Постанова № 25557289, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2012 року 09:54 № 2а-5568/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Голосій Т.А. (довіреність від 14.02.2012 р. № 02юр-25)

від відповідача -Туз О.А. (довіреність від 29.12.2011 р. № 40/1-41/18208)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київгума»до Київської регіональної митниціпро скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 09.11.2011 р. № 100000006/2011/413264/1 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгума»з позовом до Київської регіональної митниці (далі -КРМ) про скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 09.11.2011 р. № 100000006/2011/413264/1 та, з урахуванням заяви від 08.06.2012 р. № 02юр-35, - про зобов'язання КРМ провести повторне визначення митної вартості товару, а саме каучуку синтетичного марки СКМС-30 АРКМ-15 (код УКТ ЗЕД -4002199000), в кількості 18 360,00 кг., ввезеного на митну територію України відповідно до митної декларації № 100190000/2011/197812.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом здійснював ввезення на митну територію України каучуку синтетичного. У зв'язку з цим до митниці 05.11.2011 р. було подано ВМД де митна вартість товару визначена виходячи з ціни договору - 3,69 $/кг., тобто за першим методом в розумінні МК України. У той же час, як зазначає позивач, митний орган не погодився з визначенням митної вартості за ціною договору та прийняв спірне рішення про визначення митної вартості за другим методом (4,30 $/кг.) внаслідок чого митна вартість збільшилась на 14,2%, що, відповідно, зумовило сплату додаткових платежів.

Проте, позивач зазначає, що визначена у контракті ціна товару є справедливою та відповідала дійсній ціновій ситуації на ринку такого роду товарів у період ввезення, а отже підстав для визначення митної вартості за 2 методом та, відповідно, прийняття оскаржуваного рішення, у відповідача не було.

Митниця проти позову заперечує та по суті зазначає, що відповідно до наявної на час митного оформлення цінової інформації за останні 90 днів, що передували митному оформленню, було з'ясовано, що за кодом згідно УКТЗЕД № 4002199000 було здійснено митне оформлення каучуку синтетичного за ціною 4,30$/кг. за двома ВМД від 14.09.2011 р. та від 09.09.2011 р., тобто, як зазначає відповідач, вартість заявленого до митного оформлення товару менша від рівня митної вартості подібних та ідентичних товарів того ж самого виробника. Виходячи з наведеного, митниця вважає, що спірне рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.01.2011 р. між ТОВ "Київгума" (далі - Позивач) та компанією INGLE»(м. Талін Естонія (далі - Постачальник), укладено зовнішньоекономічний контракт №15/1-11 щодо поставки товарів, в тому числі каучуку синтетичного марки СКМС-30 АРКМ-15 (код УКТЗЕД 400219 9000) (далі - Товар).

Сторонами до контракту укладено додаткову угоду № 69 від 26.10.2011 р. відповідно до якої продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує партію товару для власного виробництва, а саме - 18,360 тн. каучуку синтетичного зазначеної вище марки.

Згідно умов додаткової угоди, ціна встановлюється при базисі DAP (delivered at place (поставка у місці призначення (Інкотермс 2010)) -м. Київ, Україна та складає 3690 доларів США за тону. Загальна вартість поставки 67 748 доларів США. Згідно з п. 2.2. контракту в ціну включено вартість тари, упаковки та маркування. Згідно з п.3.1. контракту доставка здійснюється автомобільним транспортом. Вантажовідправник -AS Ingle Ingliste, Rapla maakond, 79004, Естонія. Місце загрузки: SIA Riga Container Terminal, Eksporta iela 15, Riga, LV-1170, Латвія. Країна походження товару -Росія. Виробник (рос.) ООО «Тольяттикаучук». Упаковка - 34 дерев'яних ящика, вага одного ящику 540 кг. нетто та 616 кг. брутто.

05.11.2011 р. до КРМ позивачем була подана ВМД № 100190000/2011/197260 та, крім іншого, декларація митної вартості з метою здійснення митного оформлення зазначеної партії товару «Каучук синтетичний марки СКСМ-30 АРКМ-15».

Заявлена позивачем митна вартість товару становила 3,69 $/кг., що відповідає умовам вищезгаданого контракту.

Інспектором митниці на декларації митної вартості вчинено запис про необхідність надання додаткових документів згідно ПКМУ № 176, а саме: експертний висновок щодо якісних та кількісних характеристик товару, експортна декларація країни відправлення, прас-лист виробника, бухгалтерські документи (передоплата).

На ДМВ вчинено також запис про проведення консультацій.

09.11.2011 р. на ДМВ вчинено запис декларанта про неможливість надати у повному обсязі витребувані митницею документи.

09.11.2011 р. відповідачем прийнято спірне Рішення про визначення митної вартості товару, відповідно до якого митна вартість визначена за другим методом на рівні 4,30 $/кг.

У графі 33 цього рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості»визначено, що митна вартість визначена за методом № 2. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання декларантом додаткових документів та наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження митної вартості. Попередні методи не застосовані: метод № 1 не застосований відповідно до ч. 2 ст. 265 МК України та у зв'язку з наявністю цінової інформації у митного органу на ідентичні товари, митне оформлення яких здійснено: ВМД № 125000014/1/303703 від 14.09.2011 р., № 125000014/1/303620 від 09.09.2011 р.

У спірному рішенні також зазначено про проведення процедури консультацій.

Серед вищезгаданих витребуваних та наданих митниці документів зазначено: рахунок-фактура та експортна ВМД країни відправлення.

Серед витребуваних, але не наданих документів у спірному рішенні (гр. 33) визначено: (1) інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару або сировини, яка у декларації митної вартості не вимагалась з боку митниці, (2) експертний висновок (ДЗІ), (3) калькуляцію фірми виробника, прас-лист виробника.

Як зазначає також позивач, з метою уникнення простою товару ним було подана заява про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та товар був оформлений 11.11.2011 р. відповідно до ВМД № 100190000/2011/197812 з урахуванням спірного рішення.

Надалі, 24.11.2011 р. листом за № 01пр-79 позивач направив до митниці додатковий пакет документів на підтвердження правильності визначення митної вартості товару за 1 методом, а саме: митна декларація №100190000/2011/197812; Рішення про визначення митної вартості № 100000006/2011/413264/1; CMR № 4940937; контракт №15/1-11 від 11.01.2011; угода №69 від 26.10.2011 р.; Рахунок №1130696 від 27.10.2011 р.; Контракт №34 dd від 03.10.2011 р.; інвойс №51/2011 від 03.10.2011 р.; лист №40/8-17/16331 від 05.12.2011 р.

Відносно наведеного відповідач, листом №40/2-17/16331 від 05.12.2011 р., зазначив, що оскільки декларант відмовився від подання додаткових документів, митний орган визначив митну вартість на підставі наявних відомостей щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких проведено, та правомірно виніс спірне рішення, зазначивши у відповіді, що порівняння митної вартості відбувалось з ідентичними товарами, митне оформлення яких завершено, відповідно до заявленої позивачем країни походження, торгової марки та виробника.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 259 МК України (від 11 липня 2002 року № 92-IV) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість визначається та декларується за правилами, викладеними у статтях 260, 262, 264 - 273 МК України.

Зокрема, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

На виконання цих положень, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження постановою N 1766 від 20 грудня 2006 року, а також Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів постановою № 339 від 9 квітня 2008 року.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Умови застосування першого методу визначено ст. 267 МК України. Зокрема, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (перший метод) щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Щодо умов застосування другого методу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 268 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Відповідно до п. 111 ч. 1 ст. 1 МК України, під комерційними умовами розуміється сукупність умов, за яких здійснюється комерційна операція (умови поставки товарів за правилами "Інкотермс", переходу ризиків, здійснення оплати товару, вплив на вартість різних чинників, таких як кількість одиниць товару в партії товару, репутація на ринку, партнерство, сезонність тощо).

Проте, аналізуючи в даному випадку ВМД 125000014/2011/303703 від 14.09.2011 р., відомості з якої покладено в основу оскаржуваного рішення, слід зазначити, що за даною ВМД товар поставлявся та ціна визначалася при базисі поставки FCA (Франко-перевізник) - Тольяті, що згідно правил Інкотермс передбачає один із найменших обсягів зобов'язань постачальника. Відправник/експортер -(рос.) ООО «Тольяттикаучук». При цьому, за цією ВМД країна відправлення/експорту -Росія/Тольяті. Комерційні умови постачання передбачають пакування у поліетиленову плівку в гофроконтейнерах. Одержувач -ПрАТ «Росава»(м. Б. Церква).

Аналізуючи також відомості з ВМД 125000014/2011/303620 від 09.09.2011 р., слід зазначити, що комерційні умови постачання є аналогічними, що і у попередній ВМД.

У той же час, як зазначено вище, у спірних відносинах, на відміну від вищеназваних комерційних умов (FCA, Тольяті), товар поставлявся та ціна товару визначались при базисі DAP (delivered at place (поставка в місці призначення)) м. Київ, Україна, що, крім іншого передбачає один з максимальних обсягів зобов'язань постачальника. При цьому, місце загрузки: Riga, Латвія (у вищенаведених ВМД -Росія, Тольятті. Слід додати, що комерційні умови постачання передбачали й іншу упаковку, в даному випадку - дерев'яні ящики, а у вищенаведених випадках - пакування у поліетиленову плівку в гофроконтейнерах.

У судовому засіданні представник митниці погодився із суттєвою відмінністю комерційних умов у спірних відносинах та за ВМД, відомості з яких покладені в основу оскаржуваного рішення, проте не зміг пояснити підстав застосування цих відомостей до спірних відносин інспектором митниці.

Оцінюючи та порівнюючи комерційні умови постачання у спірних відносинах та комерційні умови постачання згідно вищенаведених ВМД, відомості з яких були покладені в основу оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що комерційні умови постачання у ВМД, відомості з яких відносно ціни прийняті за основу для визначення митної вартості у спірних відносинах, вочевидь не є сумісними для цілей застосування другого методу в контексті положень ст. 268 МК України, оскільки в даному випадку є суттєво різними комерційні умови постачання товарів та товари продані на експорт в Україну з інших країн, що виключає застосування відомостей, визначених у вищезгаданих ВМД, для цілей застосування другого методу. Виходячи з цього, відомості із зазначених ВМД не можуть бути підставою для сумніву щодо об'єктивності документально підтвердженої позивачем митної вартості за ціною договору. В даному випадку, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недоведеність з боку митниці обґрунтованості та правомірності застосування у спірних відносинах другого методу. Відповідачем в даному випадку не доведено належними та допустимими доказами неможливості застосування першого методу у спірних відносинах. Виходячи з наведеного в сукупності, як наслідок, суд приходить до висновку про недоведеність з боку відповідача наявності підстав для прийняття спірного рішення та у зв'язку з цим - про наявність підстав для його скасування.

В контексті наведеного та щодо обґрунтованості вимог митниці щодо витребування додаткових документів, які, як зазначено в спірному рішенні та запереченнях на позов не були надані та що, зокрема, також стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, слід зазначити наступне.

Так, відносно витребування (1) інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару або сировини Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженими Наказом ДМСУ від 19.10.2010 № 1242, яке є обов'язковим для застосування відповідачем, деталізовано, що інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

В даному випадку, виходячи з матеріалів справи, вбачається, що ціна за контрактом не визначалася за формулою та товар не реалізовувався в порядку біржової торгівлі.

Крім того, з ДМВ вбачається, що дана інформація взагалі не вимагалася від позивача у ДМВ при первинному зверненні до митниці.

Щодо (2) експертного висновку (ДЗІ) в Методичних рекомендаціях для відповідача деталізовано, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, та відомості про якісні характеристики товару можуть бути витребувані митним органом у разі: наявності у поданих документах неточностей або розбіжностей; виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості за умови, що відповідна цінова інформація відсутня у митного органу. В даному випадку подані митниці документи, як вбачається з матеріалів справи, не містили неточностей або розбіжностей та митниця не довела відсутності цінової інформації.

Щодо (3) витребування калькуляції фірми-виробника, слід зазначити, що відповідно до Методичних рекомендацій калькуляція фірми - виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні Митного кодексу України. В даному випадку постачальником товару не є його безпосередній виробником, що не спростовується митницею, та щодо пов'язаності сторін контракту митницею не наведено обставин та не надано доказів щодо наведеного.

Щодо (4) витребування прайс-листа фірми - виробника товару, слід зазначити, що цей документ може бути витребуваний митними органами при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо). В даному випадку з матеріалів справи не вбачається, що сторони контракту представляють інтереси виробника та таких доказів під час розгляду справи з боку митниці не надано.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що витребування цих документів в даному випадку є безпідставним та ненадання цих відомостей також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість та невідповідність законодавству оскаржуваного рішення, відносно другої позовної вимоги про зобов'язання КРМ провести повторне визначення митної вартості товару відповідно до митної декларації № 100190000/2011/197812 від 11.11.2011 р., слід зазначити, що вчинення таких дій митницею, у разі скасування рішення про визначення митної вартості, не передбачено МК України.

Щодо наслідків скасування спірного рішення, слід зазначити, що відповідно до ч. 6. ст. 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, наслідком скасування спірного рішення є виникнення у позивача права на отримання надлишково сплачених податків/зборів/мита, а отже обраний позивачем спосіб захисту (друга позовна вимога) щодо повторного визначення митної вартості, при наявності не спростованої митної вартості за ціною договору, не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим, враховуючи також те, що порушення прав позивача відносно повернення надлишково сплачених коштів на час розгляду справи не відбулось, у зазначеній частині позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, виходячи з підстав та обставин, покладених в основу оскаржуваного рішення та зазначених у цьому рішенні, виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище вимог законодавства у сфері спірних відносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме, враховуючи те, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, - про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 09.11.2011 р. № 100000006/2011/413264/1. У той же час, враховуючи наведені вище висновки відносно другої позовної вимоги, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгума»(код з ЄДР 35115248; адреса: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 09.11.2011 р. № 100000006/2011/413264/1.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 03.08.2012 року.