Постанова № 25556344, 24.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року 11:30 Справа № 0870/3044/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А., представників:

позивача: Серебрякова С.Б., Щербаня В.В.,

відповідача 1: Крючек К.В., Косицького С.В.,

відповідача 2: не з'явився;

прокуратури: Домінової А.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя Державної податкової служби

Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетної заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 квітня 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач або ВАТ «Запоріжсталь») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач 1 або СДПІ) та до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя (далі - відповідач 2 або Управління ДКСУ) в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність СДПІ щодо неподання до Управління ДКСУ висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість в розмірі 35 291 562,00 грн. по податковій декларації за червень 2010 року, по факту набрання чинності судовим рішенням по справі №2а-7396/10/0870; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача (№26003032840001 у АКБ «Індустріалбанк» м. Запоріжжя, МФО 313849) суму бюджетної заборгованості в розмірі 35 291 562,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача (№26003032840001 у АКБ «Індустріалбанк» м. Запоріжжя, МФО 313849) суму пені в розмірі 1 346 579,00 грн. нарахованої на суму бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.07.2010 ним було подано відповідачу 1 податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року із додатками, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягала сума в розмірі 118 390 901 грн. Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 09.09.2010 №0000560801/0 позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року на суму 35 291 562 грн. Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2011 по справі №2а-7396/10/0870 визнано протиправним та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Позивач, посилаючись на п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, вважає, що з моменту набрання судовим рішенням у справі №2а-7396/10/0870 законної сили, тобто з дня постановлення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення в силі рішення суду першої інстанції, у відповідача 1 виник обов'язок подати відповідачу 2 висновок про відшкодування позивачу 35 291 562 грн. бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації за червень 2010 року.

24.02.2012 позивач звернувся до відповідача 1 із листом про необхідність здійснення бюджетного відшкодування. Листом від 07.03.2012 №1976/10/08-01 СДПІ надала відповідь на зазначену заяву позивача, в якій зазначила, що рішення судів були оскаржені ним в касаційному порядку і, з метою уникнення конфліктних ситуацій, відповідне відшкодування буде проведене після прийняття остаточного судового рішення.

Оскільки, на думку позивача, СДПІ допущена бездіяльність, яка полягає у ненадання до Управління ДКСУ висновку про відшкодування ВАТ «Запоріжсталь» ПДВ в розмірі 35 291 562 грн. по податковій декларації за червень 2010 року в сумі 35 291 562 грн., то з Державного бюджету України мають бути стягнені сума бюджетного відшкодування ПДВ за податковою декларацією за червень 2010 року, а також пеня за несвоєчасне відшкодування такої суми.

Ухвалою суду від 06 квітня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, розгляд справи призначено на 26 квітня 2012 року.

Розгляд справи неодноразово зупинявся.

Відповідно до повідомлення (вх.№19075 від 03.05.2012) в справу вступив прокурор.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представники СДПІ у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що 07.11.2011 відповідачем 1 була подана касаційна скарга на судові рішення по адміністративній справі №2а-7396/10/0870. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2012 було відкрите касаційне провадження у цій справі. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом процедура судового оскарження не закінчилась, то з боку відповідача 1 відсутня бездіяльність. Щодо вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування зазначили, що вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не відповідає вимогам ст. 105 КАС України, оскільки цією нормою такого способу захисту порушеного права не передбачено. Щодо стягнення пені пояснили, що ст. 200 ПК України передбачає нарахування пені в разі нездійснення бюджетного відшкодування з моменту виникнення права на таке відшкодування. Оскільки процедура судового розгляду ще не завершена, то право на бюджетне відшкодування у позивача ще не виникло. На підставі викладеного в запереченнях та додаткових поясненнях, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також, від Управління ДКСУ надішли до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 21.12.2010 №974/1597/499, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 29.12.2010 за №1386/18681, зазначив про відсутність у відповідача 2 можливості здійснити відшкодування позивачу з Державного бюджету України коштів без відповідного висновку відповідача 1.

Представник прокуратури проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначила, що оскільки процедура судового оскарження на теперішній час не закінчилась, то з боку відповідача 1 відсутня бездіяльність. Також, по цій причині право на бюджетне відшкодування у позивача ще не виникло. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 24.07.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2010 ВАТ «Запоріжсталь» було подано до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року із додатками (в тому числі розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування та інші документи, передбачені законом), відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягала сума в розмірі 118390901 грн.

В період з 05.08.2010р. по 26.08.2010р. СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року.

