Ухвала суду № 25557509, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-30565/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2009р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010р.

у справі №13/573

за позовом Приватного підприємства «Каскад»(надалі - ПП «Каскад»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги, -

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.11.2005р. №000252309/1 та рішення від 07.11.2005р. №13216/10/25-006 про результати розгляду скарги.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням суду першої інстанції - постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.11.2005р. №000252309/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, при здійсненні експортних операцій у жовтні та листопаді 2004р. на загальну суму 7093982,00грн. з продажу брухту та відходів чорних металів згідно з контрактом №10/04 КМ від 05.01.2004р., укладеним з фірмою CO Ltd» (Ліхтенштейн), позивачем було застосовано нульову ставку з ПДВ, відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

В подальшому, 19.08.2005р. контролюючим органом була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 01.09.2004р. по 31.11.2004р., про що складено акт від 19.08.2005 року №197-23/09-30967846.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим, з посиланням на завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 1947150грн., було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005р. №000252309/0.

В порядку апеляційного узгодження вказаного вище повідомлення-рішення, скарга платника частково задоволена та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.11.2005р. №000252309/1, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 339708грн.

В ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для зменшення позивачеві заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ податковий орган вкзав, що при здійсненні купівлі продукції у ПП «Севмет»позивач не в повному обсязі розрахувався з постачальником за відвантажений товар, не виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку із чим, на думку податкового органу, сума ПДВ у розмірі 339708грн., яка заявлена платником до відшкодування не може бути підтверджена і право на таке відшкодування не доведено.

Так, з метою перевірки формування позивачем податкового кредиту, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва було направлено запити на проведення зустрічної перевірки безпосереднього постачальника позивача - ПП «Агіса» за відповідні періоди. Згідно з відповіддю ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя №3005/7/23-108 від 24.12.2004р. встановлено, що ПП «Агіса»є посередником, який у вересні 2004р. за договором №ДГ-21/4ПЛ від 02.01.2003р. придбав товар у ПП «Каскад», постачальником якого, в свою чергу, є ПП «Севмет».

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час правовідносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», обумовлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно договору від 02.01.2003р. №21/4-ПЛ позивач за поставлений ПП «Агіса»товар (металобрухт) сплатив у жовтні 2004р. - 3333600грн., в т.ч. ПДВ - 555600 грн., у листопаді 2004р. - 6369193,46грн., в т.ч. ПДВ - 1061532,24грн., про що свідчать наявні у справі копії платіжних доручень. За наслідками господарської діяльності 16.11.2004р. та 17.12.2004р. позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва податкові декларації по ПДВ, в яких задекларував до відшкодування за результатами звітного місяця відповідно 1182056,00грн. та 109900,00грн. При чому, за даними ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя підтверджено, що податкові зобов'язання з продажу позивачеві зазначеної продукції контрагентом ПП «Агіса»включено до книги продажу та в декларацію за вересень 2004р.

Таким чином, оскільки положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам, з урахуванням приписів ст.72 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доводи правомірність прийнятого рішення, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування податкового рішення про зменшення заявленого до відшкодування ПДВ.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак