Ухвала суду № 25570853, 09.08.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1848/12 09.08.2012 09.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1266/12 Головуючий у 1-ї інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

9 серпня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Коломієць В.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Суслик Є.В.,

за участю: представника позивача - Процюк А.О.,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2012 року

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

(далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»)

до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом

ОСОБА_3

до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4

про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 229 375 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 та виселення її мешканців.

Ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2011 року позивач ПАТ «ОТП Банк» замінений на правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та справа передана для розгляду за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

19 лютого 2010 року та 29 листопада 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав уточнені позовні заяви, в яких остаточно просив про стягнення з ОСОБА_3 627 881 грн. 69 коп. заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_3 в порушення умов укладеного з ним 13 липня 2006 року кредитного договору у встановлені строки не погашає суму кредиту та процентів, а тому він має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів від позичальника з урахуванням суми пені.

В травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсними кредитного договору № ML-400/160/2006, укладеного 13 липня 2006 року між ним і банком з додатковими договорами до нього, а також іпотечного договору № PCL-400/343/2006, укладеного між сторонами 31 серпня 2006 року.

Позичальник вказував, що обумовлений кредитний договір, та як наслідок іпотечний договір, не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема ст. ст. 524, 533, 548 ЦК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», а тому банк не мав права на укладення кредитного договору в іноземній валюті з позивачем, та його забезпечення за рахунок нерухомого майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_3 244 567 грн. 94 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається із: 27 256, 20 доларів США, еквівалентної 217 687 грн. 09 коп. заборгованості за кредитом, 633,66 доларів США, еквівалентної 5 060 грн. 85 коп. заборгованості за процентами та 20 000 грн. 00 коп. пені. В задоволені зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено. Розподілені судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2012 року прийнята відмова ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 8 червня 2012 року в задоволені зустрічного позову про визнання недійсним іпотечного договору - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та не застосування закону, якій підлягав застосуванню, просить скасувати рішення суду і задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що оспорюваний кредитний договір та додаткові договори до нього укладено сторонами в належній формі, за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності позивача, повноважень ПАТ «ОТП Банк» щодо укладення кредитних договорів, з наданням необхідній інформації перед укладанням договору та вільного волевиявлення сторін, яке було спрямоване на реальне настання, передбачених у ньому наслідків. А тому обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у визнанні кредитного договору, та як наслідок іпотечного договору недійсними, застосував до цих правовідносин той закон, якій підлягав застосуванню.

Доводи відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, оскільки суперечать обставинам справи і наявним у ній доказам.

Так, зміст кредитного договору № МL-400/160/2006 від 13 липня 2006 року, додаткових договорів до нього та додатку до договору з графіком погашення кредиту і процентів, підписані сторонами, за якими позичальник отримав строком до 12 липня 2021 року 31 900 доларів США під 11,00% річних зі сплатою щомісяця визначеного графіком платежу. За прострочення повернення кредитних коштів позичальник ОСОБА_3 взяв на себе обов'язок по сплаті на користь банка пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору, між банком та відповідачем ОСОБА_3 31 серпня 2006 року укладений договір іпотеки № PCL-400/343/2006, за яким останній взяв на себе обов'язок нести відповідальність перед банком належним йому нерухомим майном.

Станом на 29 листопада 2011р. заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором склала 627 881 грн. 69 коп., з яких: 27 256, 20 доларів США, еквівалентної 217 768 грн. 87 коп. - сума боргу за кредитом, 633,66 доларів США, еквівалентної 5 060 грн. 85 коп. - заборгованість за процентами та 405 050 грн. 07 коп. - сума пені.

Письмову вимогу від ПАТ «ОТП Банк» про усунення порушень умов кредитного договору відповідачу направлено 15 вересня 2009 року.

Наявні у справі докази, в тому числі і копії банківської ліцензії №191 від 8 листопада 2006 року, дозволу №191-1 від 8 листопада 2006 року та додатку до цього дозволу, надані Національним Банком України, свідчать про те, що при наданні позивачу даного кредиту в іноземній валюті Банк діяв в межах повноважень, визначених статтями 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статтями 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пунктами 2.1, 2.3, 5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Національного Банку України №275 від 17 липня 2001 року.

Тому доводи відповідача про необхідність мати індивідуальну ліцензію не можуть бути взяті до уваги, оскільки вищезгаданими законами та підзаконними актами визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на їх здійснення.

Отже, задовольняючи вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» частково, суд виходив з того, що позичальник порушив умови договору і у відповідності до ст.ст. 526, 533, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України є усі підстави для дострокового стягнення з відповідача, нарахованої банком відповідно до умов кредитного договору заборгованості в тій валюті, в якій йому були видані кредитні кошти з урахуванням курсу долара США до курсу національної валюти, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку, та зі зменшенням загальної суми пені у відповідності до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони є мотивованими та обґрунтованими.

Враховуючи наведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду та не дають підстав для повторного зменшення суми нарахованої пені, яка була стягнута з позичальника за оскарженим ним рішенням суду першій інстанції.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді