Постанова № 25557404, 02.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2012 року 09:12 № 2а-9404/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. № 0002142202

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Амонс Ю.В. (довіреність № б/н від 15.06.2012 р.)

від відповідача: Харко Д.М. (довіреність № 5472/9/10/209 від 07.07.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. № 0002142202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-9404/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 02.08.2012 р.

В судовому засіданні 02.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби 18.04.2012 р. № 0002142202;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 188,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, щодо заниження податку на додану вартість за липень 2011 р. на загальну суму 461 790 грн. при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Терра Гранд».

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Терра Гранд», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними рахунками-фактури, сертифікатами відповідності на товар постачання, податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банку про сплату коштів, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Терра Гранд»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 р. на загальну суму 461 790 грн. по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Терра Гранд».

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача послався на те, що при проведенні перевірки контрагента позивача ТОВ «Терра Гранд»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Електросервіс Бровари»(третій ланцюг правовідносин) за липень 2011 року, було встановлено не підтвердження ПП «Електросервіс Бровари»відомостей про юридичну особу, неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Електросервіс Бровари»та встановлено нікчемність договору поставки, укладеного між ПП «Електросервіс Бровари»та ТОВ «Терра Гранд».

Зважаючи на таке, відповідач зазначив, що оскільки правовідносини ПП «Електросервіс Бровари»із контрагентами, зокрема ТОВ «Терра Гранд», не спричинили певних правових наслідків, то відповідно і правовідносини ТОВ «Терра Гранд»із позивачем також не спричинили наслідків, обумовлених ними, та є нікчемними.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»зареєстровано 06.05.2010 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, та як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

На підставі наказу від 22.03.2012 р. № 64 на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., за наслідками якої складений Акт від 28.03.2012 р. № 81/23-2/37101504.

Згідно висновків Акта перевірки позивачем порушено вимоги ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, щодо заниження податку на додану вартість за липень 2011 р. на загальну суму 461 790 грн. при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Терра Гранд».

За наслідками вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002142202 від 18.04.2012 р., відповідно до якого позивачу донараховано 461 790,00 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 115 448,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0002142202 від 18.04.2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність Акта від 30.12.2011 р. № 1626/3-23-30-35380745 про проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Терра Гранд»(код ЄДРПОУ 35380745) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Електросервіс Бровари»(код ЄДРПОУ 3436094) за липень 2011 року, а саме встановлені в даному Акті порушення вимог податкового та іншого законодавства підприємством за третім ланцюгом правовідносин - ПП «Електросервіс Бровари», із яким, як вбачається з матеріалів справи та не було заперечено відповідачем, позивач жодних правовідносин не мав.

Так, зазначеною зустрічною звіркою контрагента позивача ТОВ «Терра Гранд»(код ЄДРПОУ 35380745) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Електросервіс Бровари»(код ЄДРПОУ 3436094) за липень 2011 року, встановлено, що ПП «Електросервіс Бровари»має стан «7»- до ЄДР, внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, знаходиться на обліку в Броварській ОДПІ м. Бровари. Питома вага податкового кредиту ТОВ «Терра Гранд», сформованого за рахунок ПП «Електросервіс Бровари», складає 73,7% від всього задекларованого податкового кредиту ТОВ «Терра Гранд»за липень 2011 р.

В акті від 30.09.2011 р. № 50/232/34360948 на підставі п. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено нікчемність договору поставки від 30.06.2011 р. № ДГ3006, укладеного між ПП «Електросервіс Бровари»та ТОВ «Терра гранд», однак жодного судового рішення відносно контрагента по третьому ланцюгу правовідносин ПП «Електросервіс Бровари», яке б підтверджувало позицію податкового органу щодо недійсності правовідносин ПП «Електросервіс Бровари»із ТОВ «Терра гранд»- відповідачем надано не було.

Зважаючи на викладені обставини, а саме встановлені порушення по третьому ланцюгу правовідносин контрагента позивача ТОВ «Терра Гранд»із ПП «Електросервіс Бровари», з яким позивач безпосередньо правовідносин не мав, відповідачем в Акті перевірки позивача також було зроблено висновок про нікчемність угод позивача із контрагентом ТОВ «Терра Гранд»(непідтвердження фактичної поставки товару), та як наслідок неправомірне віднесення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Терра Гранд»до складу податкового кредиту в липні 2011 р.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Терра Гранд»було укладено договір купівлі-продажу № 1006 від 10 червня 2011 року (надалі за текстом - Договір 1), відповідно до якого Продавець (ТОВ «Терра Гранд») зобов'язується продати товар в рамках асортименту та кількості визначеної в накладних, заявках та рахунках, а Покупець (ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі») своєчасно сплачує кошти за товар відповідно до виставлених рахунків протягом 120 днів з моменту його отримання.

На виконання умов Договору 1 ТОВ «Терра Гранд», як Продавець поставило товари, підтвердженням чого є видаткові накладні - № РН-3 від 01.07.2011 р.; № РН-4 від 01.07.2011 р.; № РН-38 від 04.07.2011 р.; № РН-70 від 07.07.2011 р.; № РН-100 від 11.07.2011 р.; № РН-250 від 27.07.2011 р.; № РН-251 від 27.07.2011 р.; № РН-271 від 28.07.2011 р.

Покупець прийняв товари та сплатив за них погоджену між Сторонами суму, підтвердженням чого є банківські виписки з період 28.07.2011 р. по 23.08.2011 р.

Щодо вказаних господарських операцій, то на виконання умов Договору 1 ТОВ «Терра Гранд»були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні: № 3, № 4, № 38, № 70, № 100, № 250, № 251, № 271.

Підтвердженням використання товару у господарській діяльності позивача є укладання між позивачем та ТОВ «Чиста вода Сантех Монтаж Сервіс»договору поставки № 105 від 01.04.2011 року (надалі за текстом - Договір 2).

В порядку та на умовах, визначених в Договорі 2, позивач, як Продавець передає у власність Покупця (ТОВ «Чиста вода Сантех Монтаж Сервіс») товар, який має використовуватися Покупцем у його підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням (ч.1 ст. 712 Цивільного Кодексу України), - надалі - «Продукція», а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію та оплатити її загальну вартість на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору 2).

Сторони погодили, що номенклатура, асортимент, загальна кількість Продукції, розмір партії, ціна за одиницю та сумарна вартість партії передбачаються у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору (п.1.2 Договору 2).

Так, виконуючи умови Договору 2, ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»передала у власність ТОВ «Чиста вода Сантех Монтаж Сервіс»товари, підтвердженням чого є видаткові накладні № СМ-0000772 від 25.08.2011 р.; № СМ-0000781 від 26.08.2011 р.; № СМ-0000892 від 20.09.2011 р.; № СМ-0000963 від 29.09.2011 р.

Покупець прийняв товари та сплатив за них погоджену між Сторонами суму, підтвердженням чого є банківські виписки 06.07.2011 р . по 27.07.2011 р.

Щодо вказаних господарських операцій та на виконання умов Договору 2 ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»були виписані та надані Покупцю ТОВ «Чиста вода Сантех Монтаж Сервіс»наступні податкові накладні за номерами № 24, № 39, № 44, № 72, № 81, №87, № 94, №103.

Таким чином, висновок безтоварного характеру операцій з поставки товару за Договором купівлі-продажу № 1006 від 10 червня 2011 року, що був укладений між ТОВ «Терра Гранд»(Продавцем) та позивачем (Покупцем), про що зазначає відповідач в Акті перевірки, спростовується матеріалами справи.

А також, суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту в липні 2011 р. в загальному розмірі 461 790 грн., та відображені у Додатку № 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за вересень липень 2011 року.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податковий кредит в сумі 461 790 грн. за період: липень 2011 р., був сформований позивачем за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Терра Гранд»на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, що у встановленому порядку був зареєстрований платником ПДВ.

Крім того, позивачем була доведена товарність зазначених операцій за наслідками правовідносин із ТОВ «Терра Гранд», докази чого містяться в матеріалах справи, та вказаного не було допустимими доказами заперечено відповідачем.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Терра Гранд», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, правовідносини між позивачем та ТОВ «Терра Гранд» відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності щодо товару, який постачався, виписками з банку щодо списання коштів, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Терра Гранд»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Також, відповідачем не було надано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували відсутність у контрагента позивача ТОВ «Терра Гранд»матеріальних чи трудових ресурсів, що необхідні для здійснення такого виду діяльності.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Терра Гранд»правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Терра Гранд»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Терра Гранд».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Терра Гранд»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідач не посилався на розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Терра Гранд»та сумою податкового кредиту ТОВ «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі», а також відповідачем не було надано до матеріалів справи жодних доказів щодо завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Терра Гранд».

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Терра Гранд».

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відповідальності суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин), на що саме в даному випадку (правовідносини між ТОВ «Терра Гранд»та ПП «Електросервіс Бровари») посилається відповідач обґрунтовуючи свою позицію по даній справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.04.2012 р. № 0002142202 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. № 0002142202.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 р. № 0002142202.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.04.2012 р. № 0002142202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сучасні інсталяційні мережі»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 188,00 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 06.08.2012 р.