Постанова № 25545304, 18.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2012 р. № 2-а- 4602/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - не прибув, відповідач - Казимір Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайн»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року №0001372330 та №0001342330. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ сум, отриманих по взаємовідносинам із контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспец Консалтинг»(далі -ТОВ «Промспец Консалтинг»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він має встановлене законом право на віднесення витрат до складу валових та отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою суду від 19.06.2012 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Харкова було замінено на правонаступника -Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

У судове засідання призначене на 18.07.2012 року представник позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, проте звернувся до суду із клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання, через зайнятість у розгляді іншої справи.

Приймаючи до уваги те, що юридична особа не обмежена у виборі кількості представників, які здійснюють представництво інтересів ТОВ «Лайн»в суді, враховуючи кількість представників, зазначених у довіреності від 02.04.2012 року, якою позивач посвідчив повноваження своїх представників у справі, беручи до уваги те, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є, зокрема, його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом, суд вважає що клопотання позивача є необґрунтованим, спрямованим за затягування процесуальних строків розгляду справи, та таким що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 18.07.2012 року представник відповідач підтримав свою правову позицію по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лайн»по взаємовідносинам із ТОВ «Промспец Консалтинг»за наступні періоди: листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт 210/23-304/24659927 від 17.02.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- ст. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР (далі -Закон України № 334/94-ВР), п.п.138.1.1 п.138.1ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 67 758 грн., в т.ч. за 4 кв. 2010 року в сумі 12467 грн., за 1 кв. 2011 року в сумі 31768 грн., за 2 кв. 2011 року в сумі 23523 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі -Закон України №168/97-ВР), п.198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 56407 грн., в т.ч. у листопаді 2010 року на суму 9974 грн., у січні 2011 року на суму 4710 грн., у лютому 2011 року на суму 12832 грн., у березні 2011 року на суму 7872 грн., у квітні 2011 року на суму 20454 грн.

На підставі вище зазначеного акту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова 22.03.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001372330 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 58339 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 55842 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -2497 грн. 50 коп.;

- №0001342330 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 70875 грн. 75 коп., в т.ч. за основним платежем 67758 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -3117 грн. 75 коп.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентом -ТОВ «Промспец Консалтинг»є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Пк України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2010 року між ТОВ «Промспец Консалтинг»(Продавець) та ТОВ «Лайн»(Покупець) та укладено Договір купівлі-продажу №19/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар (брус дерев'яний, піддон дерев'яний), а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до умов поставки товару (п. 3 Договору), відвантаження товару здійснюється за рахунок ТОВ «Лайн»(п. 3.1); відвантаження товару здійснюється за довіреністю на право отримання матеріальних цінностей, оформленої належним чином та завіреної Покупцем (п. 3.3); доставка товару здійснюється самовивозом (п. 3.6).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії накладних: від 25.11.2010 року №42/03, від 21.01.2011 року № 38/01, від 02.02.2011 року №10/02, від 14.02.2011 року № 43/02, від 25.02.2011 року №91/02, від 23.03.2011 року №69/03, від 24.03.2011 року №79/03, від 12.04.2011 року №47/04, від 13.04.2011 року №52/04, від 19.04.2011 року №77/04, від 21.04.2011 року №81/04, від 29.04.2011 року № 112/04.

Розрахунки за вище зазначеними господарськими операціями були проведені в безготівковій форму, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку.

ТОВ «Промспец Консалтинг»було виписано на адресу позивача податкові накладні: №1793 від 25.11.2010 року, №406 від 21.01.2011 року, №179 від 02.02.2011 року, № 409 від 14.02.2011 року, № 581 від 25.02.2011 року, №416 від 23.03.2011 року, №442 від 24.03.2011 року, № 240 від 12.04.2011 року, 254 від 13.04.2011 року, № 346 від 19.04.2011 року, №394 від 21.04.2011 року, № 502 від 29.04.2011 року.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Також, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вище зазначеним господарським взаємовідносинам із ТОВ «Промспец Консалтинг», та як наслідок обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із умовами вище зазначеного Договору транспортування товару здійснювалось на умовах сомовивозу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Підприємствам дозволено ці бланки виготовляти самостійно за умови, що ці форми не є бланками суворої звітності та будуть містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних та подорожніх листів.

Посилання на ту обставину, що перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на підставі укладених із останніми Договорів на перевезення вантажів №01/11 від 16.11.2010 року(ФОП ОСОБА_1), №02/01 від 12.01.2011 року (ФОП ОСОБА_1) та №03/04 від 04.04.2011 року (ФОП ОСОБА_2) про що свідчать надані копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), суд вважає необґрунтованими, оскільки факт здійснення перевезення товару іншими суб'єктами господарювання на підставі укладених із ними договірних відносин не звільняє від обов'язку мати в наявності необхідні первинні документи, які посвідчують дану обставину, якими в даному випадку є товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Крім того, надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять інформації про те, який саме був товар, місце навантаження та розвантаження товару, та обсяги наданих послуг, в зв'язку з чим, не підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій.

Тим більш, згідно із наданими позивачем первинним документами, а саме накладною №42/03 від 25.11.2010 року, податковою накладною №1793 від 25.11.2010 року, видатковими накладними №01/11 та №02/11 від 25.11.2010 року та довіреністю №1781 від 25.11.2010 року вбачається, що датою здійснення господарської операції було саме 25.11.2010 року, в той же час, як в акті здачі-приймання робіт зазначено дату складання - 22.11.2010 року, тобто раніше за дату проведена самої господарської операції.

Також, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ «Промспец Консалтинг»товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

Окрім вищенаведеного, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Надані позивачем копії виписаних ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей №1781 від 25.11.2010 року, №0075 від 20.01.2011 року, №0151 від 02.02.2011 року, № 0218 від 14.02.2011 року, № 0288 від 25.02.2011 року, №0454 від 23.03.2011 року, №0459 від 24.03.2011 року, № 0577 від 12.04.2011 року, №0584 від 13.04.2011 року, №0653 від 22.04.2011 року, № 0690 від 29.04.2011 року не підтверджуються факт отримання позивачем товару від ТОВ «Промспец Консалтинг», оскільки лише засвідчують отримання ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»товару від ТОВ «Лайн».

Тим більш, суд вважає за необхідне вказати, що вказана у вище зазначених довіреностях кількість товару не відповідає кількості товару вказаною у видаткових накладних.

А саме, згідно із видатковими накладними №01/11 та №02/11 від 25.11.2010 року загальна кількість товару (брус дерев'яний), що постачався позивачем ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»складає 10240 шт. (5120 од. х2), в той час, як у довіреності від 25.11.2010 року № 1781 вказано кількість товару (брус дерев'яний), що необхідно отримати 10300 шт.; згідно із видатковою накладною №1 від 21.01.2011 року загальна кількість товару (брус дерев'яний), що постачався позивачем ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»складає 5120 шт., в той час, як у довіреності від 20.01.2011 року № 0075 вказано кількість товару (брус дерев'яний), що необхідно отримати 5200 шт.; згідно із видатковими накладними №9 від 13.04.2011 року та №10 від 19.04.2011 року загальна кількість товару (брус дерев'яний), що постачався позивачем ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»складає 10240 шт. (5120 од. х2), в той час, згідно із довіреності №0584 від 13.04.2011 року, яку позивач надав для підтвердження факту отримання товару, вказано кількість товару (брус дерев'яний), що необхідно отримати 10500 шт. та згідно із видатковою накладною №11 від 21.04.2011 року загальна кількість товару (Піддон), що постачався позивачем ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»складає 416 шт., в той час, як у довіреності від 22.04.2011 року №0653 вказано кількість товару (Піддон), що необхідно отримати 500 шт.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Промспец Консалтинг»на адресу ТОВ «Лайн», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, в той час, як згідно із умов Договору №19/11 від 02.11.2011 року Продавець (ТОВ «Промспец Консалтинг») зобов'язується представити Покупцю (ТОВ «Лайн») усю необхідну документацію на товар (п.2.1 Договору)

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було надано доказів наявності необхідних складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Також доказів, які б підтверджували факт транспортування товару даного іншим суб'єктам господарювання (товарно-транспортні накладні, подорожні листи) позивачем під час розгляду справи надано не було.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, витрати по якій можуть бути віднесені до складу валових витрат, та яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом -ТОВ «Промспец Консалтинг»господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення суми витрат, які потребують оподаткуванню та обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентом - ТОВ «Промспец Консалтинг»договірних відносин, а відтак правомірності віднесення витрат по ним до складу валових витрат підприємства та обґрунтованості формування суми податкового кредиту ПДВ, та як наслідок протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентом -ТОВ «Промспец Консалтинг» господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.07.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.