Ухвала суду № 25559636, 24.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/8053/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Гунько О.В.

представника відповідача -Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012р. по справі № 2а-1670/8053/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0001012302/192 від 30.09.11 р. про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за червень 2011 р. на суму 1402726,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.12 р. по справі № 2а-1670/8053/11 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.12 р. по справі № 2а-1670/8053/11 та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в судовому засіданні наполягав на законності постанови суду першої інстанції, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 6663/23-309/00191282 від 14.09.11 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2011 р., в якому відображені факти порушення платником податків вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 203, п. 1 та п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України та п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 188.61 ст. 188 ПК України, які призвели до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 р. на 1402726,0 грн.

Виявлені порушення податкового законодавства перевіряючі пов'язують з неправомірним віднесенням до податкового кредиту у червні 2011 р. ПДВ по операціям з ТОВ ТД «Електромашсервіс», ПП Фірма «Еліта», ПП ВКП «Лікон-Крембуд», ТОВ «СП «Юкойл», ТОВ «Компанія Глобус», ТОВ «Національні Кабельні Мережі», ПП «Єдина мережа», ТОВ «Гофер», ТОВ «Техноніколь Центр», ТОВ «Стройремсервіс», ТОВ ФК «Ворскла»з тих підстав, що ці підприємства мають ознаки фіктивності, оскільки не мають основних фондів та не можуть поставляти товар; є платниками податків зі станом, відмінним від «0»; є платниками податків, відносно яких встановлена розбіжність при співставленні суми їхніх податкових зобов'язань та сформованої і включеної позивачем суми податкового кредиту. Також порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує з віднесенням до податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні проведених рекламних заходів шляхом реклами товарного знака RREXPО Poltava Mining».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 1.1 ст. 1, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7, п. 201.8 ПК України, що ним визначено як проведення системного аналізу, але без зазначення методу цього аналізу, і зробив висновок про те, для отримання права на податковий кредит платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Також суд першої інстанції послався на положення ч. 2 ст. 3 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і вказав на те, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Для з'ясування підстав для формування податкового кредиту по ПДВ за червень 2011 р. суд першої інстанції дослідив укладені позивачем договори. Так податковий кредит позивачем був сформований при виконанні договору поставки № 2161 від 31.05.11 р. (том 2 а.с. 197-199) з ТОВ «ТД «Електромашсервіс», предметом якого є поставка електродвигунів (продукцію) в кількості і по цінам згідно специфікації і додатків до даного договору. Фактично позивачем були отримані електродвигун СД4-3150-16УХЛ4 3150кВт375 об/хв 600В, вкладиш підшипника 5БЩ 263.007.00 ПК х 4 шт., кільце маслозмащююче 5БЩ 377.005. х 8 шт. на загальну суму 2829816 грн., в тому числі ПДВ 471636 грн. По вказаній поставці були оформлені податкові накладні № 11 від 10.06.11 р. та № 5 від 03.06.11 р., розрахунок проведений платіжними дорученнями № 22600 від 22.06.11 р., від 03.06.11 р. № 19591, № 19592 та № 19593, транспортування товару (кільце маслозмащююче та вкладиш підшипника) підтверджене ТТН № 56820000012771 від11.06.11 р. Використання товару, оприбуткованого на складі на підставі прибуткового ордеру № 603 від 15.06.11 р. (том 2 а.с. 42) (кільце маслозмащююче та вкладиш підшипника) підтверджено бухгалтерською довідкою про списання у виробництво (поточний ремонт) від 11.08.11 р. (том 3 а.с. 207). Поставка електродвигуна фактично відбулася у листопаді 2011 р., що підтверджено ТТН №11/30-11 від 30.11.11 р., і був оприбуткований на складі, що підтверджується бухгалтерською довідкою (том 3 а.с. 207).

Судом першої інстанції був досліджений договір підряду № 800 від 24.02.11 р. (том 2 а.с. 174-180), укладений позивачем з Приватною фірмою «Іліта», предметом якого є роботи по поточному ремонту покрівель на будівлях підприємства-замовника в об'ємах, щомісячно узгоджених із замовником. Роботи по поточному ремонту покрівлі в червні 2011 р. були виконані на загальну суму 2788870,0 грн., в т.ч. ПДВ 464811,66 грн. На підтвердження виконання ремонтних робіт позивачем до матеріалів справи були надані акти форми КБ-2в за червень 2011 р., списки працівників (за професією кровельник, бетонник, каменяр, машиніста крану) ПП фірма «Іліта», які направлялись в червні 2011 р. до ВАТ «Полтавський ГЗК»для ввідного інструктажу перед початком виконання робіт на об'єктах згідно договору № 800 від 24.02.11 р. ( том 2 а.с.94-95). Оплата робіт здійснена платіжними дорученнями № 21301 від 15.06.11 р., № 21535 від 16.06.11 р., № 21779 від 17.06.11 р., № 22014 від 20.06.11 р., № 22689 від 23.06.11 р., № 22518 від 22.06.11 р., № 22690 від 23.06.11 р., № 22013 від 20.06.11 р.,

Судом першої інстанції був досліджений договір № 2328 від 20.06.11 р., укладений позивачем з ПП ВКП «Лікон-Крембуд»(том 2 а.с. 204-228), предметом якого є роботи по «фуртировке барабанного окомкователя»цеху ЦПО спеціальною технічною пластиною аналогом RL35/CN товщиною 6,5 мм у відповідності з відомостями дефектів № 1477, яка невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість робіт становить 419323,0 грн., в т.ч. ПДВ 69887,16 грн. Позивачем у червні 2011 р. була здійснена передоплата по даному договору на суму 209662,0 грн., в т.ч. ПДВ 34943,67 грн. (том 1 а.с. 181), у зв'язку з чим отримана податкова накладна № 1 від 24.06.11 р.

В договорі поставки № 1859 від 10.05.11 р. (том 2 а.с. 219-222), укладеному позивачем з ТОВ «СП Юкойл», його предметом узгоджена поставка продукції, номенклатура, об'єми та ціна яких визначається у специфікаціях, а асортименті, кількості та по ціна зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах. Фактично у червні 2011 р. позивачу було поставлене мастило Yukoil МГЕ-10А (ISO 15) ТАп-15В, олива технічна Yukoil, олива трансмісійна Yukoil на загальну суму 49681,57 грн., в т.ч. ПДВ 8280,26 грн., у зв'язку з чим були оформлені рахунок на оплату № 009214 від 10.06.11 р., податкова накладна № 515 від 20.06.11 р., видаткова накладна № 009615 від 20.06.11 р. (том 2 а.с. 113-115), ТТН ААБ № ЮК003181 від 20.06.11 р. (том 3 а.с. 221). Оприбуткування придбаного товару по складу проведено на підставі прибуткового ордеру № 342 від 21.06.11 р. (том 2 а.с. 116). Довідкою про використання в господарській діяльності мастила та оливи Yukoil підтверджено часткове списання у виробництво (обслуговування обладнання) у вересні-грудні 2011 р.

В договорі № 2475/4638 від 12.11.10 р. (том 2 а.с. 227-229), укладеному позивачем з ТОВ «Компанія Глобус», його предметом визначена поставка продукції по узгодженим специфікаціям, які є невід'ємними частинами договору, а якість, комплектність, упаковка та маркування продукції, що поставляється, повинні відповідати ГОСТ, ТУ на продукцію, згідно специфікації. На виконання даного договору позивач отримав від постачальника прокладки, клеми, накладки, шайбу пружинну двухвиткова, ізовтулки, болти на загальну суму 1072678,03 грн., в т.ч. ПДВ 178779,67 грн. Поставка товару була оформлена податковими накладними № 3 від 08.06.11 р., № 6 від 09.06.11 р., № 5 від 09.06.11 р., № 10 від 14.06.11 р., № 13 від 17.06.11 р., № 17 від 20.06.11 р. (том 2 а.с.119,124,129,134,138,143), ТТН (том 2 а.с.121, 126, 131, 140, 149). Придбаний товар був оприбуткований на складі на підставі прибуткових ордерів № 548 від 09.06.11 р., № 590 від 07.06.11 р., № 596 від 14.06.11 р., № 605 від 15.06.11 р., № 628 від 22.06.11 р., № 629 від 22.06.11 р. (том 2 а.с. 120, 125, 130, 135, 144, 148).

Слід відмітити, що наявність та належне оформлення перелічених документів під час проведення перевірки відповідач не заперечує.

В обґрунтування висновків суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту в постанові суду зазначено, що твердження відповідача про відсутність ПП фірма «Іліта», ПП «ВКП «Лікон-Крембуд», ТОВ «СП Юкойл»за місцем знаходження спростовується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що вказані суб'єкти підприємницької діяльності має статус відомостей про юридичну особу -«підтверджено». А стосовно ТОВ «Компанія Глобус»останні запис, який внесений до ЄДР 18.08.11 р., стосується внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (том 3 а.с. 252), реєстрація припинення юридичної особи не проводилась.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про безпідставність виключення відповідачем з податкового кредиту за червень 2011 р. сум ППВ по операціям з вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Також відповідач заперечує проти правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 110942,01 грн. по операціям з ТОВ «Національні Кабельні Мережі», ПП «Єдина мережа», ТОВ «Гофер», ТОВ «Техноніколь Центр», ТОВ «Стройремсервіс», оскільки згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ за червень 2011 р. станом на 12.09.11 р. встановлено розбіжність на вказану суму. При цьому в акті перевірки не поставлено під сумнів фактичне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та не заперечувалася наявність у позивача належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Окрім того, відповідач заперечує проти правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 133333,33 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Футбольний клуб «Ворскла», що пов'язано із проведенням рекламних заходів шляхом реклами товарного знака RREXPО Poltava Mining», оскільки такі послуги, на думку відповідача, не відносяться господарської діяльності підприємства.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ Футбольний клуб «Ворскла»договір № 244/4661 від 01.02.11 р. про проведення рекламних заходів та додаткові угоди № 2 від 04.04.11 р. та № 3 від 01.06.11 р. (том 3, а.с. 8-16), предметом якого є здійснення реклами продукції позивача шляхом реклами товарного знака RREXPO Poltava Mining». Детальний перелік рекламних послуг зазначається в додатках та актах виконаних робіт. Договором передбачено, що надання послуг по рекламі оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг. В наданому позивачем до матеріалів справи акті виконаних робіт від 30.06.11 р. відображений зміст господарської операції та її вимірник, а тому суд першої інстанції зробив висновок про те, що цей акт є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, що відображає фактично здійснені позивачем господарські операції. По даній операції були оформлені рахунок-фактура № 55 від 01.06.11 р., податкова накладна № 3 від 03.06.11 р. на загальну суму 800000,0 грн., в т.ч. ПДВ 133333,33 грн., оплата за надані послуги підтверджена платіжним дорученням № 19498 від 03.06.11 р.

В обґрунтування висновків судового рішення в цій частині суд першої інстанції послався на положення Законом України "Про рекламу", де зазначено, що рекламою є спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується у будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. А реклама торгової марки/торгового знаку - це специфічний спосіб реклами продукції, що здійснюється за допомогою відтворення голографічного зображення, або вимовляння в голос під час трансляції матчу торгового знаку.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивач є власником свідоцтва № 6943 від 28.06.96 р. на знак для товарів і послуг -EXPО Poltava Mining», видане Держаними Департаментом інтелектуальної власності. Об'єктом реклами є продукція, що виробляється ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», яка рекламувалася за допомогою демонстрації (згадування) відповідного товарного знака і послуг (том 4 а.с. 20-26). На підставі вказаного суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач, популяризуючи/рекламуючи свій товарний знак -RREXPO Poltava Mining»за допомогою ТОВ Футбольний клуб «Ворскла»доводить своїм контрагентам/покупцям продукції, акціонерам, фінансовим установам інформацію про свою сталість, стабільність на ринку залізорудної сировини, а замовлення реклами у футбольного клуба це також і престиж підприємства, а тому отримані позивачем послуги по проведенню реклами безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.12 р. по справі № 2а-1670/8053/11 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012р. по справі № 2а-1670/8053/11 -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2012р. по справі № 2а-1670/8053/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 30.07.2012 року.