Постанова № 25544710, 23.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Справа № 2а/0370/2094/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Тарана О.П.,

представників відповідача Вознюка А.М., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Арабус" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2012 року приватне підприємство "Арабус" звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882302, №0000902302 та №0000912302 від 17 квітня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Арабус" у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за січень 2012 року, в якому заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн., за результатами якої складений акт №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року в якому зафіксовано порушення 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2012 року на суму 1 772 706 грн.

На підставі акту перевірки №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС за порушення пунктів 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000912302 від 17.04.2012 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 536 595 грн., в тому числі 6 829 276 грн. основний платіж та 1 707 319 грн. штрафних санкцій, №0000882302 від 17.04.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 338 574 грн. та №0000902302 від 17.04.2012 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 772 706 грн.

Підставою для встановлення порушення позивачем пунктів 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України слугував службовий лист УПМ ДПС у Волинській області №1310/7/07-309 від 27.03.2012 року в якому зазначено, що під час проведення перевірки легітимності нерезидента "EUROPE CARS OY" через канали міжнародного співробітництва отримано лист від Податкової адміністрації Фінляндії від 05.01.2012 року №Т06982, зі змісту якого вбачається, що фірма "EUROPE CARS OY" здійснює оптову торгівлю автомобілями та з ПП "Арабус" укладено контракт №01/02 від 22.02.2010 року, однак даний контракт не виконаний так як ПП "Арабус" повідомило фірму "EUROPE CARS OY" про недостатність капіталу для купівлі автомобілів. Тому, фірма "EUROPE CARS OY" автомобілів не поставляла та коштів від ПП "Арабус" не отримувала, у зв'язку з чим Луцькою ОДПІ було визнано вищевказаний контракт нікчемним, оскільки він укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, як такий, що не спричинив реального настання наслідків, що суперечить п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність контракту №Т06982 від 05.01.2012 року, укладеного компанією "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус", оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

У зв'язку з чим вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подали до суду письмові заперечення в яких зазначили, що порушення викладені в акті перевірки №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року, виникли внаслідок того, що до податкового кредиту за листопад-грудень 2011 року та січень 2012 року було віднесено імпортні операції по придбанню нових та бувших у використанні легкових автомобілів, вантажних автомобілів, напівпричепів, тягачів у фірми-нерезидента "EUROPE CARS OY" згідно контракту №Т06982 від 05.01.2012 року, який податковим органом був визнаний нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, оскільки на адресу Луцької ОДПІ надійшов лист від податкової адміністрації Фінляндії від 05.01.2012 року №Т06982 з якого вбачається, що вищевказаний контракт не виконаний так як ПП "Арабус" повідомило "EUROPE CARS OY" про недостатність капіталу для купівлі автомобілів, відповідно фірма "EUROPE CARS OY" автомобілів не поставляло, коштів не отримувало. Таким чином, укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а тому з урахуванням обставин викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судовому засіданні, просили суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаної державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Арабус" у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за січень 2012 року, в якому заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 тис. грн., за результатами якої складений акт №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року в якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України та ч.1, 2 ст. 203, ч.2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, в результаті чого неправомірно завищено суму податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 4 818 730 грн., за грудень 2011 року на 5 114 313 грн., за січень 2012 року на 3 072 523 грн., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2011 року на 3 338 574 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в грудні 2011 року на суму 4 177 680 грн., в січні 2012 року на суму 2 651 596 грн. та як наслідок завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2012 року на суму 1 772 706 грн.

З дослідженого судом акту перевірки №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року вбачається, що в основу даного акту покладено службовий лист УПМ ДПС у Волинській області №1310/7/07-309 від 27.03.2012 року в якому зазначено, що під час проведення перевірки легітимності нерезидента "EUROPE CARS OY" через канали міжнародного співробітництва отримано лист від Податкової адміністрації Фінляндії від 05.01.2012 року №Т06982, з змісту якого встановлено, що фірма "EUROPE CARS OY" здійснює оптову торгівлю автомобілями та з ПП "Арабус" укладено контракт №01/02 від 22.02.2010 року, однак даний контракт не виконаний так як ПП "Арабус" повідомило фірму "EUROPE CARS OY" про недостатність капіталу для купівлі автомобілів. Тому, фірма "EUROPE CARS OY" автомобілів не поставляла та коштів від ПП "Арабус" не отримувало.

Крім того, при проходженні процедури розмитнення ПП "Арабус" надавались митному органу документи оформлені від фірми-нерезидента "EUROPE CARS OY" із значним заниженням вартості імпортованих автомобілів. Згідно матеріалів жоден імпортований автомобіль не реєструвався на фірму-нерезидента "EUROPE CARS OY", а стояли на обліку у різних країнах Європи.

З урахуванням наведеного, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС зроблений висновок про те, що контракт між фірмою "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус" №01/02 від 22.02.2010 року, укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його не дійсністю, а тому згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Актом перевірки зафіксовано, що оскільки контракт між фірмою "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус" визнаний нікчемними та відповідно не створює юридичних наслідків, а тому ПП "Арабус" в порушення вимог пунктів 198.1, п.198.6 ст. 198, статті 201 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість у січні 2012 року на суму 1 772 706 грн.

На підставі вищевикладеного, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення №0000912302 від 17.04.2012 року, яким позивачу нараховано грошове податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 536 595 грн., в тому числі 6 829 276 грн. основний платіж та 1 707 319 грн. штрафних санкцій, №0000882302 від 17.04.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 338 574 грн. та №0000902302 від 17.04.2012 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 772 706 грн.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, між ПП "Арабус" та фірмою "EUROPE CARS OY" укладено контракт №01/02 від 22.02.2010 року за умовами якого, продавець - фірма "EUROPE CARS OY" зобов'язується поставити, а ПП "Арабус" - покупець прийняти і оплатити нові, бувші у використанні автомобілі. Крім того, згідно додатку №1 від 01.03.2011 року до вищевказаного контракту предметом Конракту можуть бути також бувші в користуванні автомобілі, нові та бувші в користуванні трактори, комбайни, автобуси, погрузчики, мотоцикли, промислове виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини.

Загальна вартість контракту становить 10 млн. доларів США. (том справи №1 а.с.179-180)

На виконання умов даного конракту ПП "Арабус" протягом 2011-2012 року були придбані у контрагента легкові, вантажні автомобілі, напівпричепи, як нові так і бувші у використанні, які доставлялись на митну територію України та були відповідно до митного законодавства України розмитнені, при цьому на митниці сплачувались всі необхідні збори та платежі, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями.

З досліджених в судовому засіданні вантажно-митних декларацій на постачання нових та бувших у використанні автомобілів згідно контракту №01/02 від 22.02.2010 року вбачається, що відправником являється фірма "EUROPE CARS OY", а отримувачем - ПП "Арабус". (том справи 1-8)

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 1997 року №574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію"(чинної на момент виникнення спірних правовідносин, яка втратила чинність згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Пунктом 5 Положення визначено, що оформлення ВМД на паперовому носії підтверджується шляхом проставлення посадовою особою митного органу відбитку штампа "Під митним контролем" на першому аркуші декларації.

Відповідно до п.8 вищевказаного Положення оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Крім того, наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року №307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року №443/2247, затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації(далі-Інструкція), яка визначає порядок заповнення граф вантажної митної декларації на зброшурованих у комплекти бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, особливості заповнення граф ВМД залежно від напрямку переміщення товарів, митного режиму тощо, випадки застосування специфікації форми МД-8, а також порядок розподілу та використання аркушів ВМД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Відповідно до ч.1 п.2 розділу 2 Інструкції, в графі B "Подробиці розрахунків" зазначається: код єдиного збору або плати відповідно до Класифікатора видів податків і зборів; загальна сума платежу за цим кодом, що підлягає перерахуванню до Держбюджету; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО (за наявності) платника - фізичної особи, а в разі якщо митним органом не відкрито картку - особовий рахунок платника податків, - реквізити платіжного документа (номер, дата сплати).

З оглянутих судом вантажно-митних декларацій вбачається, що в графі "В-Подробиці розрахунків" під кодами "020" та "028" вказані суми єдиного збору та загальна сума платежу за цими кодами, що підлягає перерахуванню до Держбюджету, що на думку суду є доказом сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Згідно ст. 278 МКУ датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

З урахуванням наведених норм Митного кодексу України вбачається, що відмітки Ягодинської митниці на вантажно-митних деклараціях свідчать про те, що автомобілі дійсно були ввезені на митну територію України та пройшли належний митний контроль та оформлення, що вказує на реальність даних правовідносин між ПП "Арабус" та фірмою "EUROPE CARS OY", а також підтверджує правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях за листопад-грудень 2011 року та січень 2012 року.

Тому, на підставі вищевказаних вантажно-митних декларацій, ПП "Арабус" було включено до податкового кредиту суми ПДВ в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2011 року 4 974 165 грн., за грудень 2011 року 5 277 270 грн., січень 2012 року 3 291 741 грн., в результаті чого бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість підлягала сума 1 772 706 грн., що підтверджується долученими деклараціями з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки факт придбання та поставок автомобілів, згідно вищевказаного контракту, підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме вантажно-митними деклараціями, а факт розрахунку відповідними платіжними дорученнями, тому підстави для визнання укладеного контракту №01/02 від 22.02.2010 року нікчемним, відсутні. Крім того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та фірмою "EUROPE CARS OY" суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, чи порушують публічний порядок.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Крім того, на підтвердження реальності проведення розрахункових операцій по контракту №01/02 від 22.02.2010 року, позивачем надано платіжні доручення №2 від 14.02.2012 року на суму 105 300 доларів та №1 від 22.12.2011 року на суму 550 000 доларів, згідно яких платником являється ПП "Арабус", а отримувачем коштів - фірма "EUROPE CARS OY", що також вказує на реальність проведення поставок автомобілів та виконання договірних зобов'язань. (том справи №8 а.с. 87-88)

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку контракті, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Крім того, щодо визнання контраку №01/02 від 22.02.2010 року нікчемним, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та фірмою "EUROPE CARS OY" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції з фірмою-нерезидентом "EUROPE CARS OY" носили реальний характер, про що вказує те, що згідно контракту №01/02 від 22.02.2010 року, однією стороною було проведено поставки автомобілів на митну територію України, а другою відповідно здійснено розрахунки за вищевказаний товар.

Таким чином, актом перевірки №526/15-3/35353601 від 04 квітня 2012 року не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірного правочину слугував службовий лист УПМ ДПС у Волинській області №1310/7/07-309 від 27.03.2012 року, щодо господарської діяльності між компанією "EUROPE CARS OY" та ПП "Арабус".

Однак, в силу приписів ст.ст.8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, на якого згідно частини 1 пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження покладається обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення, не довів його правомірності, не надав суду належних доказів, тобто діяв всупереч Закону, тим самим порушив право позивача на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ.

Всупереч наведеним вимогам представники відповідача як суб'єкта владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності прийнятого податкового повідомлення.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, та не доведений факт порушення 198.1, п.198.6 статті 198, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ Волинської області Державної податкової служби, викладених у акті документальної позапланової перевірки ПП "Арабус", з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000882302, №0000902302 та №0000912302 від 17 квітня 2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 772 706 грн. слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду.

В судовому засіданні представник позивача не наполягав на повернені сум судового збору, у зв'язку з чим судові витрати не стягується з Державного бюджету України.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000882302, №0000902302 та №0000912302 від 17 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 27 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока