Рішення № 25548075, 06.08.2012, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/2-3966/11

2/2034/2490/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2012 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого -судді - Козирєвої Г.М.

при секретарі Смалюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного майна подружжя, аналогічною зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розділ майна подружжя, посилаючись на те, що вона з 17 вересня 1971 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який вони зареєстрували в Будинку одруження м.Тюмень, актовий запис за №2688.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21.10.2009 року (справа №2-3000/2009) шлюб розірвано. Відділом РАЦСу Харківського районного управління юстиції Харківської області 29.12.2009 року за №470 зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів, про що позивачу 12.03.2010 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу та сумісного проживання, за спільні кошти подружжя було спільно придбано майно:

житловий будинок АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 19.08.1981 року, реєстровий №2-1467, право власності на який оформлено на ім'я ОСОБА_2;

земельні ділянки загальною площею 0,1432 га, з яких 0,10 га - для обслуговування житлового будинку і 0,0432 га - для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані на території Південної міської ради у АДРЕСА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР № -25-20-72977, виданого на ім'я ОСОБА_2 09.02.1998 року на підставі рішення виконкому Південної міської ради №631 від 09.12.1997 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1210;

грошовий вклад у сумі 43 265 грн., який знаходиться на рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 у філії №5483/1153 відділення Ощадбанку у м.Південне Харківського району Харківської області.

Позивач вважає, що їй, як дружині, відповідно до вимог ст.ст.60,70 Сімейного кодексу України повинна належати Ѕ частина спільного майна загальною вартістю 150 751,90 грн.

Після розірвання шлюбу з відповідачем сторони домовились розподілити спільне майно в добровільному порядку- продати спіний житловий будинок і земельну ділянку, з тим, щоб розділити гроші порівну і кожен з них міг придбати собі окреме житло. Однак відповідач своїх зобов'язань не виконав, від продажу будинку та земельної ділянки відмовляється, з весни 2011 року оселився в їхньому спільному будинку, де має намір постійно проживати. До того часу позивач мешкала в цьому будинку, розподілу будинку не було, а спільне проживання сторін є неможливим, тому вона змушена була піти та зараз проживає у їхнього онука. Тому з метою захисту своїх прав вона змушена звертатися до суду з цим позовом про розподіл майна подружжя та просить у порядку розділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного житлового будинку та Ѕ частину земельних ділянок загальною площею 0,1432 га, які розташовані по АДРЕСА_2 А також просить визнати за нею право власності на Ѕ частину грошового вкладу, який знаходиться на рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 у філії №5483/1153 відділення Ощадбанку у м.Південне Харківського району Харківської області.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Однак звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про розділ іншого майна подружжя, набутого у період шлюбу, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 приховала від суду, що в період шлюбу також було набуте право власності на квартиру АДРЕСА_1 яку вони купили за договором купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_1, і який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, реєстровий №3963, яка зареєстрована в КП «Харківське міське БТІ»за №7159509 в книзі №1, запис В-61012.

