму 1 201 595,34грн., ТОВ ”Євросонік” видав позивачу податкову накладну №122206 від 22.12.10 на суму 1 201 595,34грн., ПДВ складає 200 265,89грн., оплата за товар здійснена позивачем 29.12.10 в повній сумі.

Представник позивача пояснив суду, що у ТОВ ”Євросонік” було придбано радіотехнічну продукцію, яка має невеликі габарити та вагу і не потребує спеціального автотранспорту для її перевезення.

Позивачем надано суду первинні документи які свідчать про те, що товар придбаний у ТОВ ”Євросонік”, був частково реалізований позивачем своїм контрагентам, а частково використаний у власному виробництві.

Відповідно до Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996-Х11 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з урахуванням вказаних норм та фактичних обставин справи суд вважає, що позивачем доведено реальність здійснення господарської операції з ТОВ ”Євросонік”, та він має всі необхідні первинні документи.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із приписів вказаних норм суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат, витрати на придбання товару у ТОВ ”Євросонік”.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що позивачем не доведено доцільність придбання вказаного товару, та використання його у господарській діяльності, оскільки діючим законодавством не передбачено будь-яких додаткових вимог (в тому числі і вимог про доведення доцільності проведених витрат) щодо заборони віднесення до складу валових витрат, понесених на придбання товарів, на підставі первинних документів, які підтверджують факт придбання та були оформленні належним чином. Доцільність проведення будь-яких господарських операцій є безумовним правом суб’єкта господарювання. Таке право випливає із самого визначення підприємництва, закріпленого у статті 42 ГК, як самостійної ініціативної діяльності, направленої на отримання прибутку, а також із принципу свободи договору (ст.627 ЦК), відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином висновок податкового органу, що проведення певних господарських операцій, на думку податкового органу, є недоцільним не може мати ніяких податкових наслідків для платника, що перевіряється, з огляду на зазначені вище норми законодавства.

Крім того п.5.11 ст.5 Закону №334 передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто основною обставиною, яка підлягає встановленню для правильного застосування цього пункту є мета використання придбаних товарів, робіт, послуг, а не факт такого використання протягом звітного періоду, що також підтверджується і змістом абз.3 пп.7.4.1. Закону №168.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Перевіркою не встановлено порушень в частині не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними, чи їх неправильного оформлення.

Таким чином суд вважає, що позивач, в порядку визначеному казаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий при придбані товару у ТОВ ”Євросонік” ПДВ.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 24.06.11 №0000602301 та №0000612301.

3. Присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю ”ЮАлекс Дизайн ЛТД” судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар

Повний текст рішення складений відповідно

до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 01.06.2012 р.