Постанова № 25545405, 27.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2012 р. 09 год.20 хв.Справа № 2-а-4508/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Леутській Н.І.,

за участю:

представника позивача-Вац Н.В.,

представника відповідача- Гріня А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" (далі - позивач, ВАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.03.2011р. №0000902301, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 2.809.725,0 грн. у тому числі за основним платежем на 2.247.780,0 грн. та за штрафними санкціями на 561.945,0 грн.

У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м.Херсоні 23.02.2012 реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 23.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач під час проведення перевірки та складення спірного податкового повідомлення - рішення використав хибні висновки про обставини визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевірений період. Так позивач стверджує, що при обчислені податку на додану вартість податкові зобов'язання визначаються, виходячи із суми доходу, одержаного від продажу товарів (робіт, послуг), а не виходячи із собівартості придбаних товарів (робіт, послуг), застосування такого механізму про обчисленні бази оподаткування законодавством України не передбачено. Позивач також стверджує, що виконав всі вимоги для формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП "Агросейл ФП ДАШ", ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс". Придбані від цих СПД послуги призначені для використання в оподатковуваній, господарський діяльності , нарахування ПДВ підтверджено податковими накладними. З цих підстав позивач просить вставати спірне податкове повідомлення - рішення від 24.03.2011р. №0000902301.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі висновків акту планової, виїзної перевірки позивача від 14.03.2011р. №676/23-4/00306710 (далі - акт №676). За актом перевірки відповідач збільшив за перевірені податкові періоди податкові зобов'язання позивача з ПДВ на 3.541.676,0 грн. та зменшив на 6.860.365,0 грн. та зменшив податковий кредит на 2.451.972,0 грн., а також встановив завищення зобов'язань на 92920,0 грн. у зв'язку з помилкою при здачі уточнюючих розрахунків з ПДВ. У результаті виявлених порушень податкового законодавства позивач збільшив від'ємне значення з ПДВ на кінець перевіреного періоду на 3.749.929,0 грн. та збільшив грошові зобов'язання позивача з ПДВ на 2.790.192,0 грн. Із збільшеного зобов'язання з ПДВ на момент складення спірного податкового повідомлення - рішення грошові зобов'язання за липень-листопад 2007 року на загальну суму 542.769,0 грн. знаходились поза межами строку давності для визначення занижених зобов'язань податковими органом і тому не враховані при складені спірного податкового повідомлення - рішення.

За актом перевірки №676 під час перевірки формування позивачем податкових зобов'язань відповідач, посилаючись на п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон№168) збільшив їх розмір на 3.541.676,0 грн. у зв'язку з тим, що позивач при визначені бази оподаткування при продажу текстильних виробів власного виробництва цю базу визначив з реалізаційної вартості товарів без врахування їх собівартості, яка є вищою ніж ціна продажу. Відповідач вважає, що при визначені бази оподаткування з продажу товарів така база визначається, виходячи з звичайних цін , а звичайні ціні не повинні бути нижчими ніж собівартість цих товарів. Отже сума занижених податкових зобов'язань позивача відповідачем визначена шляхом порівняння доходів позивача від продажу текстильних виробів з їх собівартістю, при цьому дослідження напрямку продажу текстильних виробів та ціна аналогічних товарів на ринках продажу відповідачем не досліджувались.

Законодавством України у 2007-2010 роках ціни на текстильні вироби позивача державою не регулювались.

Суд не погоджується з таким способом обчислення доходів позивача, який обрав відповідач для обчислення податкових зобов'язань позивача від продажу текстильних виробів у 2007-2010 роках з наступних причин.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Отже у 2007-2010 роках податковими зобов'язаннями платника ПДВ є кошти , які він отримав, або має отримати від здійснення господарських операцій у тому числі і операцій з продажу товарів власного виробництва. При цьому декларування цих податкових зобов'язань не залежить від рівня прибутковості виробничої чи іншої діяльності платника податку, виключенням з цього правила є продаж товарів за бартерними (товарообмінними угодами), пов'язаним особам платника податку. При визначені податкового зобов'язання цим категоріям контрагентів платника податку податкові зобов'язання, отримані платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Закон №168 не розглядає питання визначення звичайної ціни, а містить посилання щодо визначення цієї категорії цін , що міститься у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334).

При цьому за п.1.20 ст.1 Закону №334 якщо не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При проведені перевірки відповідач не з'ясував напрями продажу текстильних виробів позивачем у 2007-2010 роках, а рівень справедливої ціни визначив шляхом збільшення доходу від продажу цих виробів на збиток, отриманий позивачем від такого продажу текстильних виробів.

Отже при визначені доходу від продажу відповідач не врахував ринкові пропозиції та потреби на продукцію позивача, які склалися, та не довів можливість протиправного зиску позивача від такого продажу.

У зв'язку з цим суд вважає незаконним обрахування відповідачем додаткового податкового зобов'язання позивача у сумі 3.541.676,0 грн. від продажу товарів за цінам нижче їх собівартості за обставинами, викладеними у акті перевірки №676.

За актом перевірки №676 відповідач зменшив податкові зобов'язання позивача на 6.860.365,0 грн. у зв'язку з тим, що позивач задекларував у їх складі зобов'язання, які не підтверджені даними бухгалтерського та податкового обліків позивача. Це порушення стосовно формування податкових зобов'язань не оспорюється позивачем у позовній заяві та під час розгляду справи, а тому суд, вважаючи, що декларуванню підлягають виключно документально підтверджені податкові зобов'язання платника податку підтримує позицію відповідача з цього питання.

Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач провів коригування задекларованих ним податкових зобов'язань у сторону збільшення на 92920,0 грн., не підтвердивши таке збільшення даними бухгалтерського та податкового обліків. Це порушення не спростовується сторонами під час слухання справи та відповідає нормативним вимогам Закону №168, тому суд підтримує висновок відповідача з цього питання.

За актом перевірки №676 відповідач зменшив податковий кредит позивача на 21278,5 грн. у зв'язку з тим, що позивач до складу податкового кредиту серпня 2007 року та податкового кредиту січня-червня 2008 року відносив ПДВ за податковими накладними, складеними у 2005 році. Цими діями позивач, на думку відповідача, порушив вимоги пп.7.2.1 п.7.2 пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Суд вважає, що платник податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту до його складу має відносити податок на додану вартість сплачений (нарахований) постачальникам товарів (робіт, послуг) по операціям, які здійснені у періоді за який складається декларація з ПДВ. Виключенням з цього порядку є несвоєчасне отримання податкової накладної або виправлення помилок у декларуванні податкового кредиту платника податку. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (який діяв у 2007-2008 роках) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Норми Закону №168, на які посилається відповідач, визначають порядок складання податкових накладних, врахування їх у складі податкового кредиту платника ПДВ та не обмежують право платника ПДВ на коригування податкового кредиту часовим проміжком. За таких обставин суд вважає протиправним неврахування позивачем податкових накладних 2005 року на загальну суму 21279,0 грн. у складі податкового кредиту позивача у 2007-2008 роках.

За наслідками перевірки позивач зменшив податковий кредит позивача на 2.430.692,74 грн., сформований за наслідкми господарських відносин з ПП "Агросейл", ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс". Як встановлено відповідачем, позивач 2008 році задокументував отримання від ПП "Берлітекс" послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни на загальну суму 4.000.000,0 грн. у тому числі ПДВ 666.667 грн. Вартість послуг сплачена постачальникові, надання послуг оформлено бухгалтерськими документами та податковими накладними.

При проведені перевірки відповідач з'ясував, що після надання послуг у відношенні ПП "Берлітекс" порушено справу про банкрутство, 23.02.2009р. підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Берлітекс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт, не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

У 2009 році позивач задокументував отримання послуг від ПП "Гудвін Сервіс" на загальну суму 10.510.500,0 грн. у тому числі ПДВ 1.751.750,0 грн. За наданими документами актом від 30.06.2009р. №1 задокументовано здійснення послуг по ремонту крівлі, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше. Вартість задокументованих послуг постачальникові не сплачена, надання послуг підтверджено бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Як з'ясовано відповідачем у відношенні ПП "Гудвін Сервіс" 31.12.2009р. розпочато процедуру банкрутства, а 05.08.2010 року це підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Гудвін Сервіс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

У квітні та травні 2009 року позивач задокументував придбання послуг автокрану від ПП "Агросейл ФП - ДАШ" на загальну суму119854,44 грн., у тому числі ПДВ 12975,74 грн. Цей постачальник послуг, за даними відповідача, не має на своєму балансі транспортних засобів та автокрану. За специфікою використання автомобільний кран являє собою спеціальний будівельний механізм особливого обліку, є джерелом підвищеної небезпеки, потребує постійного за ним догляду та проведення техогляду. Позивачем та виконавцем автокранових послуг дозволу на експлуатацію автокрану не надано.

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як з'ясовано судом позивач не є початківцем щодо здійснення підприємницької діяльності. За своє суттю господарська діяльність у сфері надання ремонтно-будівельних послуг потребує залучення трудових ресурсів, які мають відповідну кваліфікацію, залучення спеціальних машин та механізмів, а окремі напрями такої діяльності підлягають ліцензуванню.

На думку суду, з метою належної організації здійснення власної господарської діяльності, для мінімізації ризиків здійснення підприємницької діяльності керівництво позивача при укладені договорів з ПП "Гудвін Сервіс", ПП "Берлітекс" та ПП "Агросейл ФП-ДАШ" зобов'язане було вивчити можливість виконання ними договірних відносин та наявність ресурсів, необхідних для фактичного здійснення цих робіт. Відсутність такої можливості у задокументованій виконавцями ремонтно-будівельних робіт публічній звітності свідчить, про неналежну організацію виробничого процесу з боку позивача, а отримані документи не можуть бути підставою для формування валових витрат позивача.

На думку суду, відсутність можливостей у наданні послуг з боку ПП "Гудвін Сервіс", ПП "Берлітекс" та ПП "Агросейл ФП-ДАШ" не є свідченням про неотримання задокументованих ними послуг взагалі, а свідчить про неможливість отримання послуг саме від цих постачальників.

За таких обставин суд вважає, що позивача не підтвердив факт отримання по послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни, послуг по ремонту крівлі, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше, а тому відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 неправомірно сформував податковий кредит у сумі 2.430.692,74 грн. по операціям з ПП "Гудвін Сервіс", ПП "Берлітекс" та ПП "Агросейл ФП-ДАШ".

За наданими суду поясненнями, які не спростовано позивачем, зменшення податкового кредиту по операціям з ПП "Гудвін Сервіс", ПП "Берлітекс" та ПП "Агросейл ФП-ДАШ" у сумі 1754026,0 грн. відповідачем використано для визначення заниженої суми від'ємного значення з ПДВ, а зменшений податковий кредит у сумі 676667,0грн. - для визначення занижених зобов'язань з ПДВ за спірним податковим повідомленням - рішенням.

Отже з у рахуванням доказів, наданих сторонами, суд вважає, що відповідають чинному законодавству України та доведені під час розгляду справи висновки акту перевірки №676 про збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість на 583747,0грн. (10000 + 666667 - 92920) та висновки про заниження від'ємного значення з ПДВ, яке підлягає перенесенню до податкового кредиту наступних податкових періодів на 5106339,0 грн. (6860365-2976-1751050), де 10000,0 грн. та 2976,0 грн. - податковий кредит по операціям із ПП "Агросейл ФП-ДАШ"; 666667,0 грн. - податковий кредит по операціям із ПП "Берлітекс"; 92920,0 грн. - сума коригування задекларованих податкових зобов'язань у сторону збільшення не підтверджена даними бухгалтерського та податкового обліків; 6860365,0 грн. - сума зобов'язання, що не підтверджена даними бухгалтерського та податкового обліків; 1751050,0 грн. - податковий кредит по операціям із ПП "Гудвін Сервіс".

За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги позивача та скасовує спірне податкове повідомлення - рішення від 24.03.2011р. №0000902301 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2080041,0 грн., у тому числі за основним платежем на 1664033,0 грн. та за штрафними санкціями на 416008,0 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011р. № 0000902301 в частині збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 1664033,00 грн. та за штрафними санкціями на 416008,00 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 серпня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1