Також відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позивач приховала від суду те, що вони з ОСОБА_1 збирали гроші від продажу їхніх квітів, які вони вдвох вирощували в теплицях, і по проханню ОСОБА_1 складали, вірніше вона складала їхні загальні кошти в ощадних банках м.Мерефа та м.Південне на їхні окремі ощадні книжки, які вона йому показувала, щоб вони могли ними розпорядитися, як власними, без згоди один одного. Таким чином, всі зібрані ними гроші з самого початку були уже розподілені між ними ще в шлюбі.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 приховала від суду їхнє інше спільне майно -вказану однокімнатну квартиру, на розділ якої вона надала згоду після розірвання шлюбу та в період слухання цивільної справи за 2009 рік №2-3000/9, та ощадні книжки на її ім'я, які також підлягають розподілу порівну, продала в квітні місяці 2011 року дану квартиру за 14000 доларів США, відповідач ОСОБА_2 просить провести розподіл зазначеного майна та визнати за ним право на Ѕ частину грошей від продажу даної квартири та стягнути з ОСОБА_1 на його користь одноразово половину грошей від проданої суми вказаної квартири; розподілити всі гроші порівну, які були ними зібрані в період їхнього зареєстрованого шлюбу і які були вкладені в ощадбанках на імя ОСОБА_1 в м.Південне та в м.Мерефа та визнати за ним право власності на Ѕ частину від всіх вкладів закритих і діючих рахунків на ім'я ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, зазначивши, що його вимоги щодо розподілу грошових коштів від продажу квартири АДРЕСА_1 є безпідставними, оскільки з кінця 2000 року, тобто ще до розірвання шлюбу, вони припинили сумісне проживання та ведення спільного господарства. Дана квартира була придбана нею для сина за грошові кошті, які були отримані нею як спадщина після смерті її батька, який помер 09 серпня 2003 року. Спадщина нею отримана 25 травня 2004 року, доказами чого є три дублікати свідоцтв про право на спадщину за законом, довідка податкової інспекції по м.Тюмені №1 від 25.05.2004 року про отримання нею спадщини у сумі 133565 руб.63 коп. та відповідну сплату податку. Тому ця квартира не є спільним сумісним майном подружжя, а є її особистим майном, відповідно до вимог ст.57 Сімейного кодексу України. І тому кошти, отримані від її продажу, не підлягають розподілу між подружжям.

А що стосується домовленості з відповідачем про продаж цієї квартири разом з житловим будинком та земельними ділянками, то вона погоджувалась з цим не тому, що визнавала її спільною власністю подружжя, а тому, що бажала без суду розділитися з колишнім чоловіком мирним шляхом. Оскільки він порушив досягнуту домовленість, відмовився продавати житловий будинок та земельні ділянки, вона відмовляється від включення цієї квартири до складу спільного майна подружжя, яке підлягає розділу.

Також позивач ОСОБА_1 зазначила, що ніякої домовленості про розділ грошових коштів під час утворення вкладів у них не було, грошові вклади, які знаходилися на її рахунках, про розподіл яких заявлено ОСОБА_2, витрачені ними сумісно в період шлюбу та сумісного проживання. До тих вкладів, залишки яких ще є на її рахунках, ОСОБА_2 не має відношення, оскільки вони утворилися під час їхнього окремого проживання. А що стосується грошових вкладів на його ім'я, то вона просить розділили лише найбільший з них у сумі 43 265 грн. на інші вклади у незначних сумах вона не претендує.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 -частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 17 вересня 1971 року до 12.03.2010 року, про що свідчать копія свідоцтва про шлюб (а.с.7), про розірвання шлюбу (а.с.7-а).

Також в судовому засіданні встановлено, що з грудня 2000 року сторони припинили сумісне проживання, відповідач ОСОБА_2 залишив дружину ОСОБА_1 та перейшов жити до іншої жінки, про що свідчать як пояснення позивача ОСОБА_1, так і допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4, яка особисто на новій 2001 рік дізналася від ОСОБА_1, що чоловік покинув її і перейшов жити до іншої жінки в смт.Покотилівку, і з цього часу у спільному будинку разом із ОСОБА_1 більше не мешкав, ОСОБА_5, якій на початку зими 2001 року теж стало відомо про дану обставину та про те, що ОСОБА_2 у будинку по вул.Лісній,8 м.Південне більше не проживав, і зараз він постійно у ньому не проживає, а лише навідується 2-3 рази на тиждень. І не довіряти поясненням цих свідків у суду немає підстав. Вони є сусідами, які багато років знають сім'ю ОСОБА_2.

Встановлено також, що в період шлюбу та сумісного проживання сторін, за спільні сумісні кошти колишнім подружжям було придбано майно, на яке сторонами заявлено вимоги про його розподіл і яке складається:

з житлового будинку, АДРЕСА_2, отриманого на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю держнотконторою Харківського району 19.08.1981 року, реєстровий №2-1467, право власності на який оформлено на ім'я ОСОБА_2, про що свідчать копії договору купівлі-продажу, технічного паспорту на будинок (а.с.10-11,12-15), вартість якого складає 212456 грн., що підтверджується довідкою КП «ХРБТІ»від 07.07.2011 року №263 (а.с.9);