За результатом проведеної перевірки СДПІ складено акт № 495/08- 01/00191230 від 31.08.2010 р. (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки 09.09.2010р. СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000560801/0 (отримано підприємством 14.09.2010 за вх.№20/215), згідно якого ВАТ «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в загальному розмірі 35 291 562грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2011 по справі №2а-7396/10/0870 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 №0000560801/0.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07.11.2011 відповідачем 1 подав касаційну скаргу на судові рішення по адміністративній справі №2а-7396/10/0870.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2012 відкрито касаційне провадження №К/9991/29028/12 у цій справі.

24 лютого 2012 року позивач звернувся до податкового органу з заявою від 23.02.2012 за №20/2015818(сс.) про необхідність здійснення бюджетного відшкодування.

Листом від 07.03.2012 №1976/10/08-01 СДПІ надала відповідь на зазначену заяву позивача, в якій зазначила, що рішення судів були оскаржені ним в касаційному порядку і, з метою уникнення конфліктних ситуацій, відповідне відшкодування буде проведене після прийняття остаточного судового рішення.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною та з вимогою стягнути заборгованість з бюджетного відшкодування з ПДВ і суму пені ВАТ «Запоріжсталь» звернулось до суду.

Суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників

декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Крім того, згідно п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби

виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого

заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення

податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства

України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, законодавець для покладання на податковий орган обов'язку подати висновок до органу Державного казначейства України передбачає наявність закінчення процедури адміністративного або судового оскарження органом відповідного судового рішення.

Позивач вважає, що в даному випадку процедура судового оскарження закінчилась із набранням, згідно із приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили по справі №2а-7396/10/0870.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача через наступне.

Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

В даному випадку позивач здійснив процедуру судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0000560801/0 звернувшись до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно із ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 13 КАС України, особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, учасники можуть скористатися своїм правом на обов'язкове апеляційне та касаційне оскарження рішення суду.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.

Із наданих представниками відповідача 1 документів вбачається, що податковий орган не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції звернувся 07 листопада 2011 року до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою за якою 27.04.2012 відкрито касаційне провадження (№К/9991/29028/12).

Таким чином, оскільки в даному випадку не закінчилась процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.09.2010 № 0000560801/0, суд вважає, що наразі відсутній обов'язковий перелік обставин з яким Податковий кодекс України пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку щодо подання висновку до органу казначейства.

Посилання позивача на норму абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме на її останнє речення, як на підставу для неоднозначного, множинного трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України суд вважає безпідставним з огляду на таке.

За приписами абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Тобто, за змістом вказана норма визначає безпосередньо порядок дій органів Державного казначейства України і жодним чином не стосується податкового органу.

При цьому слід зауважити, що посилання на «набрання законної сили судовим рішенням» наявне лише в абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України. В той час як абз. 2 вказаної норми, що визначає порядок дій податкового органу, жодним чином не пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку щодо надання висновку до органу казначейства із набранням законної сили судовим рішенням.

Крім того, згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.

Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.

В спірних правовідносинах відповідач 1 не надавав відповідачу 2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за червень 2010 року суми ПДВ в розмірі 35 291 562,00 грн. Відповідно, відповідач 2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу вказаної суми, а тому абз.1 п. 200.15 ст. 200 ПК України не може застосовуватись.

Тож суд вважає, що в даному випадку відсутнє неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючого органу, а тому підстави для застосування положень п. п. 4.1.4 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України у суду відсутні.

Крім наведених вище аргументів, представники позивача під час судового розгляду даної справи посилались на норму абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, відповідно до якого при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З приводу чого суд зазначає, що до спірних правовідносин ця норма не може бути застосована, оскільки з визначення наведеного в пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України випливає, що грошове зобов'язання платника податків -це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відтак, з норми пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України та абзаців пункту 56.18 ст. 56 ПК України, які передують абзацу четвертому цього пункту, вбачається, що під грошовим зобов'язанням в даному випадку мається на увазі саме зобов'язання платника податків, а не зобов'язання бюджету.

З наведених вище підстав суд не вбачає ознак бездіяльності відповідача 1 у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПК України на відповідача 1 не покладений обов'язок у спірних правовідносинах після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати відповідачу 2 відповідний висновок.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 у спірних правовідносинах.

Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року в розмірі 35291562,00 грн. та пені в сумі 1346579,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість вважається лише сума податку не відшкодована платнику податків протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.

При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі якщо його перебіг не розпочався.

Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПК України, перебіг строку для відшкодування позивачу податку на додану вартість за червень 2010 року не розпочався. Отже, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 35 291 562,00 грн. не набула статусу бюджетної заборгованості, тому пеня на цю суму не може нараховуватися.

З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 35 291 562,00 грн. бюджетного відшкодування та 1 346 579,00 грн. пені є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, через що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позивач передчасно звернувся із позовом до суду, що в свою чергу не позбавляє його права звернутися із позовом після настання відповідних обставин, із яким закон пов'язує виникнення у позивача такого права.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко