Рішення № 25551833, 31.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 липня 2012 р. Справа 14/60/2012/5003

за позовом: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вінницькій області (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 16-А)

до: приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" (21100, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 11)

про стягнення 2088 грн. основного боргу та 55316 грн. 34 коп. пені,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Лимар А.В., довіреність №б/н від 01.02.2011 р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вінницькій області звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" 2088 грн. заборгованості та 55316 грн. 34 коп. пені за порушення укладеного між сторонами умов договору купівлі-продажу металобрухту №1892196/124 від 01.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03 липня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/60/2012/5003 та призначено до розгляду на 17.07.2012 року.

17.07.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 31.07.2012 р. у зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами витребовуваних доказів.

21.07.2012 р. до господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 27.07.2012 року (вх. №08-46/8517/12 від 27.07.2012 року), в якій останній зменшив розмір заявленої до стягнення з відповідача пені на суму 55163 грн. 92 коп., відтак просив стягнути з приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" заборгованість в сумі 2240 грн. 42 коп., з них 2088 грн. основний борг, 152 грн. 42 коп. пені.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

На визначену дату (31.07.2012 р.) в судове засідання з"явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалами суду від 03.07.2012 р. та від 17.07.2012 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №2103621610903 від 10.07.2012 р. та №2103621657454 від 27.07.2012р., підписаними уповноваженим представником останнього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.11.2011 р. між управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вінницькій області та приватним акціонерним товариством "Поділлявторметал" укладено договір №1892196/124 купівлі-продажу металобрухту (а.с.4-5).

Відповідно до п. 2.1. Договору інваліди, які перебувають на обліку в управліннях виконавчої дирекції Фонду на заміну автомобіля, здають підприємству автомобілі, які під час технічного огляду визнані непридатними для подальшої експлуатації і які знято з обліку в МВС, а підприємство зобов'язане прийняти автомобілі та видати довідку про здачу автомобіля.

Згідно із п. 2.3 Договору довідку про здачу автомобіля, отриману від підприємства, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, інвалід унаслідок трудового каліцтва - подає відповідному управлінню виконавчої дирекції.

Ціна за 1кг металобрухту зазначається в Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору при здачі інвалідами автомобілів, оплата за металобрухт проводиться підприємством за цінами, що вказані у підписаній сторонами специфікації, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок управління виконавчої дирекції Фонду відповідно до довідки зазначеної в пункті 2.3. Договору.

Металобрухт вважається таким, що переданий інвалідом або управлінням виконавчої дирекції Фонду та прийнятий Підприємством за кількістю і якістю відповідно до ваги, зазначеної у довідці або акті (п. 4.1 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору кошти за металобрухт, зданий інвалідом або управлінням виконавчі підприємством протягом 10 банківських днів перераховуються на рахунок управління дирекції Фонду відповідно до п.3.3.та п.3.4. Договору.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку, якщо підприємство не своєчасно перерахує грошові кошти відповідно до вимог, які передбачені п.5.1. Договору, останнє зобов'язується сплачувати управлінню дирекції пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення за кожен день такого прострочення.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу позивач виконав належним чином, що підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних) №09-0197 від 23.12.2011 р. на суму 1044 грн. та № 09-0198 від 26.12.2011 р. на суму 1044 грн. (а.с.6-7).

Позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 2088 грн.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за отриманий товар не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2088 грн., що підтверджується поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

23.05.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, претензію №01-376 від 23.05.2012р. про сплату суми заборгованості, яку відповідач одержав 12.06.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.9). Однак відповіді від відповідача на вказану претензію позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані кошти спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи позивачем направлялася відповідачу претензія №01-376 від 23.05.2012р. (а.с. 8), яка останнім не виконана.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача частині стягнення боргу в сумі 2088грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 152 грн. 42 коп. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст.ст.6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку, якщо підприємство не своєчасно перерахує грошові кошти відповідно до вимог, які передбачені п.5.1. Договору, останнє зобов'язується сплачувати управлінню дирекції пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення за кожен день такого прострочення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" (21100, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 11, код ЄДРПОУ 33587480, МФО 302429) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вінницькій області (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 16-А, код ЄДРПОУ 24845945, МФО 802015) 2088 грн. основного боргу, 152 грн. 88 коп. пені.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" (21100, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 11, код ЄДРПОУ 33587480, МФО 302429) в дохід Державного бюджету України 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 16-А)

3 - відповідачу (21100, м. Вінниця, вул. К.Маркса, 11)