Ухвала суду № 25559525, 17.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.Справа № 2а-2573/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Калитка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012р. по справі № 2а-2573/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківшляхпостач»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківшляхпостач», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000822330 від 13.02.12 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 28218,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.12 р. по справі № 2а-2573/12/2070 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.12 р. по справі № 2а-2573/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 119/23-304/01103713 від 30.01.12 р. виїзної позапланової документальної перевірка підприємства позивача з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємством постачальником ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(код ЄДРПОУ 34859292) за травень 2011 р., в якому відображені факти порушення платником податків вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження суму ПДВ за травень 2011 р. на суму 28218,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з неможливістю реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Будівництво Пан-Україна», оскільки за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ Московського району м. Харкова (акт № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредити з ПДВ за період з 01.04.11 р. по 31.08.11 р.), вказане підприємство є суб'єктом господарювання, який провадить фіктивну господарську діяльність, тобто має ознаки фіктивності, у зв'язку з відсутністю його за місцем знаходження і неприйняттям його податкової звітності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»договір № 22 від 19.05.11 р. про надання послуг, предметом якого є ремонт крівлі складських приміщень за адресою: м. Харків, вул. Довгалевського, 19. За результатами виконаних робіт сторонами був складений акт № 8 приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, згідно з яким вартість виконаних робіт складає 169306,44 грн., в т.ч. ПДВ 28217,74 грн. Сторони претензій один до одного не мали. Виконавцем робіт позивачу була видана податкова накладна № 43 від 31.05.11 р. на суму 169306,44 грн., в т.ч. ПДВ 28217,74 грн.

З наведеного суд першої інстанції зробив висновок про те, що господарські зобов'язання за вказаним договором сторонами виконані належним чином. Оскільки оглянуті судом документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, то сума ПДВ за податковою накладною включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 р. правомірно.

В обґрунтування даних висновків суд першої інстанції послався на положення ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704).

Крім того судом першої інстанції процитований зміст п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7 та п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 3 ГК України і зазначив, що ним проведений системний аналіз вказаних норм, на підставі якого зроблений висновок про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а тому підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм ПК України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши ПДВ в ціні роботи, прийнятої у безпосереднього підрядника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Зважаючи на те, що висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовані посиланням на результати перевірки його контрагента за договором, суд першої інстанції вказав на те, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Проте відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Таким чином, судження податкового органу про недотримання контрагентами позивача визначеного законом порядку заповнення податкових накладних не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що зі змісту договору про надання послуг випливає, що фактично це є договір підряду, яким згідно приписів ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Законодавець передбачив, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно ст. 843 ЦК України суттєвою умовою договору підряду є ціна роботи або способи її визначення і зазначено, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Крім того в ст. 844 ЦК України записано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору № 22 від 19.05.11 р., сторони не встановили ціну роботи або способи її визначення, оскільки в п. 3.1 договору лише вказано, що оплата за виконані роботи проводиться після підписання сторонами акту виконаних робіт без визначення складових вартості робіт, порядку розрахунку та інше, що свідчить про відсутність в договорі однієї з суттєвих вимог -ціни роботи, тобто недотримання при укладанні договору приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України.

На підтвердження виконання ремонтних робіт позивач до матеріалів справи надав акт № 8 приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, який суд першої інстанції визнав достатнім та допустимим доказом як самого факту виконання робіт контрагентом, так і їх вартості. Проте слід відмітити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати»затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.09 р., але вищевказаний акт № 8 не відповідає типовій формі, оскільки не містить даних, які повинні відображатися у позиціях 6-8 та 10 типової форми акту КБ-2в.

Зважаючи на те, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок небюджетних джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданого акту виконаних робіт вбачається, що він не містить дату і місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (відсутня інформація при особу, що здала виконані роботи та особу, що їх прийнята, їх посадове становище або документ, уповноважуючий складати акт виконаних робіт).

Оскільки акт виконаних робіт за травень № 8 не відповідає ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, то він не може визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

Слід відмітити, що згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно п. 139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено колегією суддів, у позивача, навіть при наявності належним чином оформленої податкової накладної, не було законних підстав для формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»за договором № 22 від 19.05.11 р. про надання послуг, з урахуванням його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та застосування у зв'язку з цим наслідків, передбачених ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України, відсутності документів, які є обов'язковими для зберігання та ведення бухгалтерського обліку, а тому позов задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.12 р. по справі № 2а-2573/12/2070.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012р. по справі № 2а-2573/12/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012р. по справі № 2а-2573/12/2070 -скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ПАТ «Харківшляхпостач» про скасування податкового повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000822330 від 13.02.12 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 28218,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.М. Калитка