Постанова № 25577524, 10.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/3675/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБорисенко П.О при секретаріТикві В.В. за участю: представників позивача представника відповідача Цимбал Т.Г., Дербічової І.А. Решетніка О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - Державна податкова служба у Дніпропетровській області та Державна податкова служба України

про про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат» звернувся Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, треті особи - Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області та Державна податкова адміністрація України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001952300 від 09.08.2011 р.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р., про що складено Акт перевірки № 143/230-00383372 від 26.07.2011 р., згідно якого, встановлено, зокрема, порушення позивачем ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.94 (із змінами та доповненнями) «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі за текстом - «Закон № 185»), в результаті чого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення рішення № 0001952300 від 09.08.201 р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 18475,01 грн. Не погоджуючись з вимогами, що пред'явлені у податковому повідомленні - рішенні № 0001952300 від 09.08.2011 року, позивач оскаржив дане рішення в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення. Позивач вважав вищезазначений акт таким, що складено з порушенням вимог законодавства, а податкове повідомлення-рішення такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов в повному обсязі та просили його задовольнити, зазначаючи при цьому, що позивачем дотримано 180-денний термін поставки товару з часу авансового платежу, встановлений ст. 2 Законом № 185, оскільки товар перетнув митний кордон України 22.12.2009 р., про що свідчить відмітка митниці «під митним контролем» на CMR (міжнародна транспортна накладна).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та просив суд у задоволені позовних вимог відмовити вказував на те, що позивачем були порушені вимоги статті 2 Закону № 185, оскільки своєчасно не було здійснено митного оформлення.

Представник третіх осіб надіслав до суду письмові заперечення, зазначаючи при цьому, що на період поставки товару діяла редакція ст. 2 Закону № 185, якою був встановлений 90-денний термін відстрочки поставки товару, а тому позовні вимоги вважає безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити.

Під час судового розгляду справи задоволено заяву про заміну третіх осіб по справі у зв'язку з реорганізацією, а саме Державну податкову адміністрацію в Дніпропетровській області та Державну податкову адміністрацію України замінено на їх правонаступників Державну податкову службу у Дніпропетровській області та Державну податкову службу України.

Також в судовому засіданні були уточнені позовні вимоги, а саме представники позивача просили суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001952300 від 09.08.2011 р.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний підлягає задоволенню з наступних підстав.

Актом перевірки встановлено, що на виконання контракту № WSK0908001 від 07.09.2009 р. (купівля продаж оригінальних запасних частин до декантерів), укладеного з нерезидентом GEA Westfalia Separator Process GmbH (Німеччина), позивачем 15.09.2009 р. було здійснено 100 % передоплату за товар. на суму 112156,16 Євро.

Відповідно до вимог абзацу 1 статті 2 Закону № 185 граничний термін поставки товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) спливає 14.03.2010 р.

Згідно відтиску штампу «Під митним контролем» інспектора Ягодинської митниці на CMR (міжнародна транспортна накладна), ввезення товару на територію України було здійснено 22.12.2009 р.

Вищезазначений документ свідчить про те, що фактичне ввезення та надходження вантажу на територію України відбулося 22.12.2009р., чим підтверджується, що поставка товару на митну територію України була здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах

Суд з правового аналізу наведених норм встановив, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Позиція відповідача грунтується на тому, що законодаство України кореспондує дату імпорту (ввезення) товару з фактом завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»). В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач стверджує, що згідно митної декларації № 110010001/2010/001251 (тим ІМ 40) товар надійшов на територію України 19.03.2010 р.

Суд вважає дану позицію відповідача необґрунтованою з вищезазначених причин.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 547 від 12 березня 2010 р. позивач здійснив передоплату за митне оформлення товару в сумі 310000,00 грн., тобто позивачем сплачено податки і збори, якими обкладаються товари під час ввезення на територію України. Проти даного факту відповідач не заперечував.

Враховуючи, що граничний термін поставки товару спливає 14.03.2010 р., а податки і збори з даного товару позивачем були сплачені 12.03.2010 р., суд вважає що завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт») сталося 12.03.2012 р. в межах 180-денного строку,встановленого ст. 2 Закону №185.

Посилання відповідача на Інструкцію «Про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі - Інструкції), згідно якої повідомлення про порушення вимог валютного законодавства позивачем при виконанні контракту надано Верхньодніпровським відділенням Дніпродзержинської філії ПАТ КБ «Приватбанк» до ОДПІ листом №152\10 від 07.04.2010 р., судом не приймається з причин зазначених вище та на підставі слідуючого.

Відповідно до пп. 3.3 п. 3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Враховуючи викладене обґрунтованим є висновок, що оформлена ВМД типу ІМ-40 «Імпорт» не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Заперечення представника третіх осіб проти позовних вимог, які побудовані на твердженні, що на період поставки товару діяла редакція ст. 2 Закону № 185, якою був встановлений 90-денний термін відстрочки поставки товару, судом не приймається, оскільки є помилковою, так як в зазначений період діяла редакція ст. 2 закону № 185, якою встановлено 180-денний термін відстрочки поставки товару.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність порушень норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з боку позивача та відсутність підстав відповідачем приймати оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001952300 від 09.08.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного України.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

№ 0001952300 від 09.08.2011 року.

Присудити Публічному акціонерному товариству «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 184 грн. 76 коп. (сто вісімдесят чотири гривні сімдесят шість копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18.06.2012 року.

Суддя П.О.Борисенко