Постанова № 25557160, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2012 року № 2а-18442/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача -Возняка B.C., Соловчука Л.В.,

представників відповідачів -Гучка В.В., Костюк Я.Р., Карпенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "'Енерготерра" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2011 р. № 0000417225/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва (далі-відповідач-1) та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі-відповідача-2) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 5 642 154,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем-1 у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4 437 315,00 грн., що призвело до порушення його законного права на отримання належних сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, порядок визначення яких передбачено ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 також заперечував проти позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації починаючи з березня 2009 року, в якій виникло від'ємне значення ПДВ до квітня 2010 року, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.

Згідно з поданою позивачем до відповідача-1 декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року (вх. від 26.04.2011р. №737330) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 5 642 154,00 грн.

Перевіркою операцій з постачання (експорт, імпорт) послуг встановлено порушення вимог Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення" від 30.05.1997 р. № 166 та вимог пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвели до заниження та завищення обсягів поставок за межі митної території України.

Фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 1 204 839,00 грн.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у квітні 2010 року на 4 437 315,00 грн. та залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 4 014 496,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 30.06.2011 р. № 117/07-214/34820176, яким зафіксовано порушення позивачем п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на 4 437 315,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30.06.2011 р. № 117/07-214/34820176, відповідачем-1 було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "B1" від 15.07.2011 р. № 0000417225/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4 437 315,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішеннями відповідача-1, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких, відповідними рішеннями, скарги залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 15.07.2011 р. № 0000417225/0.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон) визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до пп.7.7.5.-7.7.6. п. 7.7.ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону визначено, що, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3. цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми закріплені й у ст.200 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося раніше, перевіркою встановлено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів /послуг загальна сума ПДВ склала 1 204 839,00 грн., в той час як позивачем було заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 5 642 154,00 грн., розбіжність складає 4 437 315,00 грн.

Крім того, згідно даних додатку 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в колонках 3 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) та 4 (частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету Україна, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участь у розрахунку бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування) позивачем були відображені, зокрема, наступні суми: за березень 2009 року - 2 410 187,00 грн., за травень 2009 року - 192 120,00 грн., за червень 2009 року - 167 713 грн., за жовтень 2009 року - 1 806 799,00 грн., за грудень 2009 року - 1 597 165,00 грн. В той же час, згідно з фактичними даними декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, суми від'ємного значення складають: за березень 2009 року - 73 848,00 грн., за травень 2009 року -167 713,00 грн., за червень 2009 року -203,00 грн., за жовтень 2009 року -400 960,00 грн., за грудень 2009 року -441 055,00 грн.

Враховуючи обставини, що склалися, під час розгляду справи, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, у суду виникла необхідність дослідити додаткові докази по справі, а саме з'ясувати чи правомірно позивач відобразив у податкових деклараціях суми від'ємного значення податку на додану вартість, а також фактичної сплати позивачем від'ємного значення ПДВ.

Ухвалою суду від 29 березня 2012 року відповідача-1 зобов'язано провести позапланову документальну перевірку позивача з приводу правильності відображення у податкових деклараціях суми від'ємного значення податку на додану вартість та фактичної сплати ним від'ємного значення ПДВ, а також, повідомити суд про результати проведеної перевірки.

07.06.2012 р. від відповідача-1 надійшли матеріали документальної позапланової виїзної перевірки позивача з правильності відображення ним у податкових деклараціях суми від'ємного значення податку на додану вартість, а також фактичної сплати від'ємного значення податку на додану вартість за періоди: березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року.

Так, згідно акту перевірки від 07.05.2012 р. № 24/15-670/34820176, складеного за результатами зазначеної перевірки, відповідачем-1 були виявлені наступні порушення, з боку позивача, норм податкового законодавства: пп.7.4.1 п. 7.4., пп.7.7.1, п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим завищено значення рядка 24 в декларації за квітень 2010 року на суму 1 091 409,00 грн.; пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.7.1., пп.7.7.2., пп.7.7.3., пп.7.7.4. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 5 642 154, 00 грн.; пп.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено суми бюджетного відшкодування: за квітень 2009 року в сумі 73 823,00 гри., за травень 2009 року в сумі 54 394,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 8 796,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 63 622,00 грн., зa грудень 2009 року в сумі 229 718,00 грн., за січень 2010 року в сумі 369 698,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 146 239,00 грн.

На підставі акта перевірки від 07.05.2012 р. № 24/15-670/34820176, відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення "B1" від 21.05.2012 р. № 0001715668, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 1 204 839,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач-1 при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, повністю виконали покладений на них обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерра" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 06.08.12 р.

Суддя Є.В. Аблов