Рішення № 25552378, 02.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р.Справа № 5023/2931/12 вх. № 2931/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домино-2010", м. Харків

про стягнення 10141,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 10141,23 грн. боргу, у тому числі 10000,00 грн. сума попередньої оплати, 91,23 грн. 3% річних, 50,00 грн. інфляційних витрат за договором поставки №20/04/744 укладеного між сторонами 20.04.2011 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 26.07.2012 року через канцелярію господарського суду факсимільним зв'язком надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та витребувані попередньою ухвалою суду документи (вх. №274), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередніми ухвалами суду документи не надав. До господарського суду повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 17.07.2012 року, яка була направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового відділення: "фірма не знаходиться".

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

20 квітня 2011 року між Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домино-2010" (постачальник) було укладено договір поставки №20/04/744. Згідно умов договору відповідач зобов'язався передати (поставити) у власність позивача товар (гідронасоси), а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням №2889 від 19.08.2011 року (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) перерахував відповідачу передплату у розмірі 10 000,00 грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання та не поставив позивачу визначений договором товар (гідронасоси).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів щодо виконання відповідачем умов договору щодо поставки позивачу товару, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сплаченої попередньої оплати у розмірі 10000,00 грн. обґрунтованими, доведеними доданими до справи доказами та підлягаючими задоволенню.

Також позивачем, із посиланням на ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 17,52 грн. інфляційних витрат та 34,55 грн. 3% річних.

У відповідності зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 91,23 грн. річних та 50,00 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 205, 509, 526, 530, 625, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 12, 44, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домино-2010" (61033, м. Харків, вул. Ольгинська,11, р/р 26004104496801 філія Запорізьке РУ АТ "Банк Финансі и Кредит" код ЄДРПОУ 37367946, МФО 313731) на користь Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (83001, м. Донецьк-01, вул. Артема, 63 №26000006568001 в АКБ "ТК Кредит", м. Київ, код ЄДРПОУ 33161769, МФО 322830) 10000,00 грн. боргу, 91,23 грн. річних, 50,00 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.

справа №5023/2931/12