Постанова № 25556269, 07.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5148/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,

за участю

позивача: не з'явився,

представника Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби: Третьякової О. В. (довіреність № 9462/10-028 від 20.07.2012 року),

представника Державного реєстратора Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області: Єлісєєвої О. О. (довіреність № 5023 від 06.08.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, Державного реєстратора Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області про скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2012 року ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби (далі - Відповідач №1 або ДПІ), Державного реєстратора Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - Відповідач №2) про визнання незаконно створеною юридичну особу публічного права Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьк, визнання недійсним запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 04 грудня 1990 року Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк, винесення рішення щодо припинення державної реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення державної реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк. Позовні вимоги позивач обґрунтувала наступним.

28.05.2012 року позивачем отримано рішення №14111/в/10-2315 від 22.05.2012 року ДПС України про результати розгляду скарги на Рішення №5722/10-408 від 19.04.2012 року ДПС у Луганській області про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012р. №0002451701, прийняте за розглядом первинних скарг - залишено без змін.

На думку позивача, Відповідач №1 не має правоздатності та дієздатності як юридична особа публічного права унітарної Республіки України, від імені якою датою 16.03.2012 року діяв керівник (заступник керівника) ДПІ у м. Сєвєродонецьку Воронкін В.А. при винесені повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0002451701.

Позивач зазначила, що державні органи виконавчої влади унітарної Республіки України, створюються та набувають ознак юридичної особи публічного права тільки у відповідному порядку, встановленому вимогами положень ч. 3 п. 2 ст. 81, п.1 ст., п.З ст.90, п.4 ст.91, п.1 ст.92, ст. 93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вищезазначеного та п.1 ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор, на думку позивача, вчинив незаконні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис від 04 грудня 1990 року про створення з моменту реєстрації юридичної особи публічного права Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьк Луганської області у порушення закону п.1 ч.2 ст. 17 Закону Ураїни "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та п.1 ч.2 ст.81 ЦК України. Тому такий запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію 04 грудня 1990 року юридичної особи публічного права Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьк за ідентифікаційним кодом 21823651 та реєстраційним номером юридичної особи ЄДР 10004031802 за місце знаходженням 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 72, за твердженням позивача, повинен бути визнаний, як недійсний.

На підставі викладеного у позові позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року заяву позивача про забезпечення доказів по справі задоволено частково.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позовній заяві заявила клопотання про розгляд адміністративної справи за її відсутності.

Представник відповідача №1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов, у яких зазначив наступне.

ДПІ є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Держаної казначейської служби України.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи. ДПІ зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 4 грудня 1990 року під номером 1 383 145 0000 003027, ідентифікаційний код юридичної особи 21823651. Місцезнаходження ДПІ - Україна, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72.

06 березня 2012 року ДПІ була реорганізована згідно Наказу №148 від 27.10.2011 року «Про реорганізацію ДПІ в м. Сєвєродонецьку» у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", на виконання наказу ДПС України від 21.10.2011 року № 82 "Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби" , наказу ДПА в Луганській області від 26.10.2011 року № 472 та для забезпечення ефективної організації роботи ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Відповідач №1 зазначив, що згідно Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року № 1543-ХП відповідно до якого закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України (ст.З), а також органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України (ст.4). Отже, Україна та її органи виконавчої влади законно стали правонаступниками УРСР та її органів виконавчої влади, тому ДПІ у м. Сєвєродонецьку законно існуючий орган виконавчої влади Незалежної України. Таким чином, Позивач безпідставно стверджує, що ДПІ незаконно створено та у зв'язку з цим не має дієздатності та правоздатності.

В ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідач №1 зазначив, що оскільки позивач вже звертався до суду у зв'язку із виникненням спірних правовідносин між ним та ДПІ з приводу справляння податків, та було прийняте рішення судом першої інстанції. підстав для повторного звернення до суду, у позивача не має.

Щодо вимоги позивача про надання суду доказів спеціального дозволу дозвільної системи УГБ УВС МВС в Луганській області, якими позивач просив підтвердити законність існування та використання круглої гербової печатки, Відповідач № 1 зазначив, що Наказом № 5 від 11.01.2011 року «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС від 11.01.99 №17» було скасовано дію Наказу МВС від 11.01.1999 року N 17 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів". Тим самим, згідно законодавства, ДПІ не повинна мати дозвіл від спеціалізованих органів для доказу законного існування та використання круглої гербової печатки.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача № 1 вважав позов необґрунтованим, безпідставним та просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача №2 у судовому засіданні проти позову заперечував, та зазначив, що 27.05.2005 року була проведена не державна реєстрація юридичної особи, а включення відомостей до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців про Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьку, згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» на підставі наданої реєстраційної картки форми 1.6..

27.10.2011 року був внесений запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. яке пов'язано з реорганізацією шляхом перетворення.

05.03.2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на підставі наданих документів внесено запис щодо припинення Державної податкової інспекції в м .Сєвєродонецьку у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд закрити впровадження у справі за відсутності предмету спору.

Заслухавши пояснення представників відповідача №1 та №2, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності із ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій ч бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що фізична особа має право звернутися до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо цієї фізичної особи.

Отже, суд прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогами про визнання незаконно створеною юридичну особу публічного права Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьк, визнання недійсним запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 04 грудня 1990 року Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк, винесення рішення щодо припинення державної реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення державної реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що свідчили б про наявність порушень його прав як фізичної особи з боку відповідачів при створенні та реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Таких порушень прав позивача не встановлено і у судовому засіданні при розгляді адміністративної справи.

Отже, відсутність з боку відповідачів порушень прав, свобод та інтересів позивача при створенні та реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, Державного реєстратора Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання незаконно створеною юридичну особу публічного права Державну податкову інспекцію в м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, визнання недійсним запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 04 грудня 1990 року Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, винесення рішення щодо припинення державної реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення державної реєстрації Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної податкової служби, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 09 серпня 2012 року.

Суддя А.А. Лагутін