Рішення № 25551956, 07.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/9704-2012

07.08.12

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга –Логістик»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім-Фудс»

про

стягнення 1358,93 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги про стягнення 1358,93 грн. основного боргу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами Договором поставки продукції № 1212 від 07.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року матеріали справи прийнято суддею Курдельчуком І.Д. до свого провадження, присвоєно № 5011-13/9704-2012 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.08.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

07.08.2012 року в судове засідання представник позивача не з’явився, через канцелярію суду надав витребувані документи та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача у зв’язку з неможливістю забезпечити присутність представника на судовому засіданні.

Представник відповідача в призначене засідання суду не з’явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, документи витребувані ухвалами суду не надав, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представників відповідача.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю, визнав його таким, що підлягає задоволенню.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім-Фудс»був укладений договір поставки продукції № 1212,

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору, постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті , кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару постачальником до покупця та є невід’ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору, позивач за ТТН № ДОК-004639 від 21.02.2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1441,94 грн. (належним чином завірена копія накладної міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 3.3. договору поставки, покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Як свідчать матеріали справи та зазначає позивач в письмових поясненнях, наданих до матеріалів справи, відповідач частково повернув товар на суму 82,99 грн. Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 1358,95 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем так і не було здійснено повного розрахунку за отриманий від позивача товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1358,93 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1358,93 грн. є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім-Фудс»(юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 21, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик»(юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-А, р/р 26000044638001 в АТ АБ «Бізнес Стандарт», МФО 339500, код ЄДРПОУ 36001805) - 1358,93 грн. основного боргу, 1609,50 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук