Рішення № 25551981, 01.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/6997-2012 01.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 9 566,69 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: Якимова А.С. за довіреністю № 43-2-4/37 від 23.12.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення 9 566.69 грн., а саме: 8 678,89 грн. основного боргу, 649,13 грн. пені, 151,88 грн. 3% річних, 86,79 грн. збитків від інфляції. Також позивач просить витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що позивачем на підставі договору (полісу) добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 190-0214923 від 26.08.2008 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Ford Transit,. реєстраційний номер НОМЕР_2., яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/4074890). а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/6997-2012, розгляд справи призначено на 14.06.2012 р.

У судовому засіданні 14.06.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.07.2012 р.

13.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-721-1/09 Печерського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_3, обґрунтоване тим, що в постанові вказаного суду від 27.04.2009 р. було допущено описку в марці автомобіля та його державного номеру.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01.08.2012 р. Розгляд клопотання позивача про витребування доказів відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

31.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: постанова Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2012 р. у справі № 3-721-1/09, якою виправлено описку мотивувальній частині постанови судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. від 27.04.2009 р. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП та зазначено наступне: "…внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем "Мазда" д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4

01.08.2012 р. до початку розгляду справи від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та вказує на те, що в постанові Печерського районного суду міста Києва від 27.04.2009 р. зазначається про скоєння ДТП з іншим автомобілем, ніж на те посилається позивач -"Шкода" д.н. НОМЕР_2. Також, позивач зазначає про безпідставність нарахування в даному випадку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних), а пеня може нараховуватись лише на користь особи, якій заподіяна шкода. Крім того, позивач стверджує, що якщо судом буде встановлено, що відповідач є відповідальним за завдані збитки свого страхувальника, то з нього може бути стягнуто суму страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 8 678, 89 грн.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 01.08.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (перейменованого у Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 20.04.2011 р. про перейменування) в особі Київської філії "Сіті" та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено Поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 190-0214923 (далі -Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника. Вигодонабувачем за Договором є ОСОБА_4

31.03.2009 р. приблизно о 12 год. 50 хв. на перехресті вул. Верхня та бульв. Лесі Українки в місті Києві було скоєне ДТП за участю застрахованого автомобіля Mazda 3, д.н. НОМЕР_1, та автомобіля Ford Transit, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем Mazda 3 та результатом чого є пошкодження автомобілів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві № б/н від 16.04.2009 р. та постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2009 р. у адміністративній справі № 3-721-1/09, з урахуванням постанови про виправлення описки від 25.07.2012 р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

02.04.2009 р. гр. ОСОБА_4 звернулась до позивача із заявою № 74388 про страховий випадок.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 складеного 27.04.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3, д.н. НОМЕР_1, складає 8 678,89 грн. (коефіцієнт фізичного зносу -0,00).

В той же час, згідно з ремонтною калькуляцією № 792 від 27.04.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3, д.н. НОМЕР_1, складає 10 081,64 грн. (коефіцієнт фізичного зносу - 0,00).

На підставі Страхового акту № 74388, затвердженого 27.05.2009 р.. позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором сплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування у розмірі 10 109,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15753 від 05.06.2009 р.

Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві № б/н від 16.04.2009 р. транспортний засіб -автомобіль Ford Transit, д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mazda 3, д.н. НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу -автомобіля Ford Transit, д.н. НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно з Полісом № ВС/4074890, страхувальником за яким є ОСОБА_3

Вказаним договором (поліс № ВС/4074890) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, становить 35 000,00 грн., франшиза становить - 0.00 грн. Строк дії полісу з 29.12.2009 по 28.12.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_3, який керував автомобілем Ford Transit, д.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

При цьому, цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_3, як зазначалось вище, була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно з полісом № ВС/4074890.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля Mazda 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 27.04.2009 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3, д.н. НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 8 678,89 грн.

В той же час, згідно з ремонтною калькуляцією № 792 від 27.04.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 3, д.н. НОМЕР_1, складає 10 081,64 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції № 792 від 27.04.2009 р. відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст вказаної ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, що рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі № 42/92, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 10 109, 90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15753 від 05.06.2009 р.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Таким чином, підставами вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача незважаючи на звернення до страхової компанії з відповідною вимогою.

Так, регресною вимогою (претензією) № 74388 від 19.09.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП в розмірі 8 678, 89 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом № ВС/4074890 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8 678,89 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р. (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме вимоги заяви відбувалась в межах м. Києва, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаної вимоги, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов'язання, до місячного строку, визначеного пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції в межах Києва та області.

Отже, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових настало з 25.10.2011 р.

Так, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і з 25.10.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення зобов'язання по сплаті 8 678,89 грн., нарахованої у період з 20.10.2011 р. по 20.04.2012 р., у розмірі 649,13 грн.

Зокрема, позивач посилається на те, що відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Однак, слід зауважити, що позивач не відноситься до осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування в розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки є страховиком, який лише набув право регресної вимоги.

Так, положення п. 37.2 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, також належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У зв'язку з цим потрібно враховувати, що ані Цивільним кодексом України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 15.11.2011 р. у справі № 44/157, від 24.01.2012 р. у справі № 9/179.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 86,79 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування у період з листопада 2011 року по травень 2012 року та 3% річних у розмірі 151,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.10.2011 р. по 20.05.2012 р.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Наведене свідчить, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст. 11 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому відповідач зобов'язаний вчинити на користь позивача певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідачем у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних витрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 15.11.2011 р. у справі № 44/157, від 27.12.2011 р. у справі № 18/5005/7340/2011, від 24.01.2012 р. у справі № 9/179.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат та 3% річних виходячи з обставин невірного визначення позивачем початку прострочення зобов'язання.

За перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача становить 149,08 грн. та 105, 74 грн. відповідно.

Оскільки судом розраховано 3 % річних у розмірі, який є меншим ніж заявлений позивачем, тому в частині заявлених до стягнення 3% річних в частині різниці необхідно відмовити, а інфляційні втрати з огляду на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, - задовольнити в сумі, визначеній позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" суми страхового відшкодування у розмірі 8 678, 89 грн. інфляційних втрат у розмірі 86,79 грн. та 3% річних у розмірі 149,08 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75. код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) в особі його Київської філії "Сіті" 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 24580961) 8 768 (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 89 коп. основного боргу, 149 (сто сорок дев'ять) грн. 08 коп. 3 % річних, 86 (вісімдесят шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат та 1 496 (одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2012 р.

Суддя В.С. Ломака