Ухвала суду № 25563869, 17.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-911/10/2/0170

17.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт"- Волкової Марини Ігорівни,

представника відповідача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Антілогової Наталії Вікторівни,

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Генуя Тур"- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 13.03.2012 у справі № 2а-911/10/2/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1, с. Морське, м.Судак, Автономна Республіка Крим, 98033)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Генуя Тур" (вул. Київська, 73, офіс 220, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Судак від 26.08.2009 №0000922301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 329546,09 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 73413,14грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Судак від 26.08.2009 №0000942301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 70937 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 35468,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Судак від 26.08.2009 №003951700/0.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м.Судак про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2009 № 0000932301/0

В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 17.07.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове. Третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Судак АР Крим, правонаступником якої є відповідач, проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.07.2008 по 31.03.2009, за результатами якої 31.07.2009 складено акт №531/23-0/24693663.

На підставі акту перевірки 26.08.2009 ДПІ у м. Судак АР Крим були прийняти рішення №000932301/0, згідно з яким до позивача відповідно до ст.17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовані штрафні санкції у розмірі 20867,75 грн., податкове повідомлення-рішення №000962301/0 , згідно з яким донарахована орендна плата у сумі 6440,81 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3220,41 грн., податкове повідомлення - рішення №003951700/0, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 3241,95грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 6483,09 та нарахована пеня у сумі 246,29 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000942301/0, згідно з яким нарахований ПДВ у сумі 70937 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 35638,50 грн., податкове повідомлення - рішення №0000922301/0 про нарахування податку на прибуток у сумі 364159,46 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 80510,21 грн.

Працівники податкового органу в акті перевірки зазначили, що позивач за період часу з 01.07.2008 по 31.12.2008 занизив валові доходи за 9 місяців 2008 року на 589742,35 грн., за 2008 рік -на суму 361529,93 грн. Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що його представники вважали, що в порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач реалізовував ТОВ "Генуя-ТУР"путівки за цінами нижчими ніж звичайні. При цьому звичайні ціни були визначені на рівні цін, встановлених за результатами тендеру, який проводився для визначення вартості відпочинку родин з дітьми з сердцево - суглинними захворюваннями до 6 років, встановив ціни для дорослого на рівні 174,54грн. на добу, для дитини - 145,45 грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень -рішень діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств».

У п.п. 1.20.1 п. 1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено, що звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважалось, що така звичайна ціна відповідала рівню справедливих ринкових цін. Справедливою ринковою ціною була ціна, за якою товари (роботи, послуги) передавались я іншому власнику за умови, що продавець бажав передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажав їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторонни булл взаємно незалежними юридично та фактично, володіли достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовувалась інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховувались такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що могли вплинути на ціну (п.п. 1.20.2)

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону (п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Для встановлення в тому числі фактичних обставин справи щодо визначення рівня цін на путівки, реалізація яких здійснювалось на підставі договору з ТОВ "Генуя-ТУР", судом першої інстнацї була призначена судова бухгалтерська експертиза, на вирішення експертів були поставлені питання щодо визначення ціни на послуги позивача з урахуванням комфортності номерів, харчування та медичного обслуговування при реалізації путівок як по договорам, укладеним з ТОВ "Генуя-Тур", так і по договорам, укладеним з іншими суб'єктами господарювання.