земельної ділянки загальною площею 0,1432 га, з яких 0,10 га для обслуговування житлового будинку і 0,0432 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Південної міської ради у АДРЕСА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР № -25-20-72977, виданого на ім'я ОСОБА_2 09.02.1998 року на підставі рішення виконкому Південної міської ради №631 від 09.12.1997 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1210, що підтверджується копією зазначеного Державного акту на право приватної власності на землю (а.с.16). Згідно нормативної грошової оцінки вартість земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства складає 172,80 грн., для обслуговування житлового будинку -45610,00 грн. Загальна вартість земельної ділянки складає 45 782,80 грн. (а.с.17, 18);

грошового вкладу на ім'я ОСОБА_2, 1947 р.н., в ТВБВ №10020/0420 (по старому №5483/053) на рахунку № 9155/1-3861 на суму 43265,25 грн., час утворення якого 21.11.1996 року (а.с.43), про розділ якого заявлено позивачем ОСОБА_1 Є і інші рахунки на його ім'я з незначним залишком грошових коштів, на розділ яких позивач ОСОБА_1 вимог не заявляє;

грошового вкладу на ім'я ОСОБА_1, 1952 р.н, в ТВБВ Ощадбанку №10020/0420 м.Південне на рахунку НОМЕР_3 на суму 8406,30 грн., час утворення якого 21.11.1996 року (а.с.121, 122).

Суд, відповідно до вимог 11 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно до вимог ст.60,70 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Будь-яких домовленостей щодо відступу від принципу рівності часток сторін в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача ОСОБА_1

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Тому суд вважає зазначене вище майно спільною сумісною власністю подружжя, в якому кожному з них повинно належати по Ѕ його частині.

В наслідок чого у порядку розділу спільного майна подружжя можливо визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 який зареєстровано в КП «ХРБТІ»за ОСОБА_2, та на Ѕ частину земельних ділянок загальною площею 0,1432 га, з яких 0,10 га - для обслуговування житлового будинку і 0,0432 га -для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані за вказаною адресою та зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР № -25-20-72977; на Ѕ частину грошового вкладу, який зберігається на ім'я ОСОБА_2, 1947 р.н., в ТВБВ №10020/0420 (по старому №5483/053) на рахунку № 9155/1-3861 у сумі 43265,25 грн., з усіма компенсаціями та індексаціями.

За зустрічними позовними вимогами в порядку розподілу спільного майна подружжя можливо визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину грошового вкладу, який зберігається на ім'я ОСОБА_1, 1952 р.н, в ТВБВ Ощадбанку №10020/0420 м.Південне на рахунку НОМЕР_3 у сумі 8406,30 грн., з усіма компенсаціями та індексаціями.

Що стосується вимог відповідача ОСОБА_2 про здійснення розділу всіх інших грошових вкладів, які були ними зібрані в період зареєстрованого шлюбу сторін в ощадбанках на імя ОСОБА_1 в м.Південне та в м.Мерефа та визнання за ним право власності на Ѕ частину від всіх інших вкладів закритих і діючих рахунків на ім'я ОСОБА_1, то суд не знаходить підстав для їх задоволення. Суду надано відомості про існування лише одного іншого рахунку на ім'я позивача ОСОБА_1 на залишкову суму 5,80 грн. в ТВБВ Ощадбанку №10020/0420, час утворення якого 10.09.2007 року, і який не має відношення до часу сумісного проживання сторін (а.с.121,123). Тому він не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає в наслідок цього розділу між сторонами. Будь-яких відомостей про наявність інших діючих чи закритих рахунків на ім'я позивача відповідачем суду не надано.

Тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Також суд вважає безпідставними вимоги відповідача ОСОБА_2 щодо визнання за ним права на Ѕ частину грошових коштів від продажу квартири №208 в будинку готельного типу №4 по вул.Кашкіна в м.Харкові, оскільки дана квартира також не є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, дана квартира куплена 30 серпня 2004 року (а.с.82), тобто в період коли сторони хоча і знаходилися в зареєстрованому шлюбі, однак припинили шлюбні стосунки, разом не мешкали, спільного бюджету не вели. Крім того, як зазначає позивач ОСОБА_1, дана квартира була придбана за грошові кошти, отримані нею у спадщину після смерті її батька, ОСОБА_6, померлого 09 серпня 2003 року у м.Тюмені Російської Федерації. Даний факт підтверджується дублікатами трьох свідоцтв про право на спадщину за законом, довідкою податкової інспекції від 25.05.2004 року про отримання у спадок грошей у сумі 133565 руб.63 коп. (а.с.115), поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що їм було відомо, що за отримані у якості спадщини гроші ОСОБА_1 придбала нерухомість.

В той же час відповідачем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів, які б спростовували дані встановлені судом обставини, або наявність у нього особисто коштів, або спільних коштів подружжя, які б могли бути використані на купівлю цієї квартири та були використані на ці цілі.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але в порядку спадкування, а також майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Тому дана квартира, як зазначено вище, була особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 і кошти від її продажу не підлягають розділу між колишнім подружжям.

Той факт, що при розгляді іншої цивільної справи ОСОБА_1 погодилася на укладання мирової угоди і здійснення розділу грошей, отриманих від продажу цієї квартири, від чого в подальшому відмовилася, не може вплинути на висновок суду, оскільки як сама вона зазначала, її згода на це була обумовлена бажанням розділитися з колишнім чоловіком без будь-яких втручань суду, а не тому, що вона вважала цю квартиру спільною сумісною власністю подружжя, вона йшла на уступки ОСОБА_2 До того ж сторони при добровільному розділі майна можуть досягти між собою будь-якої угоди про розділ майна, чи про будь-які компенсації. Однак при розгляді справи судом суд повинен користуватися нормами діючого законодавства, та враховує, що позивач ОСОБА_1 від цієї угоди відмовилася. Тому ця угода не може бути прийнята судом як доказ того, що ця спірна квартира є сумісною власністю подружжя.

Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог теж слід ОСОБА_1 відмовити.

Оскільки ОСОБА_2 було заявлено вимоги про стягнення грошової компенсації за продаж квартири у сумі 40 000 грн., визнання права власності на Ѕ частину грошового вкладу, що складає 4203,15 грн., а всього на загальну суму 44203,15 грн., згідно діючого законодавства на час подання зустрічного позову відповідач ОСОБА_2 повинен був сплатити судовий збір у сумі 1700 грн. Фактично ним сплачено 51,00 грн. (а.с.74-б). Достягненню підлягає судовий збір у сумі 1649,00 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені витрати.

Тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у сумі 51,00 грн.

Будь-яких вимог про компенсацію судових витрат позивачем ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не заявлялося.

Керуючись ст.ст. 10, 11, ч.4 ст.174, ст.ст.209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.57, 60, 70 Сімейного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Розділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1:

право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 який зареєстровано в КП «ХРБТІ»за ОСОБА_2;

право власності на Ѕ частину земельних ділянок загальною площею 0,1432 га, з яких 0,10 га - для обслуговування житлового будинку і 0,0432 га -для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані по АДРЕСА_2 та зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР № -25-20-72977, виданого 09.02.1998 року на підставі рішення виконкому Південної міської ради №631 від 09.12.1997 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1210;

право власності на Ѕ частину грошового вкладу, який зберігається на ім'я ОСОБА_2, 1947 р.н., в ТВБВ №10020/0420 (по старому №5483/053) на рахунку № НОМЕР_2 з усіма компенсаціями та індексаціями.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину грошового вкладу на ім'я ОСОБА_1, 1952 р.н, в ТВБВ Ощадбанку №10020/0420 м.Південне на рахунку НОМЕР_3, з усіма компенсаціями та індексаціями.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Харківський районний суд Харківської області, КОД ЕДРПОУ суду 02894007 в УДКА у Харківському районі Код отримувача коштів ЕДРПОУ 37999633 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, Код класифікації доходів бюджету 22030001, № доходного рахунку для сплати судового збору 31214206700429) судовий збір у сумі 1649,00 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев'ять грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 51 грн. (п'ятдесят одна грн.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення, через Харківський райсуд.

Суддя: