Постанова № 25545778, 23.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. 12 год.42 хв.Справа № 2-а-865/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представника позивача Сологуб О.В., представників відповідача Васильєвої А.М., Фенко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.02.2012 року № 0000072300 та № 0000082300, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 254172 грн. та зменшено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на 100924 грн., який був включений до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству. Правочини позивача підтверджуються належним чином складеними видатковими накладними, платіжними документами, податковими накладними, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Відсутність або неналежне складання товарно-транспортних накладних не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару. Товарно-транспортні накладні не є єдиними первинними документами, які підтверджують факт придбання товару, особливо коли його вид, кількість, вага дозволяють перевозити товар власним транспортом. Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби заперечує проти позову. На думку ДПІ, позивачем включено до податкового кредиту листопаду 2011 року суми ПДВ по операціям з постачальниками, по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або їх оформлення з порушеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363, постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.09 № 207 "Про затвердження переліку документів. необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Для водія юридичної особи, що здійснює перевезення вантажу на договірних умовах, у наявності серед інших документів повинні бути фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; необхідним є також подорожній лист вантажного автотранспорту з відмітками про проведення перед рейсового медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу; документи на вантаж, товарно-транспортна накладна. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" і введено в дію з 01.01.96. Відповідно до пункту 2 цього наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" є юридичною особою, займається виробництвом паперу фільтрувального, фільтрів та фільтроелементів, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області.

29.03.2012 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.02.2012 року № 0000072300 та № 0000082300, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 254172 грн. та зменшено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на 100924 грн., який був включений до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем за розглядом висновків акту № 70/23-1/32412412 від 20.02.12 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ерфольг-Україна" з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, 200.2. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ч.5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2011 року на 254172 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 100 924 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 391952 грн.

Податкова інспекція встановила, що підприємством включено до податкового кредиту листопада 2011 року суму ПДВ в розмірі 3911952 грн. по операціям з постачальниками, по яким не встановлено фактичної поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або їх оформлення з порушенням. Враховуючи вищевикладене не можливо встановити факт придбання товарів по даним постачальникам.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

За п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Отже з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що в підтвердження факту поставки товару у позивача є рахунки, видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту листопаду 2011 року суми податку на додану вартість, претензій у податкової інспекції з питання складання цих документів немає. Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцями вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем є дійсними. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів. Товар, отриманий позивачем, був використаний у виробництві.

Податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що контрагенти-продавці були включені до ЄДРПОУ, були зареєстровані платниками ПДВ, в податковій звітності у складі податкових зобов'язань відобразили отриманий в ціні товарів ПДВ по операціях із позивачем.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відсутність ТТН або їх неналежне оформлення не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту. З акту перевірки вбачається наявність автомобілів у позивача. Позивач надав суду наказ про закріплення автомобілів за певними водіями.

Так, в листопаді 2011 року позивач придбав у ПМП "Конкорд", м. Северодонецьк, дисперсію ПВА, сума ПДВ склала 9033,93 грн. Надані суду товарно-транспортні накладні містять відомості про ціну і кількість товару, його масу, кількість місць, номер доручення, перевезення здійснював ПП ОСОБА_6 на замовлення позивача. Посилання в акті перевірки на відсутність в ТТН відомостей про найменування вулиці, номерів будинків вантажовідправника та вантажоодержувача, код виду перевезень, є недоліком заповнення ТТН, але не є безумовною підставою для неможливості встановлення факту придбання товару по даному постачальнику, на чому наполягає ДПІ.

Аналогічна ситуація спостерігається при дослідженні господарських стосунків з ТОВ "Солвент", Київ, по цій операції придбання латексу сума ПДВ склала 42 390 грн. В акті перевірки зазначено, що товарно - транспортні накладні виписані з порушенням, а саме: в них не вказано порядковий номер, конкретно пункт розвантаження товару, відсутні відомості про вантаж, а саме не вказана ціна товару та сума. При дослідженні ТТН було виявлено, що реквізити щодо ціни і суми є, ТТН мають серію та порядковий номер, пункт розвантаження зазначений правильно - м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 103. Посилання відповідача на те, що в ТТН на перевезення резинової суміші на суму 21 252 грн., у т. ч. ПДВ - 3542,0 грн., від ТОВ "Завод Еластомер", м. Харків, не вказано порядковий номер, конкретно пункти навантаження та розвантаження товару, в не повній мірі відомості про вантаж, а саме: відсутні відомості про вид пакування, клас вантажу, маса брутто, підтвердились частково, в ТТН від 01.11.1 дійсно немає номера, але адреси вантажовідправника та вантажоодержувача зазначені повно, вказана маса брутто 0.7 тн. Згідно відомостям ТТН позивач самовивозом забирав метал від ТОВ "ТОП ЛТД", Запоріжжя, ПДВ - 6 448,75 грн. При перевірці встановлено, що товарно - транспортні накладні виписані з порушенням, а саме в них не вказано порядковий номер, конкретно пункти навантаження та розвантаження товару, відсутній код вантажу, клас вантажу, маса брутто відомості про вантажно - розвантажувальні операції. Цей запис в акті перевірки не зовсім відповідає наданій суду ТТН, яка містить порядковий номер, пункти навантаження та розвантаження товару, масу брутто. При перевірці транспортної накладної на перевезення від ТОВ "ТОП ТП Спецснаб", м. Дніпропетровськ, поліефірного волокна на суму 99 000 грн., у т. ч. ПДВ - 16 500 грн. було виявлено, що товарно -транспортні накладні не містять конкретно пунктів навантаження та розвантаження товару, відсутній код вантажу, клас вантажу, маса брутто, відомості про вантажно - розвантажувальні операції. Але в наданій суду належним чином складеній ТТН № 381 від 09.11.11 адреси зазначені повністю.

Деякі з постачальників самостійно замовляли транспорт, тому до оформлення ТТН позивач не має відношення і не може нести відповідальності за можливі недоліки їх заповнення. Так, ТТН, які підтверджують перевезення дисперсії ПВА на суму 731 760 грн., у т. ч. ПДВ - 121960 грн. від ТОВ "Омега", м. Донецьк, замовником та власником транспорту вказано ТОВ "Омега", в товарно-транспортних накладних від 03.11.11, 09.11.11,, від 14.11.11 дійсно немає порядкових номерів, виду перевезень, виду пакування, але є відомості про водія ОСОБА_5 Згідно з договором позивач придбав у ТОВ "Мадіс", м. Київ, целюлозу (ПДВ - 104457,13 грн.), при перевірці встановлено, що товарно-транспортні накладні виписані з порушенням, в них не вказано порядковий номер, суму товару, вид пакування, клас вантажу, маса брутто. ТТН були оформлені ТОВ "Мадіс", як замовником перевезення. При придбанні від ТОВ "Техпромальянс", м. Київ, емульсії ГКЕ-50-94 М (ПДВ - 7000 грн.) замовник транспорту був продавець, при перевірці товарно - транспортна накладна не була надана, але до суду позивач надав ТТН від 01.11.11, в якій зазначений перевізник ПП "Аруріс-М", вантаж був вивезений від ТОВ "Техпромальянс", м. Бровари, вул. Залізнича, 12.

Посилання відповідача на те, що така товарно-транспортна накладна, складена неналежним чином (в якій відсутні деякі відомості) не може бути визнана первинним бухгалтерським документом, суд не приймає до уваги, оскільки податкова інспекція досліджувала правильність формування податкового кредиту по операціям придбання товарів, а не по операціям придбання (продажу) транспортних послуг. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.95 р. N 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд погодився б з діями податкової інспекції у випадку неприйняття сум ПДВ, які були б сплачені у складі вартості транспортних послуг. Товарно-транспортна накладна підтверджує транспортні витрати, є документом для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а не доказом придбання товару. Підприємство, яке сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат повинно мати належним чином оформлені первинні транспортні документи, що підтверджують отримання здійснених послуг по перевезенню вантажу. Відповідач не досліджував питання правильності включення до податкового обліку саме транспортних витрат, тому давати оцінку правильності складання товарно-транспортних накладних було не потрібно.

Судом також встановлено, що в деяких випадках ТТН і не повинні були оформлятись, як наприклад, при придбанні у ТОВ "Сервісна Компанія Формула", м. Київ, бензину, дизпалива (ПДВ - 12 377,48 грн.), оскільки за договором з даним продавцем позивачу видавались пластикові смарт-карти, за якими він отримував паливно-мастильні матеріали на АЗС даного продавця. Деякі товари були доставлені за допомогою служби доставки курьерської пошти, як наприклад, стречева плівка від ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН", м. Хмельницький , ПДВ - 3276,29 грн., або клейка лента від ТОВ "Імко ЛТД", м. Київ, (ПДВ - 3715,80 грн.).

