Рішення № 25563530, 14.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1060/12

вх. № 1060/12

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикова М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Корабльова Є.Г., довіреність б/н від 25.01.2012 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕсСіЕй Хайджин Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків

про стягнення 371322,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕсСіЕй Хайджин Україна", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків, 371322,70 грн. заборгованості та 7426,46 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договорів №№ ДГ 56/П від 03.01.2011 р. та № ДГ 74/П від 01.04.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 березня 2012 року.

14 березня 2012 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 березня 2012 року було відкладено розгляд справи на 02 квітня 2012 року.

02 квітня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 332828,56 грн. основного боргу, 26147,56 грн. пені, 6656,58 грн. штрафу, 5690 грн. 3% річних та 7426,46 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

02 квітня 2012 року представник позивача звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 5023/1060/12 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2012 року було відкладено розгляд справи на 14 травня 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.12 р. підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 005629/1.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕсСіЕй Хайджин Україна", м. Київ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків (відповідач) були укладені договори № ДГ56/П від 03.01.2011 р. та № ДГ74/П від 01.04.2011 р., у відповідності до умов яких позивач зобов"язується в порядку та на умовах цих договорів передати відповідачу товару за вартістю, визначеної в прайс - листі позивача, згідно п. 2.1.1 договору, та з урахуванням знижок, встановлених на умовах, передбачених ст. 6 цього договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Пунктами 5.4 вказаних договорів передбачений порядок розрахунків, який відповідно до договору № ДГ56/П від 03.01.2011 р. здійснюється на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів, починаючи з моменту поставки, та відповідно до договору № ДГ74/П від 01.04.2011 р. - 45 календарних днів.

Пунктом 14.1 договору № ДГ56/П від 03.01.2011 р. та п. 13.1 договору № ДГ74/П від 01.04.2011 р. передбачений строк їх дії, а саме договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діють до 31 грудня 2011 року. Якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договорів принаймні за 1 місяць до закінчення строку їх дії, договори вважаються пролонгованими автоматично на тих же умовах строком на 1 рік.

На виконання умов вказаних договорів позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1024787,25 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-001635 від 17.03.2011 р., РН-001636 від 17.03.2011 р., РН-003189 від 10.05.2011 р., РН-003380 від 17.05.2011 р., РН-003381 від 17.05.2011 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - за договором № ДГ56/П від 03.01.2011 р. на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів, починаючи з моменту поставки, за договором № ДГ74/П від 01.04.2011 р. - 45 календарних днів.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 400000 грн., що підтверджується витягами банку від 17.03.2011 р. та від 18.05.2011 р., належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

Також 07.04.2011 р. відповідачем було частково повернуто товар на загальну суму 2643,63 грн., що підтверджується накладними на повернення № ХАп-001248 від 07.04.2011 р., ХАп-001249 від 07.04.2011 р., ХАп-001251 від 07.04.2011 р. та ХАп-001253 від 07.04.2011 р.

Матеріали справи підтверджують те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.05.2011 р. заборгованість відповідача складає 622143,53 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами.

Після чого відповідачем за період з 07.06.2011 р. по 14.07.2011 р. було ще частково повернуто позивачу товар на загальну суму 289314,97 грн., належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 322828,56 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі - 322828,56 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних на суму 5690 грн. Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що відповідач у даному розрахунку зробив помилки.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість по 3% річних складає: 5687,09 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5687,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна. В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 2,91 грн. 3% річних слід відмовити, як зайво нарахованих.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктами 5.8 та 5.9 вказаних договорів сторонами було передбачено про те, що у разі порушення відповідачем передбачених договором строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 2% від вартості поставленого товару, а також крім штрафу, відповідач несе відповідальність у вигляді пені. Пеня розраховується від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати за кожний день такого прострочення.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань у відповідності до умов укладених між сторонами договорів № ДГ 56/П від 03.01.2011 р. та № ДГ 74/П від 01.04.2011 р., а саме відповідач повинен був здійснити розрахунок за товар за договором № ДГ56/П від 03.01.2011 р. на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів, починаючи з моменту поставки, за договором № ДГ74/П від 01.04.2011 р. - 45 календарних днів, проте і на теперішній час зобов"язання відповідачем виконано неналежним чином в порушення вимог ст.629 ЦК України, враховуючи передбачену сторонами у договорі відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу у розмірі 2% від вартості поставленого товару (проте відповідач у цьому разі вірно враховує вартість неоплаченого товару), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 26141,76 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань у розмірі 6656,58 грн. підлягають задоволенню, як правомірні та обгрунтовані.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 5,80 грн. пені слід відмовити, як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , 627, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 19, кв. 90, код 35702245, п/р № 26004000010395 в відділенні ХМД ПАТ "Індекс-банк", МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕсСіЕй Хайджин Україна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 13, оф. 1, п/р № 26002014138000 в ПАТ "КІБ Креді Агріколь", м. Київ, МФО 300379) 332828,56 грн. основного боргу, 26141,76 грн. пені, 6656,58 грн. штрафу, 5687,09 грн. 3% річних та 7426,26 грн. судового збору.

В стягненні 5,80 грн. пені та 2,91 грн. 3% річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 16 травня 2012 року.