Постанова № 25554, 20.06.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.06.06 Справа № 5/32ад.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача –Шапара І.П., довіреність № 12/168-26 від 10.01.06.;

від відповідача –не прибув;

розглянувши матеріали справи за позовом:

Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ, вул. Краківська, 17);

до відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (м. Лисичанськ, Луганської області);

про стягнення 148323 грн. 78 коп., –

В С Т А Н О В И В:

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.01.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Тому, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: Урядовим органом державного управління –Державною інспекцією з енергозбереження заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в сумі 148323,78 грн..

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі в обґрунтування яких зазначив наступне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 року № 1039 "Питання Державної інспекції з енергозбереження" з подальшими змінами і доповненнями, Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління, яка відповідно до законодавства, виконує контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів. Відповідно до Закону України "Про енергозбереження" від 01.07.1994 р., зокрема ст. 5, суб'єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи.

Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року № 64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 року за № 653/4874 (далі Порядок), визначений механізм накладення та стягнення підвищеної плати.

Структурною одиницею урядового органу державного управління Державної інспекції з енергозбереження - територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області під час комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів у відокремленому підрозділі ВАТ «Лисичанськвугілля»«Шахта «Привільнянська»15 червня 2004 року встановлено факти безгосподарного використання паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушення інших вимог раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів, тобто нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, що відповідно ст. 27 п. "є" Закону України "Про енергозбереження" від 1 липня 1994 року № 74/94 -ВР є порушенням законодавства про енергозбереження і тягне за собою передбачену законодавством відповідальність.

Відповідно до ст. 11 п. "є" Закону України "Про енергозбереження" економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін і тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Встановлені факти нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів відповідачем зафіксовані в акті комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів № 18-12/84 від 15 червня 2004 року.

Згідно висновків вищезазначеного акту сумарні перевитрати нераціонального використання ПЕР складають 294529 кВтг/рік, що становить розмір підвищеної плати 148323,78 грн.

Розмір підвищеної плати передбачений в Постанові КМУ „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" № 699 від 02.09.1993 р.

Акт, припис і постанова територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області, відповідно до п.п. 12, 18 Порядку, відповідачем не оскаржувалися.

Застосована територіальним управління Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області до відповідача підвищена плата за нераціональне використання ПЕР не сплачена.

Відповідно до п.п.16,17 вказаного Порядку відповідач повинен був внести підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування. У разі несплати підвищеної плати у зазначений термін грошова сума стягується в судовому порядку.

Відповідач, надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються ним повністю.

В обґрунтування даної позиції, у відзиві зазначається, що відповідно Закону України «Про енергозбереження», суб’єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є фізичні та юридичні особи. Тому, заявлені позивачем до вимоги про стягнення 148323,78 грн. за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів не підлягають задоволенню, оскільки структурний підрозділ ВАТ «Лисичанськвугілля»«Шахта «Привільнянська»не є юридичною особою і, відповідно, розрахунки за актом № 18-12/84 від 15 червня 2004 року виконані в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про енергозбереження».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані з урахуванням наступного.

Повноваження Державної інспекції з енергозбереження щодо застосування підвищеної плати, її стягнення та розмір плати за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у разі їх неефективного використання, передбачені Законом України «Про енергозбереження»від 01.07.1994 р. з наступними змінами та доповненнями, ПКМУ № 699 від 02.09.1993 р. "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" (із змінами, внесеними з ПКМУ № 1308 від 28.10.96; №1071 від 07.07.2000), ПКМУ № 1039 від 29.06.00 «Питання Державної інспекції з енергозбереження» (затверджено Положення про Державну інспекцію з енергозбереження), наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.00. № 64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 року за № 653/4874 (визначений механізм накладення та стягнення підвищеної плати).

Розділом 2 додатку до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 02.09.1993 р., передбачається:

"...споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження."

Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області під час комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів у відокремленому підрозділі «Шахта «Привільнянська»ВАТ «Лисичанськвугілля»встановлено факти нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, що, відповідно ст. 27 п. "є" Закону України "Про енергозбереження" є порушенням законодавства про енергозбереження і тягне за собою передбачену законодавством відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна інспекція з енергозбереження в даному випадку застосовує положення п. «е»ст. 11 Закону України "Про енергозбереження", а саме : «Введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами».

Відповідно до ст. 238 ГК України адміністративно-господарським санкціями є заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані органами державної влади або органами місцевого самоврядування на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно «Положення про Державну інспекцію з енергозбереження», затвердженого ПКМУ № 1039 від 29.06.00., Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління і виконує контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів.

Тому, суд приходить до висновку, що позивач правильно і обґрунтовано застосовує до відповідача економічну санкцію у вигляді підвищеної плати.

Також, слід зазначити, що за результатами проведеної Державною інспекцією з енергозбереження перевірки було складено відповідний акт, припис та постанову, які вчасно (вх. №№ 14/651, 14/652, 14/653 від 05.07.04.) направлені і отримані відповідачем, при цьому, встановленим порядком не оскаржені і не заперечені.

Розрахунок підвищеної плати за нераціональне використання ПЕР здійснений позивачем у відповідності з вищевказаними нормативними актами.

Доводи відповідача суд розцінює як не обґрунтовані.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги Державної інспекції з енергозбереження на суму 148323,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України на відповідача покладаються витрати, понесені позивачем, по сплаті держмита в сумі 1458,24 грн.

Сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 05.12.05 № 1512 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. слід йому повернути, оскільки такі витрати КАС України не передбачені.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (м. Лисичанськ, Луганської області, вул. Маліновського,1, код 32359108, р/р 2600330140985, в «ПІБ»м. Лисичанська, МФО 304416) на користь Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ, вул. Краківська, 17, код ЄДРПОУ 21655283, р/р 35221002000194 в УДК м. Києва, МФО 820019) в доход державного бюджету України, код бюджетної класифікації 23030300, р/р 31117101800170, код 23487074 в УДК в Луганській області, 148323,78 грн. підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів та витрати по сплаті держмита в сумі 1458,24 грн.

3. Повернути з ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ на користь Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження (м. Київ, вул. Краківська, 17, код ЄДРПОУ 21655283, р/р 35221002000194 в УДК м. Києва, МФО 820019) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., видавши платіжне доручення з матеріалів справи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 23.06.06. у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Закропивний