Судом встановлено, що не всі ТТН були надані на перевірку, що відображено в акті перевірки. Також суду були надані ТТН, які зазначені в акті перевірки як відсутні. Це:

- ТТН від 03.11.11 як підтвердження перевезення вантажу суміши від ДП "Хімтекс" ПТПП "Хімтрейд", Херсон, (ПДВ - 3626,50 грн.), транспортом позивача, оскільки умови договору передбачали само вивезення товару зі складу продавця,

- ТТН від 04.11.11 б\н на доставку від ФОП ОСОБА_7, м. Цюрупинськ, піддонів, (ПДВ - 5007,2 грн.);

- ТТН від 04.11.11 на перевезення транспортом позивача від ТОВ "ТК Рондо", м. Одеса, метелену хлористого на суму 42252,5 грн., у т. ч. ПДВ - 7042,08 грн.;

- перевезення від ТОВ "Малакіон", м. Київ, ізоционату (ПДВ - 2911,88 грн.) підтверджується ТТН від 03.11.11;

- транспортом позивача доставлена була фарба від ТОВ "Одрі", м. Одеса, в кількості 120 кг. (ПДВ - 1112,00 грн.), що підтверджується ТТН без номера від 04.11.11;

- позивач надав суду ТТН від 04.11.11 на доставку від ТОВ "Колофон", м. Васильків Київська область, індивідуальної упаковки на суму 14244 грн., у т. ч. ПДВ - 2374 грн.,

- ТТН без номера від 09.11.11 про перевезення від ТОВ "Укрхімформація", м. Київ, ізоционату на суму 27504 грн., у т. ч. ПДВ - 4584 грн. транспортом позивача,

- ТТН від 24.11.11 про доставку транспортом позивача проволоки на суму 9812,59 грн., у т. ч. ПДВ - 1635,43 грн. від ПрАТ "ВО "Стальканат - Сілур", м. Одеса;

- ТТН № 4215 від 16.11.11 про перевезення формаліна 3300 кг транспортом позивача від ТОВ "Південна Хімічна Компанія "Союз - Реагент", м. Дніпропетровськ, ПДВ - 2376,00грн.;

- ТТН від 14.11.11, від 07.11.11 про перевезення від ПП "Таврія-Пак", м. Херсон, гофрокуточку, гофротрейс, (ПДВ 1225,07 грн.),

- ТТН на доставку листа х/к, (ПДВ 18833.33 грн.) від ТОВ "Альянс", м. Маріуполь, перевізником було ПСП "Дезінфекційна Спілка";

- ТТН без номера від 07.11.11 на перевезення від ТОВ "Еко-Пак", м. Херсон, гофролиста (ПДВ 1109,33 грн.) транспортом позивача.

Позивач пояснює ненадання ТТН на перевірку тим, що товарно-транспортні накладні не запитувались, бо не відносяться до первинних бухгалтерських документів, за якими формувались валові витрати та податковий кредит. ДПІ офіційно витребувані копії ТТН тільки листом від 17.02.12 № 774/10/23-004, в останній день перевірки, що позбавило позивача можливості своєчасно виконати цю вимогу. Згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні, у п'ятницю 17.02.11 підприємство не встигла надати витребувані документи, а в понеділок вже був наданий акт перевірки на підпис. Враховуючи викладене, суд приймає ТТН, які були відсутні при перевірці, як докази перевезення придбаних товарів.

Також суд звертає увагу на те, що крім оформлення ТТН, у посадових осіб, які здійснювали перевірку, інших зауважень щодо підтвердження операцій придбання товарів, не було. Суду не надано матеріалів зустрічної перевірки перелічених в акті перевірки постачальників, надіслання на їх адресу відповідних запитів, доказів наявності у продавців ознак "фіктивності" тощо. Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем його продавці були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з придбання товарів є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нереальність правочинів, міг керуватися лише припущеннями, його позиція не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відповідачеві не надано право визначати реальність господарських операцій в залежності від оформлення транспортного документа.

Посилання відповідача на приписи Закону України "Про автомобільний транспорт" та інші нормативні акти, які регулюють перелік документів для перевезення вантажів є такими, що не відноситься до даного спору, оскільки в компетенцію податкової служби не входить перевірка наявності у водія повного пакету документів при перевезенні вантажів, та оформлення цих документів, крім випадку, коли досліджується питання правильності обліку транспортних витрат.

Окремо слід зазначити, що ДПІ у акті перевірки посилається на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України, що зумовило його нікчемність. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Вказуючи на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, податковий орган фактично стверджує, що позивач та його постачальники, які зазначені в акті перевірки. під час вчинення правочинів не мали наміру щодо їх реального виконання. Проте, підтвердити даний факт доказами податковий орган не може. З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів по купівлі-продажу товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна".

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби від 27.02.12 № 0000072300, № 0000082300.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 серпня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1