Згідно експертного висновоку № 58 від 30.09.2011 в наслідок проведення вивчень матеріалів справи, договорів, укладених з ТОВ "Генуя-Тур" та Головним управлінням по справах родини та молоді Київської державної адміністрації, встановлено відсутність можливості співставлення вартості путівок, реалізованих на виконання умов цих договорів, в наслідок того, що при їх укладенні відрізнялись умови надання послуг позивачем , а саме, по різному визначалась комфортність номерів, умови харчування, наявність медичних послуг та екскурсійного обслуговування , культурно-масових заходів, охорони території.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано доказів того, що позивач при укладенні в період часу, що перевірявся, з ТОВ "Генуя-Тур" договорів на реалізацію путівок, визначив ціни на відпочинок, умови якого не відрізнялись від узгодженого за результатами проведення тендеру у договорах, укладених з Головним управлінням по справах родини та молоді Київської державної адміністрації, значно нижчі.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач зависив податковий кредит за період часу з 01.07.2008 по 31.12.2008 на 506740 грн. в наслідок безпідставного включення сум ПВД, визначених у податкових накладних, оформлених СПД Кривомаз О.В. та КП "Альянс", з причин відсутності доказів фактичного виконання робіт.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень -рішень діяв Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно експертному висновку № 58 від 30.09.2011 відповідно до договору підряду №61, укладеного 05.01.2007 з КП "Альянс" (копія якого залучена до матеріалів справи), останнє прийняло на себе обов'язки по виконанню за завданням позивача робіт. До матеріалів справи залучені податкові накладні, оформлені КП "Альянс", на виконанні ним відповідно до актів приймання робіт на суму 3032240,53грн. (в тому числі ПДВ 505373,42 грн.) . Відповідно до відомостей відображених у журналі-ордері по рахунку 631 позивач в період часу, що перевірявся сплатив КП "Альянс" за ремонтно-будівельні роботи 515000 грн. За період часу, що перевірявся, по договору підряду № 61 від 05.01.2007 КП "Альянс" підтверджено виконання робіт на суму 734546 грн.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано доказів, яки спростовували б вказані висновки експертної установи, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні ч.1,4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В акті перевірки № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 також зазначено, що суми коштів, яки були виплачені ОСОБА_5 15.07.2008 у розмірі 1305 грн. та 01.08.2008 у розмірі 380 грн., ОСОБА_6 23.10.2008 -у розмірі 10000 грн. та 24.10.2008 - у розмірі 10000 грн., є доходом вказаних осіб, а позивач згідно з вимогами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", будучи податковим агентам, мав своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з наведених доходів, які виплачувались на користь зазначених громадян.

У відповідності до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що був чинним на час виникнення спірних взаємовідносин, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Разом з тим, на підставі матеріалів справи, судом першої інстанції безперечно встановлено, що в період часу, що перевірявся, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані в порядку, встановленому чинним законодавством, в якості суб'єктів підприємницької діяльності, уклали з позивачем правочини, за виконання умов яких він проводив розрахунки з ними. Отже, позивач не мав статус податкового агенту при виплаті коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не був зобов'язаний згідно з положеннями Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів цих осіб.

В акті перевірки № 531/23-0/24693663 від 31.07.2009 зазначається, що позивач в період часу, що перевірявся, на господарській одиниці -в барі, здійснював діяльність по розрахунку у готівковій формі шляхом їх проведення з використанням реєстратора розрахункових операцій. При проведенні перевірки КОРО встановлено, що фіскальний номер щоденного друку не відповідає фіскальному номеру реєстратора, який зареєстрований в податковому органі, що є порушенням п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", свідчить про не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Згідно з п. 1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснювали розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані мали проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджували виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідальність за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" була встановлена у ст.17, у п.1 якої було вказано, що за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарі (наданих послуг) .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у податковому органі зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Міні -500 МЕ, заводський номер ПБ 52000504, фіскальний номер 011000932, при проведенні розрахунків у готівковій формі ним використовувався реєстратор розрахункових операцій типу Міні -500 МЕ, заводський номер №ПБ 52000504, фіскальний номер 110000159.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач протягом тривалого часу надавав до податкового органу звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) з зазначенням фіскального номеру 011000932 реєстратора, надававши до них Z звіти, в яких був вказаний фіскальний номер 110000159.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що книгою обліку розрахункових операцій, фіскальними звітними чеками, контрольними стрічками РРО підтверджено проведення загальної суми у розмірі 4173,65 грн. готівкових коштів через РРО типу Міні -500 МЕ, заводський номер ПБ 52000504.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що різниця у фіскальному номері реєстратора, модель та заводський номер якого не відрізняється від зареєстрованого в податковому органі, свідчить лише про невірність його реєстрації, а отже помилковими є висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.1 .ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо проведення розрахункових операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів при фактичному порушені порядку його застосування.

За викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення ДПІ у м.Судак АР Крим від 26.08.2009 №0000922301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 329546,09 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 73413,14грн.; від 26.08.2009 №0000942301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 70937 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 35468,50 грн.; від 26.08.2009 №003951700/0; визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м.Судак АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2009 № 0000932301/0.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2012 у справі № 2а-911/10/2/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська