Рішення № 25552263, 02.08.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року справа № 5020-786/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши матеріали справи №5020-786/2012

за позовом Спеціалізованого санаторія ім. М.О.Семашка

(98680, м.Ялта, пмт.Сімеїз, вул. Луговського,6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Юкреніан Білдінг Компані»

(99043, м.Севастополь, вул.Новікова,33)

про визнання недійсним договору про внесення змін в договір

купівлі-продажу нерухомого майна.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України у м.Ялті (98612, м.Ялта, вул. Московська,33-а);

за участю представників:

позивача (Спеціалізований санаторій ім. М.О.Семашка) - Високопояс Максима Анатолійовича - представник, довіреність б/н від 24.04.2012;

відповідача (ТОВ «Юкреніан Білдінг Компані») - Пшеничного Сергія В'ячеславовича - представник, довіреність № 02 від 15.02.2012;

третя особа (Управління державної казначейської служби України у місті Ялта) - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Суть спору:

Спеціалізований санаторій імені М.О. Семашка (далі -позивач, Санаторій) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкреніан Білдінг Компані»(далі -відповідач, ТОВ «Юкреніан Білдінг Компані») про визнання недійсним договору про внесення змін у договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Позов вважає, що Договір від 16.02.2012 про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 суперечить частині 4 статті 13 Бюджетного кодексу України у зв'язку з тим, що надходження коштів від продажу нерухомого майна на власний рахунок, що зазначений у Договорі про внесення змін, не передбачено зазначеною нормою. У зв'язку з цим вважає договір від 16.02.2012 про внесення змін до договору від 15.02.2012 таким, що підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 частини 1 статті 215 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 11.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 02.08.2012.

Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та надав суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими. Зазначив, що ним повністю виконаний його обов'язок по внесенню оплати за придбане майно ще до укладення спірного Договору від 16.02.2012, яким були внесені зміни в реквізити продавця, а отже кошти від продажу нерухомого майна надійшли на відповідний рахунок Державного бюджету України який відповідає вимогам частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України. Вважає, що з укладенням Договору від 16.02.2012 пор внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 ніяких юридично значимих наслідків для позивача не настало. Також вважає, що позивачем не доведено невідповідності договору вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. У задоволенні позову просить відмовити (арк. с 32-35).

У судове засідання третя особа явку уповноваженого представника не забезпечила, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до статті 28 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Так, із змісту ст.22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що явка третьої особи обов'язковою судом не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутністю за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, надав суду пояснення. Аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2012 Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка (Продавець) та ТОВ «Юкреніан Білдінг Компані»(Покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі -Договір). Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. 15.02.2012 та зареєстрований в реєстрі за №263 (а.с.8-11).

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець продає, а Покупець купує об'єкт нерухомого майна -нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), буд. 3.

Право державної власності на вказане нерухоме майно, яке закріплене за позивачем на праві оперативного управління, підтверджувалось свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 14.04.2011 Виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 13.04.2011 №47 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, площею 5,4777 га, кадастровий номер 0111949300:01:001:0118, яка перебуває у користуванні позивача на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №000301, виданого 05.10.2005.

Відповідно до п.1.9 Договору право на придбання майна покупець набув за підсумками аукціону, проведеного 14.02.2012 Товарною біржою «ІННЕКС»за ціною продажу майна у розмірі, вказаному в пункті 2.1 Договору, згідно затвердженого протоколу проведення аукціону №1 від 14.02.2012, який є підставою для укладення договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продаж майна вчинено за ціною, яка склалася за підсумками проведеного аукціону, у розмірі 7 079 226,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 179 871,00 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору до його укладення Покупцем сплачений Товарній біржі «ІННЕКС»гарантійний внесок учасника аукціону від 14.02.2012 з продажу державного майна за лот.№1 у розмірі 643 566,00 грн. без ПДВ, який враховується як сплата за придбане нерухоме майно та перерахований організатором аукціону на спеціальний розрахунковий рахунок Продавця у казначействі (платіжне доручення №579 від 14.02.2012).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, суму, яка зазначена у пункті 2.1 Договору за вирахуванням попередньо внесеного гарантійного внеску Покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 календарних днів з дати підписання Договору. Строк оплати за придбане майно може бути продовженим ще на 30 календарних днів за умови сплати Покупцем не менш як 50 відсотків від ціни продажу майна з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 сторони визначили, що всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Продавця за реквізитами: отримувач У ДКСУ в м Ялта, код ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, № рахунку 31110115700039. Цей договір купівлі-продажу є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплати за придбане майно.

Сторони домовилися, що моментом здійснення розрахунків за цим Договором є факт надходження грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.5 Договору).

У пунктах 4.1, 4.2 Договору передбачено що Продавець зобов'язаний передати майно Покупцю у триденний строк після сплати ним коштів у повному обсязі за придбане майно, на підтвердження чого складається Акт приймання-передачі. Право власності на нерухоме майно Покупець набуває після сплати ним у повному обсязі належної суми грошових коштів за придбане майно з моменту державної реєстрації Договору, але не раніше нотаріального посвідчення Договору.

Відповідно до розділу 10, Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення.

На виконання умов договору відповідачем перераховані грошові кошти у розмірі 6435669,00 грн та у повному обсязі зараховані 15.02.2012 до Державного бюджету на рахунок №31110115700039, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим. м.Сімферополь, код банку 824026, за кодом доходів 24060300 «Інші надходження», що підтверджується Довідкою від 06.04.2012 №03.0.12/1092 Управління державної казначейської служби України у м.Ялті (арк. с 50).

Згідно з довідкою Управління державної казначейської служби України у місті Ялті від 01.03.2012 №03.0-12/802 Грошові кошти у розмірі 876571,20 грн. перераховані спеціалізованим санаторієм ім. М.О.Семашка у повному обсязі, зараховані 29.02.2012 до Державного бюджету на рахунок №31110115700039, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в АР Крим м. Сімферополь, код банку 824026, за кодом доходів 24060300 «Інші надходження»(арк.с. 20).

Актом приймання-передачі об'єкту нерухомого майна від15.02.2012, нерухоме майно -нежитлові будівлі та споруди за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вул. В. Луговського (вул. Морська), будинок 3, було передано продавцем покупцю (арк.с. 41).

Заявою від 15.02.2012 сторони підтвердили відсутність один до одного будь-яких претензій майнового або матеріального характеру (арк.с. 18).

16.02.2012 сторони уклали договір про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. від 15.02.2012 за реєстровим №263 (а.с.13), за змістом якого сторони домовилися внести зміни до тексту Договору та викласти пункту 3.3 у наступній редакції:

«Всі розрахунки за Нерухоме майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами: р/р №35227001000107 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026. Цей договір є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплату за придбане майно».

Відповідно до пункту 3. Договору від 16.02.2012 про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 за реєстровим №263 цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, є невід'ємною частиною Договору купівлі продажу від 15.02.2012 і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Згідно з Листом Управління державного казначейства у місті Ялті Головного управління державного казначейства України в АР Крим від 06.03.2012 №05.2-12/837, адресованим позивачу -надходження від реалізації нерухомого майна в якості власних надходжень бюджетної установи не відповідають встановленим кодам класифікації доходів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію», грошові кошти від продажу нерухомого майна не можуть бути зараховані як власні надходження Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка (арк.с. 22).

Враховуючи те, що розрахунковий рахунок №35227001000107 ГУ ГКСУ в АР Крим м. Сімферополя є власним рахунком позивача, та згідно з частиною 4 статті 13 Бюджетного кодексу України до груп власних надходжень бюджетних установ не відносяться надходження бюджетних установ від реалізації нерухомого майна, невідповідність Договору від 16.02.2012 вимогам частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України стала підставою для звернення позивача до суду з відповідними вимогами про визнання недійсним Договору від 16.02.2012 про внесенні змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. від 15.02.2012 за реєстровим №263.

Вивчивши матеріали по справі, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд приходить до висновку про те, що єдиною підставою для визнання спірного договору недійсним є наявність обставин, визначених ч.1 ст.203, 215 ЦК України. При цьому згідно ст.204 ЦК України довести ці обставини повинна сторона, котра оспорює дійсність договору (позивач).

Стосовно змісту договору суд виходить із положень статей 6, 626, 627 ЦК України. Відповідно цих норм договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 Роз'яснення).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відзначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На підставі матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено факт належного виконання сторонами умов зазначеного договору в рамках діючого законодавства України. Так, на виконання умов договору продавцем було передано нерухоме майно покупцю за актом приймання-передачі та покупцем внесено оплату за нього. Факт виконання умов договору сторонами не заперечується, що також свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, а отже про те, що договір є укладеним та умови його виконаними.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ - це кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Частиною 4 статті 13 Бюджетного кодексу України встановлено перелік власних надходжень бюджетних установ за групами та підгрупами, що відповідають кодам доходів бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію».

Невідповідність кодам класифікації надходжень доходів від реалізації нерухомого майна на думку суду не є достатньою підставою визнання недійсним Договору від 16.02.2012 про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. від 15.02.2012 за реєстровим №263 у порядку статей 203, 215 ЦК України, враховуючи те, що усі істотні умови договору відповідають вимогам законодавства України, умови договору не порушують інтересів осіб, договір виконаний сторонами в повному обсязі.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На думку суду, позивачем не доведено порушення його прав спірною угодою та достатніх підстав для визнання Договору про внесення змін від 16.02.2012 недійсним порядку статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами статті 49 ГПК України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 82, 84-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 06.08.2012

Суддя І.А. Харченко

Розсилка:

1. Спеціалізований санаторій ім. М.О.Семашка

(98680, м.Ялта, пмт.Сімеїз, вул. Луговського,6)

2. ТОВ «Юкреніан Білдінг Компані»

(99043, м.Севастополь, вул.Новікова,33)

3. Управління Державної казначейської служби України у м.Ялті

(98612, м.Ялта, вул. Московська,33-а);