Постанова № 25552935, 06.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р. Справа № 18/746/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Іванченко Ю.М., довіреність № 1 від 11.01.2012 р

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2243 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2012 р. у справі № 18/476/12

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина

до Комунального підприємства "Калініна-2008", Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка

про стягнення 189007,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Калініна-2008", Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка 189007,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та судового збору у розмірі 3780,14 грн. В обґрунтування своїх вимог посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України та ін.

В процесі розгляду справи в господарському суді позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 176907,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та судового збору у розмірі 3780,14 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2012 р. по справі № 18/746/12 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Калініна-2008" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" - 176907,00 грн. заборгованості та 3538,14 грн. судового збору, повернуто Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" з державного бюджету України судовий збір у розмірі 242,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 18/4-1 від 18.04.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 18/746/12).

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 176907,00 грн. боргу правомірні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, але з інших підстав, в якості повернення попередньої оплати за договором та ін.

Відповідач з рішенням не погоджується, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з Комунального підприємства "Калініна-2008" в сумі 176907,00 грн. повністю та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, з мотивів та підстав зазначених в апеляційній скарзі. Зокрема посилається на те, що строк поставки товару не настав внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо 100% передоплати його вартості, яка згідно з виставленим рахунком складає 189007,00 грн. та ін.

В процесі розгляду справи від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він зазначає про те, що у вересні 2011 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" та Комунальним підприємством "Калініна-2008" в усній формі укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до якого позивач провів передоплату відповідачу за придбання у нього товару (соняшнику). Відповідач рахунків для оплати не надав, передоплата проводилась без рахунків, оскільки в усних домовленостях цього не обумовлювалось та ін.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що 30.07.2012 р. на 09:00 год. Гребінківським районним судом призначено розгляд справи № 2-124 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив в судове засідання іншого свого представника.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (позивач) та Комунальним підприємством "Калініна-2008" (відповідач) існували відносини щодо оплати поставки (соняшника), за який позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 176907,00 грн., в т.ч.:

- платіжним дорученням № 883 від 13.09.2011 року - 36300,00 грн. (а. с. 7);

- платіжним дорученням № 12 від 23.09.2011 року - 1600,00 грн. (а. с. 8);

- платіжним дорученням № 1033 від 10.10.2011 року - 36000,00 грн. (а. с. 10);

- платіжним дорученням № 1050 від 12.10.2011 року - 39000,00 грн. (а. с. 11);

- платіжним дорученням № 1058 від 13.10.2011 року - 28000,00 грн. (а. с. 12);

- платіжним дорученням № 1074 від 14.10.2011 року - 32407,00 грн. (а. с. 13);

- платіжним дорученням № 1162 від 04.11.2011 року - 2700,00 грн. (а. с. 14);

- платіжним дорученням № 1246 від 21.11.2011 року - 900,00 грн. (а. с. 15).

Як зазначає позивач, в позовній заяві між ним та відповідачем існувала усна домовленість щодо вказаної поставки.

Проте, відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим на адресу останнього позивач направив листа № 40 від 02.02.2012 року з вимогою про повернення перерахованих грошових коштів, який отриманий відповідачем 09.02.2012 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 19), яка відповідачем була залишена без задоволення.

Вважаючи зазначені кошти (майно) безпідставно набутим відповідачем, позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, як на підставу їх повернення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

В процесі розгляду справи в господарському суді позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 176907,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 176907,00 грн. боргу правомірні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, але з інших підстав, тобто в якості попередньої оплати за договором, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в певній частині не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення і прийняття повного, але з інших підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із п. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо договір вважається укладеним на певних умовах і при цьому продавець не здійснив передачу (поставку) покупцеві, передоплаченого товару останній вправі відмовитися від нього та вимагати повернення сплаченої суми.

Проте, сторони безпідставно вважають, що ними укладено договір з домовленістю про попередню оплату. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази відповідного листування, наявності рахунків, або іншим чином здійснених домовленостей.

Як вказує позивач, фактично спірна оплата проводилася ним без рахунків. А отже, доказів наявності попередньої домовленості щодо поставки соняшника, здійснення відповідачем оферти шляхом надання позивачеві рахунків (на оплату соняшника), зазначених в доданих платіжних документах та самих рахунків сторони не надали. При цьому, сторони не надали також доказів наявності обов'язку покупця (позивача) повністю оплатити товар до передання його продавцем (відповідачем), тобто здійснення попередньої оплати у встановлений строк, згідно з приписами п. 1 ст. 693 ЦК України.

Більше того, відповідач навіть не висловив своєї готовності до виконання начебто існуючої домовленості щодо купівлі продажу та зобов'язання з передачі позивачеві оплаченого соняшнику.

Отже, господарський суд безпідставно зробив висновок про те, що між сторонами укладено договір, з домовленістю про попередню оплату товару, оскільки у справі відсутні докази відповідного листування, або наявності іншої домовленості сторін чи наявності рахунків, або іншим чином здійснених домовленостей (конклюдентних дій) щодо укладання договору з домовленістю про передоплату.

Так, більше того, враховуючи певні приписи, зазначені зокрема в постанові Вищого господарського суду України (від 12.06.2012 р. по справі № 18/2447/11) суд не вправі змінювати підстав позову з якого вбачається, що позивач наполягав на поверненні передоплати, а не боргу, чи безпідставно отриманих коштів.

Вказане визначається з урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проте, позивач такого клопотання не надавав і, як вже було зазначено вище обґрунтував свої вимоги саме приписами ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 176907,00 грн. боргу, що виник у зв'язку з невиконанням договору (договірного зобов'язання) відповідачем та його обов'язком в цьому випадку повернути суму попередньої оплати, не зважаючи на те, що такої підстави та вимоги, з урахуванням приписів ст. 693 ЦК України позивач в позовній заяві (з уточненням) не заявляв, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як свідчать матеріали справи, позивач перерахував на рахунок відповідача суму 176907,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у справі, але відповідач товар зазначений в платіжних документах позивачу не поставив, перераховані кошти не повернув. Позивач відмовився від продовження правовідносин, шляхом надсилання листа № 40 від 02.02.2012 року про повернення коштів у зв'язку з чим підстава у зв'язку з якою позивач вважав, що здійснював оплату згодом відпала, відповідач зобов'язаний повернути вказані кошти, як безпідставні, в зв'язку з чим вимоги позивача необхідно вважати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3538,14 грн. судового збору.

Таким чином, мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються часткова можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 49, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2012 р. у справі № 18/476/12 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Калініна-2008", (37441, Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка, вул. Перемоги, 28, р/р 26008060656275 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 36027708) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", (37420, Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1 «А», р/р 2600202647311 у філії АТ «Укрексімбанк»в м. Полтава МФО 331649, код ЄДРПОУ 210444481) 176907,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 3538,14 грн. судового збору.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 02.08.12 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.