Постанова № 25557261, 24.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

24 липня 2012 року 15 год. 54 хв. № 2а-8195/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення -рішення У судовому засіданні 24 липня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до меж заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон»(надалі також -«Позивач», ТОВ «СП «Укркоттон») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також -«Відповідач», ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС») про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року № 0002982230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на основі не встановлених належним чином обставин справи, які по суті не спростовують реальне здійснення Позивачем господарських операцій з ПП «Укрспецавтолідер»та ПП «Промоут-Сервіс».

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, договори між ним та ПП «Укрспецавтолідер»і ПП «Промоут-Сервіс»мали реальний характер, а висновок Відповідача про нікчемність таких договорів спростовується фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України.

Представники Відповідача -Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, - в судових засіданнях проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначали про те, що контрагенти Позивача є фіктивними підприємствами, які, у ході здійснення контрольного заходу органами Державної податкової служби не надали документів, які б підтверджували здійснення ними фінансово-господарської діяльності, підприємства відсутні за адресою зазначеною в реєстраційних документах, у них відсутні основні фонди та необхідні матеріальні та трудові ресурси, які необхідні для виконання маркетингових послуг, послуг перевезення та проведення акції. Крім того, по ланцюгу постачання в підприємств наявні розбіжності щодо відображення податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково).

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Укркоттон»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Промоут-Сервіс», ПП «Укрспецавтолідер»та ТОВ «Корсіка».

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт перевірки від 14 травня 2012 року №395/23-30/32961385, у якому зафіксовано наступні порушення вимог чинного на той час законодавства:

1. Статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»- по взаємовідносинах з ПП «Промоут-Сервіс»за липень 2010 року завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року на 83 333,33 грн., в результаті чого занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 183333,33 грн.

Частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей у момент вчинення правочинів, які не спрямованні на реальне настання наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Промоут-Сервіс» придбанні та продажу товарів за липень 2010 року.

2. Статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»- по взаємовідносинах з ПП «Укрспецавтолідер»за період з 1 березня 2009 року по 30 червня 2009 року - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 156908,50, в тому числі: за березень 2009 року у сумі 34134,67 грн., за квітень 2009 року - 39790 грн., за червень 2009 року в сумі 43533.33 грн.

Частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей у момент вчинення правочинів, які не спрямованні на реальне настання наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Укрспецавтолідер»за період з 1 березня 2009 року по 30 червня 2009 року.

3. Підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- по взаємовідносинам з ТОВ «Корсіка»в сумі 33333,33 грн., у тому числі за січень 2010 року в розмірі 33333,33 грн., у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33333,33 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 33333,33 грн.

На підставі Акту перевірки від 14 травня 2012 року № 395/23-30/32961385, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року №0002982230, яким ТОВ «СП «Укркоттон»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 425302,30 коп. (за основним платежем -340241,83 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 85060,46 грн.).

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року №0002982230 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року №0002982230, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.

Згідно положень, вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість (надалі -також «Закон»).

Відповідно до пункту 7.4.1 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно, зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування, згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною в податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються й звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом й, одночасно, розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (абзац 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, у тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів Позивача -ПП «Промоут- Сервіс», ПП «Укрспецавтолідер». Зважаючи на вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що такі висновки Відповідача ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів, яка відповідно до вимог податкового законодавства України, не може бути підставою для висновків в частині податкового обліку Позивача. При цьому, Суд наголошує на тому, що обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Також, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку й не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така позиція викладена і в практиці Вищого адміністративного суду України. Так, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2011 року № К/9991/14526/11, «В основу здійснення оспорюваних донарахувань ДПІ було покладено висновок про нікчемність договорів, на підставі яких відбувалася поставка позивачеві спірних послуг. Втім відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку».

Таким чином, Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між Позивачем та ПП «Промоут-Сервіс»і ПП «Укрспецавтолідер».

Відповідно до вимог норм Закону України «Про податок на додану вартість», включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Відтак, для цілей даної справи, визначальним фактором для права формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є встановлення подальшого використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Позивача.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як підтверджується матеріалами справи, 20 травня 2010 року між ТОВ «СП»Укроттон»та ПП «Промоут-Сервіс»було укладено договір №18, згідно якого Виконавець (ПП «Промоут-Сервіс») зобов'язується по завданню Замовника ( ТОВ «СП «Укркоттон») здійснити послуги по проведенню акції. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що замовник протягом 10 днів з моменту підписання передає Виконавцю технічну документацію. Також між ТОВ «СП «Укркоттон»та ПП «Укрспецавтолідер» 6 лютого 2009 року укладено договір перевезення №78, згідно якого Перевізник ПП «Укрспецавтолідер»бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом Довірений відправником (ТОВ «СП «Укркоттон») вантаж, а відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення товару.

У той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в Акті перевірки, договори про надання послуг між Позивачем та його контрагентами ТОВ ПП «Укрспецавтолідер»та ПП «Промоут-Сервіс»є нікчемними з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави й суспільства, а тому у Позивача не виникає права на віднесення до валових витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», в якому, зокрема, зазначено: «… дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування» Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

При цьому, виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому, Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також, Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами від 20 травня 2010 року №18 та від 6 лютого 2009 року №78 із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості наданих послуг, особливостей їх здійснення та використання у власній господарській діяльності послуг здійснених контрагентами.

Крім того, Суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами вищевказаних договорів повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цих договорів, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд також звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності й застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, для виконання умов Договору від 20 травня 2010 року №18 сторонами підписано:

- додаток 1 до договору, яким затверджено умови акції;

- додаток 2 (а.с.58), яким затверджено перелік осіб відносно яких має здійснюватись акція;

- звіт про проведенню акції.

За результатами проведеної акції між Позивачем та ПП «Промоут-Сервіс»підписано акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 липня 2010 року та постачальником послуг виписано податкову накладну від 30 липня 2010 року №300719.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, для проведення акції Позивачем передано технічну документацію по акції (а.с.121-124).

Послуги, передбачені Договором про надання послуг по проведенню акції, який був укладений між Позивачем та ПП «Промоут-Сервіс», відповідають звичайним економічним цілям господарювання та пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

Для забезпечення своєї господарської діяльності юридичні особи вправі укладати договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права й обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягає в тому, що вони споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України). Тобто, результат послуг може й не мати матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як підтверджується наданими оборотно-сальдовими відомостями за травень 2010 року, червень 2010 року та липень 2010 року (а.с.127-142) проведення акції сприяло збільшенню обсягів продажу продукції Позивачем. Зі змісту таблиці (а.с.126) вбачається, що під час проведення акції у Позивача наявне значне зростання продажу продукції по всіх категоріях. Після закінчення акції прослідковується спад реалізації товарів, що, у свою чергу, дає підстави вважати, що проведення акції мало певний економічний ефект, що сприяло отриманню прибутку.

Висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, головним чином, на аналізі характеру господарської діяльності контрагента Позивача -ПП «Промоут-Сервіс», а саме: на висновках Акту від 29 лютого 2012 року №103-23-10/36596545. Суд акцентує увагу, що фактично Акт перевірки Позивача в частині взаємовідносин з ПП «Промоут-Сервіс»дублює Акт перевірки від 29 лютого 2012 року №103-23-10/36596545. Так, у ході перевірки Позивача встановлено, що підприємство ПП «Промоут-Сервіс»не знаходиться за вказаною в реєстраційних документах адресою та станом на дату проведення перевірки підприємством не надано пояснення та документи щодо підтвердження господарської діяльності.

В ході перевірки контрагента Позивача встановлено, що основним постачальником ПП «Промоут-Сервіс»у липні 2010 року було ПП «Мальпост», при аналізі декларування зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено наявність розбіжностей.

Суд звертає увагу на те, що висновки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС, головним чином, ґрунтуються на підставі фінансово-господарської діяльності ПП «Промоут-Сервіс»та «Мальпост». Згідно Акту перевірки, контролюючим органом не перевірялася первинна документація щодо господарських відносин з ПП «Промоут-Сервіс». В той же час, Відповідачем проводилась виїзна документальна перевірка й факт обмеження щодо доступу до інформації та не надання документації Позивачем в Акті перевірки не відображено, а отже ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС мала доступ до всієї первинної документації.

Щодо порушень виявлених податковим органом при взаємовідносинах Позивача з ПП «Укрспецавтолідер», то Судом встановлено, що між ТОВ «СП «Укркоттон» та ПП «Укрспецавтолідер»укладено договір перевезення вантажу від 6 лютого 2009 року №78, згідно якого Перевізник (ПП «Укрспецавтолідер») бере на себе зобов'язання доставки автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж, а відправник (ТОВ «СП «Укркоттон») бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Згідно Акту перевірки, оплата за здійснені послуги у перевіряємий період складає 4 321 571,00 грн. (а.с.24), до перевірки були надані акти виконаних робіт (а. с. 25-28), копії яких містяться у матеріалах справи.

Так, згідно акту приймання наданих послуг від 31 березня 2009 року №329 (а.с.64) вартість послуг за період березень 2009 року складає 157 708,00 грн., в тому числі ПДВ -26284,67 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 31 березня 2009 року №320 (а.с. 65) вартість послуг за період складає 47 100,00 грн., в тому числі ПДВ -7850,00 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 квітня 2008 року №338 (а.с.66) вартість послуг за період квітень 2009 року складає 238743,00 грн., в тому числі ПДВ -39790,50 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 29 травня 2009 року №371 (а.с.67) вартість послуг за період травень 2009 року складає 236 709,00 грн., в тому числі ПДВ - 39450,00 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 червня 2009 року №380 (а.с.68) вартість послуг за період червень 2009 року складає 261 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 43533,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 31 серпня 2009 року №393 (а.с.69) вартість послуг за період липень - серпень2009 року складає 524230,00 грн., в тому числі ПДВ -87563,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 вересня 2009 року №401 (а.с.70) вартість послуг за період вересень 2009 року складає 254166,67 грн., в тому числі ПДВ - 50833,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 жовтня 2009 року №393 (а.с.71) вартість послуг за період жовтень 2009 року складає 318 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 53000,00 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 листопада 2009 року №501 (а.с.72) вартість послуг за період листопад 2009 року складає 304 520,00 грн., в тому числі ПДВ - 50753,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 31 грудня 2009 року №518 (а.с.73) вартість послуг за період грудень 2009 року складає 346 000,00 грн., в тому числі ПДВ -57666,67 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 січня 2010 року №1 (а.с.74) вартість послуг за період січень 2010 року складає 193 670,00 грн., в тому числі ПДВ - 32278,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 28 лютого 2010 року №2 (а.с.75) вартість послуг за період лютий 2010 року складає 278300,00 грн., в тому числі ПДВ -46383,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 31 березня 2010 року №3 (а.с.76) вартість послуг за період березень 2010 року складає 314700,00 грн., в тому числі ПДВ -52450,00 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 квітня 2010 року №4 (а.с.77) вартість послуг за період квітень 2010 року складає 298700,00 грн., в тому числі ПДВ -49783,33 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 31 травня 2010 року №5 (а.с.78) вартість послуг за період травень 2010 року складає 177000,00 грн., в тому числі ПДВ -29500,00 грн.; згідно акту приймання наданих послуг від 30 червня 2010 року №5 (а.с.79) вартість послуг за період червень 2010 року складає 320000,00 грн., в тому числі ПДВ -53333,33 грн.

За результатами оплати виконаних послуг ПП «Укрспецавтолідер»виписано податкові накладні: від 31 березня 2009 №3103.3, від 31 березня 2009 року №3103.2., від 30 квітня 2009 року №3004.5, від 29 травня 2009 року №2905.3, від 30 червня 2009 року №3006.6, від 31 серпня 2009 року №3108.14, від 30 вересня 2009 року №3009.5, від 30 жовтня 2009 року №3010.5, від 30 листопада 2009 року 3011.6, від 31 грудня 2009 року №3112.5, від 30 січян 2010 року №3001.1, від 28 лютого 2010 року №2802.4, від 31 березня 2010 року №31036, від 30 квітня 2010 року №300406, від 31 травня 2010 року №31056, від 30 червня 2010 року №300618.

Так, згідно Акту перевірки (а.с.28) «…до перевірки надано отримані від ПП «Укрспецавтолідер»маршрутні листи за період 2009-2010 року…», перелік яких наводиться (а.с. 28-37), які підтверджують факт транспортування.

Необхідність здійснення перевезення вантажу зумовлена причинами ведення господарської діяльності. Факт реального існування товару, що перевозився підтверджується видатковими накладними (а.с. 144-173).

Суд також акценту увагу на тому, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС не виявлено жодних порушень щодо оформлення та змісту первинних документів під час перевірки, як і не надано обґрунтованих зауважень під час розгляду справи в суді.

Висновки Відповідача щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на основі господарської діяльності його контрагентів при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Вікмон», яке не декларувало зобов'язань з податку на додану вартість щодо ПП «Укрспецавтолідер» та ПП «Мальпост», яке не декларувало зобов'язань з податку на додану вартість щодо ПП «Промоут-Сервіс»

Суд звертає увагу також на те що, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній, зокрема, в Ухвалі від 23 квітня 2012 року по справі №К-10792/08 за позовом Приватного підприємства «Зерно ресурс»до Державної податкової інспекції у місті Полтаві «…Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару. Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування». Зі змісту вищенаведеного слідує, що, наявність порушень податкового законодавства контрагентами Позивача ПП «Промоут-Сервіс»та ПП «Укрспецавтолідер» та іншими підприємствами по ланцюгу постачання не є підставою для висновку про порушення Позивачем податкового законодавства. Крім того, платник податку на додану вартість на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Крім того, враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в Ухвалі від 27 лютого 2012 року по справі №К-14106/08 «…лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування»Суд дійшов висновку, що як під час судового розгляду, так і під час перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби не було доведено неправомірних дій Позивача, щодо включення суми податкового кредиту, а саме: не доведено факт узгодженості дій Позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Вікмон», ПП «Укрспецавтолідер», ПП «Мальпост»чи ПП «Промоут-Сервіс»щодо ухилення від сплати податків, отримання податкової вигоди, обізнаності Позивача щодо незаконних дій контрагентів.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Суд звертає особливу увагу на те, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття необґрунтованих рішень, мотивованих припущеннями, а не конкретними обставинами справи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірності дій іншого, підтверджується і практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід щодо визначення недопустимості порушення майнових прав особи закріплений також у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Суд звертає особливу увагу на те, що рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Щодо повторного відображення в податкових деклараціях податку на додану вартість ТОВ «СП «Укркоттон» по взаємовідносинах з ТОВ «Корсіка», то Суд звертає увагу на наступне.

Висновки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС зроблені на підставі аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с.51-52), на основі якої встановлено, повторне відображення Позивачем податкового кредиту.

Відповідно до положень статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів Державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та в спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Наведене кореспондуються із положеннями пункту 5.2, пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 та яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку, що встановлення факту повторного відображення податкового кредиту та дати виникнення податкового зобов'язання можливі лише на підставі перевірки декларацій з податку на додану вартість та відповідних додатків до неї, які відтворюють податковий обліку господарських операцій та внаслідок яких утворюється податкове зобов'язання.

Перевірка ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та на підставі первинних документів, які не дають встановити факт повторного відображення чи не відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового кредиту.

Також, Суд звертає увагу на те, що в разі, якщо при проведенні перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість опрацьовуються відхилення між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», які передані підрозділом оподаткування юридичних осіб службовою запискою до підрозділу податкового контролю юридичних осіб відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість" (надалі - також «Наказ №266») результати такого опрацювання в обов'язковому порядку зазначаються в додатку до акта перевірки у розрізі податкових періодів та контрагентів за встановленою формою згідно з додатком 6 до Акта (довідки) про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та додаються лише до першого примірника акта перевірки.

В той же час, в ході судового розгляду справи, Відповідачем не надано доказів оформлення додатку передбаченого Наказом №266, не вчинено всіх належних дій щодо проведення перевірки, які передбачено Податковим кодексом України. Крім того, Відповідачем не надано Суду підтверджуючих документів на яких ґрунтується такий висновок, а саме не надано документального підтвердження повторного відображення в складі податкового кредиту сум, які попередньо відображені в деклараціях з податку на додану вартість. Таким чином, Судом критично оцінюються твердження Відповідача щодо повторного відображення сум податкового кредиту.

Так, оскільки представниками Відповідача не ставилась під сумнів реальність операцій, що підтверджується первинною документацією, зміст якої перевірявся під час контрольного заходу ДПІ Шевченківському районі міста Києва ДПС та до якої податковим органом не поставлено жодних зауважень, то Суд не ставить під сумнів фактичне здійснення маркетингових послуг ТОВ «Корсіка».

Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано Суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

Також не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки Відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності Позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки висновки.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року №0002982230 -є протиправними та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 травня 2012 року №0002982230, про визначення грошового зобов'язання зі сплати ТОВ «СП «Укркоттон» податку на додану вартість у розмірі 340241,83 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 85060,46 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська