Постанова № 25545262, 02.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року (12 год. 20 хв.) Справа № 0870/6388/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Киселя Р.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу.

03.07.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг по єдиному податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб в розмірі 1000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач знаходиться у нього на обліку як платник єдиного податку. У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань за відповідачем рахується борг з цього податку в сумі 1000 грн.

Ухвалою від 04.07.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 18.07.2012.

У судове засідання представники сторін не прибули.

Ухвалою від 18.07.2012 розгляд справи було відкладено на 02.08.2012.

У судове засідання, призначене на 02.08.2012 сторони не прибули. 02.08.2012 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Позовні вимоги підтримує.

Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судові повістки надсилались відповідачу на адресу наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте повернулись до суду без вручення адресату з позначкою пошти про те, що адресат вибув.

Відтак, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

З врахуванням приписів ч. 6 ст. 128 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований 29.02.2008 в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

На підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.06.2009 з другого півріччя 2009 року відповідача було переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, види діяльності відповідачем визначені як здійснення підприємницької діяльності незалежно від її виду на всій території України.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців види відповідач здійснював будівельну діяльність.

Рішенням Запорізької міської ради від 21.01.2009 № 44 для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність з будівництва та ремонту індивідуального житла. Нежитлових та виробничих приміщень, встановлена ставка єдиного податку у розмірі 200,00 грн. на місяць.

Податковий борг виник несплати відповідачем єдиного податку протягом серпня-грудня 2009 року.

Отже, сума заборгованості відповідача по єдиному податку становить 1000 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку йому надсилались податкові вимоги: перша податкова вимога від 03.08.2009 №1/1301 та друга податкова вимога від 29.10.2009 №2/1740. Через неможливість вручення відповідачу зазначених вимог, їх було розміщено на дошці податкових оголошень позивача, про що складені акти №1301 від 03.08.2009 та №1740 від 02.11.2009 відповідно.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727), передбачала особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.

Відповідно до п. 3) підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Відповідно до пункту 1 Указу №727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Підпунктом 2 пункту 2 Указу №727 передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно пункту 6 ст. 2 Указу №727 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Судом встановлено, що в порушення зазначених норм, відповідач не сплачував встановленого розміру ставки єдиного податку, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 1000 грн. Зазначене підтверджується даними довідки про заборгованість.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Цією ж нормою визначено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань позивачем було направлено відповідачу першу податкову вимогу від 03.08.2009 №1/1301 та друга податкова вимога від 29.10.2009 №2/1740. Через неможливість вручення відповідачу зазначених вимог, їх було розміщено на дошці податкових оголошень позивача, про що складені акти №1301 від 03.08.2009 та №1740 від 02.11.2009 відповідно.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно п.п.20.1.28 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 95.1.-95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований: АДРЕСА_1) на користь місцевого бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя на р/р 34216379700009, код платежу 18050200, банк ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код одержувача 38025367 - заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль