Постанова № 25562444, 06.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 7/416

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.Г.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційні скарги1. Військового прокурора Київського гарнізону, 2. Адміністрації прикордонної служби України,на рішенняГосподарського суду міста Києва від 30.01.2012 р. (суддя Якименко М.М.)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 р. (головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.)у справі№ 7/416 Господарського суду міста Києваза позовомМеморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945"доАдміністрації прикордонної служби Українитреті особи 1. Міністерство культури України 2. Регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Києву, 3. Київська міська державна адміністраціяза участюВійськової Прокуратури Київського гарнізонупропримусове виселення та повернення нежилого приміщення,за участю представниківпозивачаСатир Л.В., Легасова Л.В.,відповідачаКозьмін О.М.,третьої особи-1Алескандріді Л.І.,третьої особи-2Дорошенко В.Ю.,третьої особи-3не з'явились,прокуратуриПантюхов О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 р. у справі № 7/416, залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 р., позовні вимоги Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945" задоволено повністю: виселено з нежилого приміщення площею 368,00 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання (Івана Мазепи), 44, 1-й поверх, що використовувалось для розміщення Центрального музею Державної прикордонної служби України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ: 00034039); зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ: 00034039) підписати Акт приймання-передачі (повернення) з оренди нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання (Івана Мазепи) 44, 1-й поверх, та повернути приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ: 19030825).

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, відповідач та Військовий прокурор Київського гарнізону звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 81-1, 84 ГПК, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В обґрунтування касаційних скарг відповідач та Військовий прокурор Київського гарнізону посилаються на те, що 11.09.2006 р. між третьою особою-2 (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір № 3489 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності і знаходиться на балансі позивача.

Відповідно до п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Скаржники стверджують, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання відповідачем листів з повідомленням про припинення дії договору оренди №3489, а наданий позивачем список рекомендованих поштових відправлень свідчить лише про те, що 29.03.2011 р. листом № 30-15/5665 відповідачу було відправлено кореспонденцію.

Оскільки, за твердженням скаржників, відповідач не отримував повідомлення про припинення дії договору та звільнення приміщення, договір оренди є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавцем) та Адміністрацією прикордонної служби України (орендарем) 11.09.2006 р. було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3489 (далі - Договір).

Згідно з умовами договору оренди нерухомого майна Фонд державного майна України зобов'язався передати, а Адміністрація прикордонної служби України прийняти в оренду (строкове платне користування) нежиле приміщення загальною площею 368,00 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 44, 1-й поверх (далі -майно), що знаходилось на балансі Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" для розміщення Центрального музею Державної прикордонної служби.

Нежитлове приміщення площею 368,0 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання (Івана Мазепи), 44 (нинішня адреса: вул. Лаврська, 24), 1-й поверх, належить Меморіальному комплексу "Національний музей історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 років" на праві оперативного управління. Позивач є балансоутримувачем об'єкта оренди за договором № 3489.

Сторонами було складено Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 11.09.2006 р., яким сторони підтвердили факт передачі приміщення в оренду відповідачу.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Відповідно до п. 10.1 договору строк оренди визначено з 11.09.2006 р. по 11.08.2007 р.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Судами встановлено, що договір неодноразово було пролонговано до 11.04.2011 р.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами також встановлено, що 18.04.2011 р. Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву було надіслано відповідачу листа № 30-15/5665 від 29.03.2011 р. про припинення чинності договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який було укладено.

Скаржник стверджує, що йому не надсилались листи про припинення договору оренди, однак факт отримання листа № 30-15/5665 від 29.03.2011 р. як такого визнає.

Таким чином, Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву 18.04.2011 р., тобто у строк визначений договором та законом, звернулося до відповідача з повідомленням про припинення дії договору та вимогою повернути приміщення, яке знаходить в оперативному управлінні та на балансі позивача. Позивач як і третя особа неодноразово звертались до відповідача з вимогами повернути орендоване приміщення позивачу за актом приймання-передачі у зв'язку з закінченням дії Договору.

Відповідач проігнорував надіслані йому листи.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таку саму правову норму містить і ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як зазначалось вище, 18.04.2011 р., тобто в місячний строк після закінчення терміну дії Договору оренди, орендодавцем направлено відповідачу лист про припинення дії Договору та з вимогою про звільнення орендованого приміщення.

Таким чином, орендодавець вчинив дії, що свідчать про відмову від продовження терміну дії Договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу). Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання акта приймання передачі.

Відповідно до п. 2.5 договору орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги про виселення відповідача з нежилого приміщення площею 368,00 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання (Івана Мазепи), 44, 1-й поверх, що використовувалось Адміністрацію Державної прикордонної служби України для розміщення Центрального музею Державної прикордонної служби України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи або базуються на довільному тлумаченні ноорм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Військового прокурора Київського гарнізону та Адміністрації прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 р. у справі № 7/416 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков