Рішення № 2555690, 09.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.08 р. Справа № 37/202

„09” грудня 2008р. Справа №37/202

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛ-ТРЕЙД Україна”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33320312

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 33185989

про: стягнення заборгованості в сумі 76 000 грн.,

за участю:

представника Позивача – Петунін М.В. (за довіреністю № б/н від 01.10.2008р.);

представника Відповідача – Бойко М.І. (за довіреністю № 235/0109 від 27.03.2008р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 11.11.2008р. на 27.11.2008р., з 27.11.2008р. на 09.12.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛ-ТРЕЙД Україна”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка (далі – Відповідач) стягнення заборгованості в сумі 76 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 1940/07 від 14.11.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 1940/07 від 14.11.2007р. з додатком №1, акт прийому-передачі майна в оренду, акт виконаних послуг №51, податкову накладну від 30.09.2008р. №30094, рахунок від 30.09.2008р. №Мт-30/09/4.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,2, 12, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Позивача надав документи (а.с.а.с.22-26) для залучення до матеріалів справи, витребувані судом.

Відповідач у судове засідання 11.11.2008р. не з’явився, хоча про його призначення був повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи, проте через канцелярію суду надав заяву №700/0144 від 11.11.2008р. з додатками (а.с.а.с.30-39) про відстрочення виконання судового рішення.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2007р. між Позивачем (Покупець) та ТОВ „Україна Єролайн Плюс” (Продавець) був укладений договір № 1015 (а.с.22), згідно умов якого Продавець зобов’язується поставити та передати у власність Покупця тепловоз ТГМ 4-Б №0520, комплектний, у робочому стані, з повною документацією заводу-виготовлювача, а Покупець – прийняти його та оплатити згідно із договором.

19.10.2007р. на підставі видаткової накладної № УЕ-1910 (а.с.23) та акту приймання-передачі (а.с.24) тепловоз ТГМ 4-Б №0520 згідно із п. п. 3.3., 3.4. договору № 1015 був переданий у власність Позивача.

14.11.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди № 1940/07 (а.с.а.с.8-13), згідно п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування тепловоз ТГМ 4-Б зав. №0520 1992 р.в., на період з 14.11.2007р. по 30.09.2008р.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Протоколу узгодження розміру орендної плати (Додаток №1), у розмірі 76 000,00 грн. разом із ПДВ за календарний місяць і перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі актів виконаних робіт та рахунків, виставлених Орендодавцем.

За вересень 2008р. сторонами був підписаний акт виконаних послуг №51 (а.с.16) на суму 76 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12 666,67 грн.

Позивачем було виписано рахунок – фактура від 30.09.2008р. №Мт-30/09/4 (а.с.18) та податкова накладна (а.с.19) на вказану суму.

У зв’язку із невиконанням Відповідачем зазначеного грошового зобов’язання Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із довідки №08.12.2008р. №0812/1 (а.с.56), підписаної керівником Позивача, а також – із акту звіряння розрахунків (а.с.44), на момент прийняття цього рішення вказана сума заборгованості Відповідачем не погашена.

Позиція Відповідача стосовно розглядуваної справи викладена у заяві №700/0144 від 11.11.2008р. з додатками (а.с.а.с.30-39) про відстрочення виконання судового рішення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди № 1940/07 від 14.11.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 1940/07 від 14.11.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до умов п. 4.3. договору оренди № 1940/07 від 14.11.2007р.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати орендної плати за вересень 2008р., що кваліфікується як порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу .

Відносно клопотання Відповідача про відстрочення виконання судового рішення, яке викладене в заяві №700/0144 від 11.11.2008р. (а.с.а.с.30, 31), позиція суду полягає у такому.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов’язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час з моменту прийняття рішення та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наявність зазначених обставин відповідно до ст.ст. 3-4, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України має бути підтверджена належними доказами, що мають бути надані Відповідачем.

Можливість застосування відстрочки відносно виконання рішення у справі № 37/202 не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені Відповідачем аргументи такими обставинами кваліфіковані бути не можуть, оскільки:

По-перше, Відповідач, посилаючись на стрімкий спад на металургійному ринку, скорочення об’єму продукції, що випускається і збитковість своєї діяльності, не надає жодних доказів існування вказаних обставин та ступеню їх впливу на можливість виконання грошових зобов’язань перед Позивачем.

По-друге, підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється Відповідачем, згідно ст. 42 Господарського кодексу України за своєю сутністю передбачає несення ним певних ризиків. За таких обставин, негативні наслідки поточних умов здійснення Відповідачем своєї господарської діяльності не можуть покладатися на інших осіб, а Відповідач не вправі розраховувати на незастосуванні заходів відповідальності, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку із настанням таких негативних наслідків.

По-третє, вимагаючи застосування відстрочення виконання рішення, Відповідач не тільки не вказує бажаних строків такого відстрочення із обґрунтуванням виникнення можливості погашення заборгованості після їх спливу, але і не враховує майнових інтересів Позивача, які порушуються з 06.10.2008р. та продовжують порушуватися у тому числі – внаслідок інфляційних процесів.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу Відповідача на те, що за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, яка була вказана у якості правового обґрунтування заяви про відстрочення виконання, вона підлягає застосуванню вже на стадії виконання судового рішення, а не під час його прийняття.

За таких обставин суд відмовляє у клопотанні Відповідача про відстрочення виконання судового рішення, зазначаючи при цьому про наявність можливості звернутися із відповідним клопотанням за наявністю відповідних підстав та наданням всіх належних доказів в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України в подальшому.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛ-ТРЕЙД Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33320312) до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 33185989) про стягнення заборгованості в сумі 76 000 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” (86101, м. Макіївка, Донецької області, вул. Металургійна, буд. 47, ідентифікаційний код 33185989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛ-ТРЕЙД Україна” (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, буд. 1, ідентифікаційний код 33320312) заборгованість по орендній платі у сумі 76 000 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” (86101, м. Макіївка, Донецької області, вул. Металургійна, буд. 47, ідентифікаційний код 33185989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛ-ТРЕЙД Україна” (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, буд. 1, ідентифікаційний код 33320312) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 760 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 09.12.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 09.12.2008р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя