Постанова № 25544775, 24.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року Справа № 0870/5795/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха

за участю представників

від позивача Михайличенко А.П.

Німченко Г.О.

Хмарський Р.Б.

від відповідача Головань Г.І.

Сахно О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма - Запоріжжя» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092302 (4996/10/23-2), № 0000082302 ( 4995/1023-2) від 22.02.2012 та № 0000192210 (4831/10/22-10) від 28.04.2012.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, у судовому засіданні просив у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000092302 (4996/10/23-2), № 0000082302 ( 4995/1023-2) від 22.02.2012, та № 0000192210 (4831/10/22-10) від 28.04.2012.

02.03.2012 позивач в межах процедури апеляційного оскарження вказаних ППР було подано первинну скаргу до державної податкової служби в Запорізькій області, та додатково надано документи по господарських операціях з придбання товарів від контрагентів, операції з якими відповідач поставив під сумнів, та з подальшого використання цих товарів у власній господарській діяльності Підприємства. В ході розгляду первинної скарги було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань викладених у скарзі, за наслідками якої був складений Акт від 20 квітня 2012 року № 15/22-10/32408081.

03.05.2012 позивач отримав рішення ДПС у Запорізькій області від 28.04 2012 року № 1817/10/10-420 про результати розгляду первинної скарги, згідно з яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 22 лютого 2012 року № 000082302 (№ 4995/10/23-2) в частині зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66 054 грн. і в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15 054,75 грн., а податкове повідомлення-рішення № 00092302 (№ 4996/10/23-2) від 22 .02.2012 року залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення.

10.05.2012 року позивачем направлено до Державної податкової служби України повторну скаргу на ППР № 000082302 ( № 4995/10/23-2). №00092302 (№ 4996/10/23-2) від 22.02.2012, та рішення ДПС у Запорізькій області від 28 квітня 2012 року в частині, якою первинну скаргу залишено без задоволення.

Після направлення цієї повторної скарги до контролюючого органу вищого рівня на адресу позивача рекомендованим листом надійшло ще одне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000192210 (4831/10/22-10) від 28.04.2012 з податку на прибуток підприємств у сумі 1 440 113,24 грн., ухвалене на підставі актів планової та позапланової перевірок та рішення ДПС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 28.04.2012, у зв'язку з цим позивачем були направлені доповнення до своєї повторної скарги до ДПС України з проханням про повне скасування ППР від 28.04.2012 № 0000192210 (4831/10/22-10) з податку на прибуток підприємств у сумі 1 440 113,24 грн.

10.06.2012 позивачем отримано рішення ДПС України від 01.06.2012 № 9325/6/10-2115 про результати розгляду скарги, у відповідності до якого ДПС України залишило без змін ППР від 22.022012 №000082302, № 00092302, від 28.04.2012 № 0000192210 з урахуванням рішення ДПС у Запорізькій області від 28.04.2012 року № 1817/10/10-420 (2916/7), прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до квітня 2011 року мав договірні відносини з ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «Олді Трейд», та з квітня 2011 року з ТОВ «Юкка Трейд», ПП «Зеніт - Енерго», ТОВ «Оріал» і ТОВ «Лугппромстройсантехмонтаж».

Щодо встановленого порушення п.п.5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок формування валових витрат на підставі документів, постачальниками по яких виступали ТОВ «ТК «Ольвія» і ТОВ «Олді Трейд» слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що на підставі договорів позивача з ТОВ «ТК «Ольвія» № 01/08-01 від 01 серпня 2009 року, № 19/05 від 19 травня 2009 року, № 01/05/09 від 01 травня 2009 року, УЛ305/1 від 13 квітня 2009 року, № 10/01 від 10 березня 2009 року, № 01/09 від 01 січня 2009 року, по яких до складу податкового кредиту позивач включив податковий кредит у загальній сумі 340 251,00 грн.

Крім того, на підставі договорів позивача з ТОВ «Олді Трейд» (в Актах перевірок не зазначено ідентифікуючих ознак цих договорів), по яких позивач включив податковий кредит на загальну суму 425 940, 00 грн. При цьому в Актах перевірок зазначено, що податкова звітність ТОВ «Олді Трейд» «визнана як «недійсна» (абзац 2 с. 17 Акту позапланової перевірки). Але ким саме і на якій підставі податкова звітність цього контрагента визнана недійсною» в Акті перевірки не вказано.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій були надані наступні документи за перевіряємий період: договори з ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «Олді Трейд», податкові накладні, видаткові накладні, книга реєстрації довіреностей, що засвідчує факти приймання - передачі товару, та здійснення оплати за поставлений товар через розрахунковий рахунок позивача.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК «Ольвія» і ТОВ «Олді Трейд» матеріалами справи підтверджено, що кожне з цих підприємств є зареєстрованою юридичною особою і на момент господарських відносин з позивачем мало діюче свідоцтво платника ПДВ.

Крім того, документально підтверджено, що господарські операції здійснювались між позивачем і:

- ТОВ «ТК «Ольвія» в період з 02 жовтня 2008 року по 21 серпня 2009 року, а свідоцтво платника ПДВ цього товариства анульовано 26 листопада 2009 року;

- ТОВ «Олді Трейд» в період з 25 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року, а свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 10 серпня 2011 року.

Тобто, в ході перевірки встановлено, що на момент складання податкових накладних ТОВ «ТК «Ольвія» і ТОВ «Олді Трейд» були зареєстровані як платники ПДВ, а отже мали право на нарахування ПДВ та виписування податкових накладних позивачу, відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість».

Крім того, необґрунтованими є неодноразові посилання в Акті перевірки на те, що під час її проведення, у позивача відсутні документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, отриманих позивачем від вказаних постачальників. З метою податкового підтвердження наявності цього товару суду були надані товарно - транспортні накладні про поставки цих товарів подальшим покупцям позивача, а саме - ВАТ «Жидачівський ЦПК» та ПАТ «Ізмаїльській ЦПК». Згідно договорів позивача з ВАТ «Жидачівський ЦПК» та ПАТ «Ізмаїльській ЦПК» умовою доставки товарів до місця вказаного Покупцем здійснюється за рахунок Покупця (тобто, транспортними засобами, які замовлялись ВАТ «Жидачівський ЦПК» та ПАТ «Ізмаїльській ЦПК»). Крім того, судом встановлено, що позивачем зберігаються акти приймання-передачі товару по кількості і якості від ВАТ «Жидачівський ЦПК» та ПАТ «Ізмаїльській ЦПК», що є додатковим свідченням наявності товару, який отримувався позивачем від своїх постачальників-контрагентів, у тому числі зазначених в Акті перевірки.

Щодо встановленого порушення п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок формування валових витрат на підставі документів, постачальниками по яких виступали ТОВ «Юкка Трейд», ПП «Зеніт-Енерго», ТОВ «Оріал» і ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж» слід зазначити наступне.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що правочини між позивачем та підприємствами-постачальниками ТОВ «Юкка Трейд», ПП «Зеніт-Енерго», ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Стосовно цих контрагентів матеріалами справи підтверджено, що кожне з цих підприємств є зареєстрованою юридичною особою і на момент здійснення господарських господарських відносин з позивачем мало діюче свідоцтво платника ПДВ.

Зокрема, документально підтверджено, що господарські операції здійснювались між ~ позивачем і:

- ТОВ «Юкка Трейд» в період з 23 травня по 14 червня 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ цього товариства анульовано 23 вересня 2011 року;

- ПП «Зеніт-Енерго» в період з 14 червня по 22 липня 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ цього підприємства анульовано 26 вересня 2011 року;

- ТОВ «Оріал» в період з 19 липня по 30 серпня 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ цього товариства анульовано 21 вересня 2011 року;

- ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в період з 01 липня по 05 серпня 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ цього товариства анульовано 02 листопада 2011 року.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій були надані наступні документи за перевіряємий період: договори з ТОВ «Юкка Трейд», ПП «Зеніт-Енерго», ТОВ «Оріал» і ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж», податкові накладні, видаткові накладні, книга реєстрації довіреностей, що засвідчує факти приймання - передачі товару, та здійснення оплати за поставлений товар через розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Крім того, ТОВ «Вторма - Запоріжжя» і ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «Олді Трейд», ТОВ «Юкка Трейд», ПП «Зеніт-Енерго», ТОВ «Оріал» і ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж» на момент здійснення господарських операцій зареєстровані як платник податку на додану вартість, а значить й мають право на нарахування податку у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених норм, свідчить, що всі необхідні документи які надають право Позивачу для нарахування податкового кредиту у останнього є в наявності.

Щодо товарності операції між Позивачем та його контрагентом у суду сумнівів не викликає, у зв'язку з достатністю документів які підтверджують факт поставки товару позивачу.

З приводу посилання відповідача на те, що правочин є недійсним, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що сторонами на момент укладення правочину були дотримані зазначені вимоги ЦК України та правочин дійсно був спрямований на реальне настання правових наслідків, що не підтверджує обґрунтування відповідача викладені в акті перевірки.

Діюче законодавство України передбачає відповідальність суб'єкта господарювання лише за умови винних дій самого суб'єкта, а не будь-яких третіх осіб. Зокрема, ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен, але сам за себе. Податковим кодексом України не встановлений порядок сплати ПДВ за своїх контрагентів та за контрагентів своїх контрагентів.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податковим кодексом України не передбачено обов'язку зменшення податкового кредиту по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань або несплати чи сплати ним не у повному обсязі податкових зобов'язань та таке інше. Не передбачено Податковим кодексом України й обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення вищезазначених обставин щодо цього продавця, або контрагентів цього продавця.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця товарів, є неправомірними та безпідставними.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР № 000082302 ( № 4995/10/23-2) від 22.02.2012, суд зазначає наступне.

03.05.2012 позивач отримав рішення ДПС у Запорізькій області від 28.04 2012 року № 1817/10/10-420 про результати розгляду первинної скарги, згідно з яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 22 лютого 2012 року № 000082302 (№ 4995/10/23-2) в частині зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66 054 грн. і в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15 054,75 грн.

10.05.2012 року позивачем направлено до Державної податкової служби України повторну скаргу на ППР № 000082302 ( № 4995/10/23-2) та №00092302 (№ 4996/10/23-2) від 22.02.2012.

Після направлення цієї повторної скарги до контролюючого органу вищого рівня на адресу позивача рекомендованим листом надійшло ще одне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000192210 (4831/10/22-10) від 28.04.2012 з податку на прибуток підприємств у сумі 1 440 113,24 грн.

Згідно п.60.1.ст.60 Податкового кодексу України та згідно п. 5.1. Наказу №985 від 22.12.2010 Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

1. 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

2. 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

3. 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

Таким чином, на податкове повідомлення-рішння № 000082302 ( № 4995/10/23-2) від 22.02.2012, вважається відкликаним, відповідно дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160 - 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0000092302 (4996/10/23-2) від 22.02.2012 та № 0000192210 (4831/10/22-10) від 28.04.2012.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМА-ЗАПОРІЖЖЯ» судовий збір у розмірі 1 458 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 01.08.2012.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева