Рішення № 25563381, 07.08.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Справа № 16/5026/989/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М. з секретарем Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: Маліцький Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин-Захід" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 199 100,00 грн. (ціну позову визначено судом)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар (препарати для тварин) в сумі 199 100,00 грн. з яких: 198 156,00 грн. основного боргу та 944,00 грн. 3 % річних за прострочення розрахунків на підставі договору між сторонами. Також позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат кошти на адвокатську допомогу в сумі 5 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, причини не неявки не повідомив, заперечення проти позову не надав. Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача по справі за наявними документами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено господарський договір у спрощений спосіб, за умовами якого відповідач отримав від позивача товар (препарати для тварин) на загальну суму 349 468,75 грн., а саме:

- Мулті Вітамікс у загальній кількості - 15 500 кг;

- Престартер для поросят ТН у загальній кількості - 6 800 кг;

- Макскер Престартер у загальній кількості - 3 850 кг;

- Макскер Стартер/Гроуер для свиней у загальній кількості - 1 150 кг;

- Макскер Фінішер для свиней в загальній кількості - 500 кг;

- Макскер лактуючі для свиноматки у загальній кількості - 575 кг;

- Макскер супоросні свиноматки у загальній кількості - 1 000 кг;

- Престартер Престо для поросят ТН у загальній кількості - 500 кг,

що підтверджується накладними: № 34 від 11 серпня 2011 року; № 90 від 29 серпня 2011 року; № 66 від 21 вересня 2011 року; № 104 від 29 вересня 2011 року; № 2 від 01 листопада 2011 року.

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд вважає, що за правовою природою укладена між сторонами угода є договором поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України, за змістом якої - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 та ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання за угодою між сторонами виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 349 468,75 грн., що підтверджується:

- накладною № 34 від 11 серпня 2011 року на загальну суму 94 236,25 грн. (а.с. 13);

- накладною № 90 від 29 серпня 2011 року на загальну суму 5 022,50 грн. (а.с. 14);

- накладною № 66 від 21 вересня 2011 року на загальну суму 46 462,50 грн. (а.с. 15);

- накладною № 104 від 29 вересня 2011 року на загальну суму 118 887,50 грн. (а.с. 16);

- накладною № 2 від 01 листопада 2011 року на загальну суму 84 860,00 грн (.а.с. 17).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Проте, за доводами позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши лише 151 312,00 грн. Таким чином залишок боргу по основній заборгованості відповідача станом на момент подачі позову і розгляду справи становить 198 156,75 грн. (349 468,75 грн. - 151 312,00 грн.).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за отриманий товар № 06/04/12 від 06 квітня 2012 року (а.с. 9), яку відповідач отримав 09 квітня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Зобов'язання по оплаті повинно було бути виконане відповідачем в семиденний строк до 17 квітня 2011 року.

Станом на час прийняття рішення строк виконання зобов'язання вже є простроченим, борг у сумі 198 156,75 грн. не сплачено. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути лише 198 156,00 грн. і уточнення до позовних вимог через допущену описку позивачем не подано.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 198 156,00 грн. залишку основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на суму боргу, в розмірі 944,64 грн. за період з 17 квітня 2012 року по 13 червня 2012 року.

Розрахунок цього платежу є вірним (а.с. 8). Доказів проведення розрахунку за цією вимогою відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 944,64 грн. 3% річних.

У прохальній частині позову позивач просить стягнути лише 944,00 грн. і заяви про виправлення даної описки суду не подано, а тому до примусового стягнення підлягає 944,00 грн. як 3% річних.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, борг за позовними вимогами не сплатив.

На підставі викладеного, до примусового стягнення з відповідача належить 199 100,00 грн. з яких: 198 156,00 грн. залишку основного боргу за товар та 944,00 грн. 3 % річних за прострочення проведення відповідачем остаточного розрахунку за товар.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 3 982,00 грн. судового збору.

Позивач також просить стягнути з відповідача в якості судових витрат кошти, сплачені за надання юридичних послуг в сумі 5 000,00 грн. Дана вимога підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України

від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За доводами позивача, що підтверджено ним наданими у справу документами, 04 квітня 2012 року між позивачем (далі - Замовник) та фізичною особою - підприємцем адвокатом Маньком Любомиром Івановичем (далі - Виконавець) було укладено договір про надання послуг адвоката (а.с. 18-19), за умовами якого Виконавець бере на себе виконання роботи з представництва інтересів Замовника в органах судочинства у відносинах, що виникли між Замовником та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Боржник) на підставі факту передачі товару згідно видаткових накладних, № 34 від 11 серпня 2011 року на загальну суму 94 236,25 грн., № 90 від 29 серпня 2011 року на загальну суму 5 022,50 грн., № 66 від 21 вересня 2011 року на загальну суму 46 462,50 грн., № 104 від 29 вересня 2011 року на загальну суму 118 887,50 грн., № 2 від 01 листопада 2011 року на загальну суму 84 860,00 грн., зокрема:

1. підготовка позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, інших документів процесуального характеру.

2. представництво інтересів Замовника в господарському суді, участь в судових засіданнях ( п. 2.1. Договору).

Згідно акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 13 червня 2012 року, Виконавець за договором про надання послуг адвокат надав позивачу такі послуги: правовий аналіз правовідносин. що виникли між Замовником та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підставі поставки останньому товару; формування справи про стягнення з ОСОБА_1 боргу за поставлений товар; пошук, дослідження, попередня правова оцінка документів, долучених до справи у якості доказів; підготовка позовної заяви про стягнення на користь Замовника з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлений товар, інших документів необхідних для подання позову до господарського суду та його судового розгляду.

На доказ оплати адвокатських послуг позивач надав квитанцію (а.с. 28) до прибуткового касового ордера № 3 від 04.04.2012 року на суму 5 000,00 грн. (п. 4.1. договору)

Пунктом 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" увагу судів звернуто на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Постановою ВГСУ від 18.03.2009 року у справі № 16/3196 скасовуючи рішення місцевого та апеляційного суду про задоволення вимог про стягнення коштів на послуги адвоката у заявленому розмірі вказав, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку нордичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Доказами, які позивач надає на обґрунтування клопотання про стягнення витрат на юридичну допомогу, є договір про надання послуг адвоката від 04 квітня 2012 року та акт здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт з вказівкою затраченого часу та вартості кожного виду робіт. Адвокат Манько Л.І. участі у розгляді даної справи не приймав.

З урахуванням того, що розгляд справи було повністю проведено за 3 засідання з двома відкладеннями через неявку представників сторін, предмет доказування про правомірність стягнення коштів за поставлений товар за договором не становив труднощів і не вимагав великих затрат на підготовку позовних матеріалів через простоту предмету спору і обставин відносин сторін, адвокат участі у справі не приймав, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача адвокатських витрат лише на суму 2000,00 грн., що є розумно необхідними для розгляду даного спору, навіть з урахуванням перспективи апеляційного та касаційного перегляду справи і виконавчого провадження.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин-Захід" ідентифікаційний код 33420204 Львівська область, Кам"янка-Бузький р-н, с. Дідилів, вул. Шевченка, 32а -- 198 156,00 грн. залишку заборгованості за товар, 944,00 грн. як 3% річних, 3 982,00 грн. судового збору та 2 000,00 витрат на послуги адвоката.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 08 серпня 2012 року.

Суддя Н.М. Спаських