Постанова № 25562552, 07.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5013/2102/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. -головуючого, Кочерової Н.О., Мележик Н.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиГайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби Українина рішення та постановугосподарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 травня 2012 рокуу справі№ 5013/2102/11господарського судуКіровоградської області за позовомПриватного підприємства "Екосплав" доГайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Правобережної товарної біржі, 2. Управління Державної казначейської служби України у Гайворонському районі, 3. Відкритого акціонерного товариства "Заваллівський графітовий комбінат " про стягнення 753 729 грн. 64 коп. за участю представників сторін від позивача -Дерій А.О. від третіх осіб - не з`явилисявід відповідача -Морозов О.М.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Екосплав" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області з урахуванням уточнених позовних вимог про витребування безпідставно отриманого майна 753 729 грн. 64 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2012 у справі № 5013/2102/11 (суддя Болгар Н.В.), яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 (колегія суддів: головуючий Стрелець Т.Г., Головко В.Г., Швець В.В.), позов задоволено повністю, стягнуто 753 729 грн. 64 коп.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовано частинами 1, 5 статті 216 та статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Гайворонська МДПІ Кіровоградської області ДПС України звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 у справі № 5013/2102/11, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вищевказані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, апеляційним господарським судом не проведено повний, всебічний, і об'єктивний розгляд справи, не надано оцінку усім наявним у справі доказам. Також, скаржник зазначає, що не порушував господарського зобов'язання, оскільки не міг його мати, а реалізуючи право на стягнення боргу не здійснював господарську діяльність.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 у справі № 5013/2102/11 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.08.2012 у справі № 5013/2102/11 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий -Самусенко С.С. -доповідач, судді Кочерова Н.О., Мележик Н.І.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу майна від № 89 від 21.08.2007, укладеного між ПП "Екосплав", Гайворонською МДПІ Кіровоградської області та Правобережною товарною біржею та згідно договору продажу права на стягнення боргу від 27.08.2007, що був укладений між ПП "Екосплав" та Гайворонською МДПІ Кіровоградської області, ПП "Екосплав" придбало право на стягнення 1 660 563 грн. 21 коп. з ТОВ "Національний центр по розвитку енергетики" за 846 887 грн. 24 коп., належних платнику податків - ВАТ "Заваллівський графітовий комбінат".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПП "Екосплав" сплатило Правобережній товарній біржі 166 056 грн. 32 коп. та 587 673 грн. 32 коп. за платіжними дорученнями № 864 від 20.08.2007, № 869 від 23.08.2007. Отримані кошти Правобережна товарна біржа перерахувала до розподільчого рахунку Гайворонської МДПІ Кіровоградської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.10 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.07.10 у справі № 2/22 (14/279 (5/22), визнано недійсними договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 30.07.2007, укладений між ВАТ "Заваллівський графітовий комбінат" та Гайворонською МДПІ Кіровоградської області, договір купівлі-продажу № 89 від 21.08.2007, укладений між Гайворонською МДПІ Кіровоградської області, Правобережною товарною біржею та ПП "Екосплав" та договір продажу права на стягнення боргу від 27.08.2007, укладений між Гайворонською МДПІ Кіровоградської області та ПП "Екосплав".

Предметом даного спору є повернення ПП "Екосплав" сплачених коштів за придбання права на стягнення з ТОВ "Національний центр по розвитку енергетики" грошових вимог належних ВАТ "Заваллівський графітовий комбінат", оскільки зазначені кошти були отримані Гайворонською МДПІ Кіровоградської області на підставі договорів, які в судовому порядку було визнано недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських суддів попередніх інстанцій щодо наявності у спірному випадку підстав для стягнення 753 729 грн. 64 коп., однак вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України та фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до частини 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: -розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; -контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; -ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; -здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Пунктом 2 ст. 45 Бюджетного Кодексу України визначено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно підпункту 5 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та Перехідні Положення Бюджетного кодексу України встановлено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

З урахуванням повноважень, визначених в Бюджетному Кодексі України, відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися другим відповідачем у даній справі.

Під час здійснення судового провадження вищезазначене було залишено поза увагою господарських судів першої та апеляційної інстанції.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України).

У зв'язку з порушенням господарськими судами попередніх інстанцій норм Господарського процесуального кодексу України та незалучення у якості другого відповідача відповідного органу Державного Казначейства України рішення господарських суддів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді господарському суду першої інстанції необхідно врахувати вищевикладене та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

З вищенаведених підстав, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 у справі № 5023/9372/11 скасувати.

Справу № 5013/2102/11 передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Кочерова

Н. Мележик