Постанова № 25567452, 17.07.2012, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 1502/1041/2012

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2012 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Крикуна М.П., при секретарі Богдан А.І., розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, Арцизької районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною бездіяльності по не нарахуванню та виплаті недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня і про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

02.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, зобов'язати останнього здійснити перерахунок та нарахувати йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007-2009 роки відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни-учаснику бойових дій, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; стягнути з відповідача Арцизької районної державної адміністрації Одеської області неправомірно невиплачену частину разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій до 05 травня за 2007-2009 роки, яка складає 6015,30 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до вимог законодавства разова щорічна допомога до 05 травня надається учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тоді як вказана допомога була сплачена йому за 2007-2009 роки в значно менших розмірах. Так, у 2007 році йому мало бути сплачено 2050,30 грн., у 2008 році -2405 грн., у 2009 році -2490 грн., а фактично йому сплачено відповідно лише 280 грн., 310 грн. та 340 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2012 року в справі відкрито провадження. Позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по не нарахуванню та виплаті недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій до 05 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року і про зобов'язання вчинити певні дії - ухвалою суду залишено без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) є структурною ланкою та підпорядковується Арцизькій райдержадміністрації, тому саме Арцизька райдержадміністрація, як головний розпорядник коштів за програмою 2501150 "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни", та УПСЗН повинні відновити право позивача на отримання невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, як ветерану війни - учаснику бойових дій у відповідності до ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

13.07.2012р. від представника УПСЗН надійшли письмові заперечення, в яких зазначається, що УПСЗН діяло у відповідності до норм чинного законодавства. Так, щорічна згідно Законів України про Державний бюджет визначається коло осіб, яким передбачено виплату щорічної одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ та встановлено її розміри для учасників бойових дій: у 2007р. -280 грн. (ст. 29, № 489-V від 19.12.2006р.), у 2008р. - 310 грн. (розділ ІІ ст. 20, № 107-VІ від 28.12.2007р.), у 2009р. - 340 грн. (№ 1766-VІ від 16.12.2009р.). Тому згідно зазначених Законів щорічна одноразова допомога була перерахована на рахунок заявника у повному обсязі. Представник УПСЗН також зазначає, що єдиним законом, який Конституція України виокремлює серед інших, є закон про Державний бюджет України. Його особливість є те, що відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому норми, які вводяться Законом України про Державний бюджет України діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів. У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги ветеранам війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет. До того ж, при визначені таких обсягів повинні враховуватися вимоги ст. 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і збалансованості бюджету України, тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України, мають бути задоволені, виходячи з фінансових можливостей держави. Однак, у зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів, Державним бюджетом України на 2012 рік видатки на забезпечення в повному обсязі соціальних гарантій відповідно до окремих статей Законів та на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян Міністерству не передбачено.

Відповідач -Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області 13 липня 2012 року подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких просив позов залишити без задоволення.

Співвідповідач -Арцзька районна державна адміністрація Одеської області на виконання вказаної ухвали до канцелярії суду заперечення на адміністративний позов не надані.

Дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією його посвідчення НОМЕР_1 від 28.04.2004р. (а.с. 7), у зв'язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, у тому числі, у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня.

У 2009р. до 5 травня позивачем отримано виплату у розмірі 340 грн., про що зазначив в адміністративному позові сам позивач та що підтвердив представник УПСЗН у своїх запереченнях проти позову, але позивач не погоджується з вказаним розміром виплаченої суми.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п/п. "б"п/п. 2 п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 р. №107-VI положення ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII викладено у наступній редакції: "щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення п/п. "б"п/п. 1 п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. №107-VI, яким викладено в новій редакції ч. 5 ст. 12 Закону №3551-ХІІ, були визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

Пунктом 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. встановлено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону від 25.12.1998 року №367-XIV, відповідно до яких щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право учасників бойових дій на отримання щорічно до 05 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

В подальшому зміни у вказану норму Закону не вносились, а отже позивач в 2009 році мав право на отримання разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

А як встановлено в судовому засіданні позивачеві виплачена щорічна разова грошова допомога до 05 травня в 2009 році в розмірі 340 грн., оскільки 04.04.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", згідно якої установлений розмір виплати у 2009 році разової грошової допомоги -340 грн., передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судом встановлено, що на час проведення вказаної допомоги позивачу до 05.05.2009р. діяло два нормативно - правових акти: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2009р., які по різному регулюють встановлення одноразової щорічної допомоги до 5 травня. Відповідач здійснював вказані виплати позивачу відповідно до постанови Кабміну України, в розмірі меншому ніж передбачено ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягав Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дія якого на 2009 року не зупинялась. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту. Відтак, враховуючи викладене, суд зазначає, що у 2009 році позивачеві повинна була виплачуватись щорічна разова грошова допомога до 5 травня, визначена ч. 5 ст. 12 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається нормами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, законодавством не визначено застосування мінімальної пенсії за віком для реалізації ч. 5 ст. 12 Закону №3551-ХІІ.

Виходячи з вимог ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (аналогія закону), суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Як було вище наведено в пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону №3551-ХІІ.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, дії УПСЗН щодо відмови перерахунку та виплати суми разової грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік у розмірі передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є протиправними, крім того суд вважає, що для визначення мінімальної пенсії за віком для виплати разової грошової допомоги у відповідних розмірах мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч. 7 ст. 9 КАС України, має бути застосована норма ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і позивачу належить доплатити розмір одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону №3551-ХІІ.

Відповідно до чинного законодавства мінімальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2009р. встановлений в розмірі 498 гривень, а отже суд приходить до висновку, що УПСЗН недоплачена позивачеві разова грошова допомога відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, а тому дії УПСЗН підлягають визнанню неправомірними та УПСЗН слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити позивачеві щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2009 рік відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону №3551-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 та фактично виплаченої суми, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленим ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної грошової допомоги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону. Питання стосунків між суб'єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ч. 5 ст.12 Закону № 3551-ХІІ не може погіршувати соціальний захист позивача та розмір грошової допомоги, гарантованої зазначеним Законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України"Європейський Суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 р. констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

А згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -як джерело права.

Тому, оскільки правові положення, які передбачають щорічну виплату грошової допомоги до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком є чинними, позивач, який відноситься до учасників бойових дій, має право на її одержання, у зв'язку з чим органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині недоотримання ним разової грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовна заява підлягає задоволенню, а саме бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік слід визнати протиправною та відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням фактично виплаченої суми.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з Арцизької районної державної адміністрації Одеської області неправомірно невиплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік за виключенням вже отриманої суми за цей рік слід відмовити, оскільки нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є компетенцією не суду, а управління праці та соціального захисту населення Арцизької райдержадміністрації і порушене право позивача на отримання цієї соціальної виплати має бути поновлено шляхом зобов'язання УПСЗН здійснити вказану виплату відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, звертаючи до виконання наявну постанову суду, суд вважає за необхідне застосувати п.1 ч.1 ст.256 КАС України, який є спеціальним для цієї категорії справ, тому наявна постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 12, 171 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі № 10-рп/2008 року, ст. ст. 6 -14, 71, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 159 -163, 167, 1832, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області щодо не нарахування та виплаті недоплаченої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій відповідно до вимог ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 5 травня за 2009 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням фактично виплаченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області виконати наявну постанову негайно у межах суми виплат за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови з надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду М.П. Крикун