Рішення № 25552733, 24.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 5023/2692/12 вх. № 2692/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

за участю:

позивача - Квіцінська А.І., довіреність №01-62юр/4417 від 08.06.2012 р.

відповідача - Овчаренко Н.В., довіреність №1/2012 від 17.05.2012 р.

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Олексіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25), м. Харків

про стягнення 22 693,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Олексіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25) (відповідача) на користь позивача 22 693,66 грн. боргу, з яких: заборгованість за електричну енергію в розмірі 20 427,80 грн. (що складається з: тарифна складова - 17 023,17 грн. та ПДВ 20% - 3 404,63 грн.), 114,16 грн. інфляційних витрат, 164,66 грн. 3% річних та 1 987,04 грн. пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 2-455К, укладеним між сторонами 06.02.2008 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

24.07.2012 р. від позивача надійшла заява (вх. № 10457), в якій він повідомив про сплату відповідачем на користь позивача після звернення позивача до суду з даним позовом заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 20 427,80 грн. (що складається з: тарифна складова - 17 023,17 грн. та ПДВ 20% - 3 404,63 грн.). В підтвердження сплати вказаної суми надав платіжне доручення № 1193 від 04.07.2012 р. Подану заяву долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану заяву та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 114,16 грн. інфляційних витрат, 164,66 грн. 3% річних та 1 987,04 грн. пені, всього: 2 265,86 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просить суд припинити провадження у справі в частині заборгованості за електричну енергію в розмірі 20 427,80 грн. (що складається з: тарифна складова - 17 023,17 грн. та ПДВ 20% - 3 404,63 грн.), у зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем на користь позивача платіжним дорученням № 1193 від 04.07.2012 р. Окрім того, представник відповідача надав через канцелярію господарського суду клопотання (вх. № 10159), в якому просить суд зменшити розмір пені в сумі 1 987,04 грн. на 90%, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою і на всі види своєї діяльності згідно кошторису на 2012 р. фінансується з державного бюджету, у тому числі і на оплату електричної енергії.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2012 року, в якому, окрім іншого, зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необгрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Якщо таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі в частині сплаченої суми заборгованості.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

06.02.2008 року між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 2-455К (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється позивачем на основі даних про фактичне споживання електричної енергії.

Згідно з п.1 додатку № 2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Пунктом 5 додатку № 2 до договору встановлено, що відповідач повинен отримати протягом трьох днів з дня закінчення розрахункового періоду рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом п'яти операційних днів з дня його отримання.

На підставі п.9.4. договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 06.02.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого за цей період утворилась заборгованість (тарифна складова) в сумі 17 023,17 грн. Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 3 404,63 грн. за цей період.

Під час розгляду справи відповідач перерахував платіжним дорученням № 1193 від 04.07.2012 р. на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 20 427,80 грн. (що складається з: тарифна складова - 17 023,17 грн. та ПДВ 20% - 3 404,63 грн.). На підставі зазначеного, позивач зменшив позовні вимоги в цій частині та просить суд стягнути з відповідача решту позовних вимог.

З приводу решти позовних вимог суд вважає, що оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 114,16 грн. за березень-квітень 2012 р., та 3% річних в розмірі 164,66 грн. за березень-квітень 2012 р. є правомірними і обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно з п. 4.2.1. договору та п.6 додатку №2 до договору про порядок розрахунків зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу. Позивачем надано обгрунтований розрахунок пені за період з вересня 2011 р. по березень 2012 р. в розмірі 1 987,04 грн.

Розглянувши дані позовні вимоги, клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % і враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується з Державного бюджету України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 90%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 198,70 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Окрім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 42, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Олексіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№25) (61051, м. Харків, вул. Кюї Цезаря, 44, код ЄДРПОУ 08564541, п/р 35216001000469 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) 114,16 грн. інфляційних витрат, 164,66 грн. 3% річних, 198,70 грн. пені та 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 1 788,34 грн. відмовити.

Повне рішення складено "26" липня 2012 р.

Суддя Макаренко О.В.