Рішення № 2554053, 26.09.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.08 р. Справа № 2/183пд

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Норинський Щебзавод” село Норинськ Житомирська обл.

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”, м. Донецьк

про визнання частково недійсними договорів та угод

За участю

представників сторін

від позивача: Нежигай І.О. – за довір.

від відповідача 1: Балтуцька О.М. – за довір.

від відповідача 2: Сліпченко Н.В. – за довір.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Норинський Щебзавод” село Норинськ Овруцький район Житомирська обл. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” м. Донецьк (далі в тексті – відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”, м. Донецьк (далі в тексті – відповідач 2) про визнання недійсними наступних пунктів договорів та угод, а саме:

- пункту 5 договору № 1 від 22.08.08р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р., який укладений між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”;

- пункту 6 договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”;

- та визнати повністю недійсними третейські угоди № 1 та № 4 від 27.08.08р., які укладені між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”.

26.09.2008р. позивачем до прийняття рішення по справі було надано заяву про доповнення підстав позовних вимог, де останній просить визнати недійсними вищевикладені спірні пункти договорів та угоди, оскільки вони суперечать пункту 5 ст. 6 Закону України “Про третейські суди”, ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 657 Цивільного кодексу України.

У зв’язку із доповненням підстав позовних вимог, судом розглядаються остаточні позовні вимоги, з урахуванням підстав заявлених в позовній заяві та доповненої позивачем позиції заявою від 26.09.08р.

Позивач вказує на недійсність спірних пунктів 5 договору № 1 від 22.08.08р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до них, пункту 6 договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до них та третейських угод № 1 та № 4 від 27.08.08р. з підстав невідповідності змісту спірних пунктів вимогам закону, а саме, ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. Як на правові підстави позовних вимог, посилається на ст.ст. 15, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” проти задоволення позову заперечує, надавши відзив від 26.09.08р. за № 0241/34349, де останній вказує на повну відповідність спірних пунктів договорів та угод вимогам закону, оскільки були підписані уповноваженою особою позивача – арбітражним керуючим Клименко В.Л., який виконує свої функції як керуючий санацією під час дії процедури санації відносно позивача та на виконання плану санації, прийнятого та затвердженого в справі про банкрутство № 14/261б. Зазначені обставини відповідач 1 підтверджує відповідними ухвалами господарського суду Житомирської області, Постановами Вищого господарського суду України, протоколами зборів комітету кредиторів, Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою статистики.

З урахуванням викладених обставин, відповідач 1 вважає вільною волю та волевивиявлення позивача під час укладання договорів та угод, які містять спірні пункти, та такою, що була виражена повноважним органом управління позивача.

Що стосується спірних умов договорів та угод за даною справою, то відповідач 1 вказує на реалізацію кожній особі належного в силу статті 5 Закону України „Про третейські суди” права визначитись відносно підсудності спорів, пов’язаних з виконанням укладених між сторонами договорів та угод.

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт” проти позову заперечує з аналогічних підстав та обставин, на які посилається у відзиві відповідач 1.

Заслухавши пояснення представників сторін та учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із наявних в матеріалах справи процесуальних судових актів, починаючи з 13.08.1999р. й до теперішнього часу, позивач - Відкрите акціонерне товариство “Норинський Щебзавод” село Норинськ Овруцький район Житомирська обл. перебуває на різних стадіях провадження про банкрутство, порушення якого підтверджується ухвалою арбітражного суду Житомирської області у справі про банкрутство № 261б/1901 відносно Відкритого акціонерного товариства “Норинський Щебзавод”.

15.08.2000р. в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України газеті „Урядовий кур’єр” № 148 оприлюднено оголошення щодо порушення справи № 14/261б про банкрутство Відкрите акціонерне товариство “Норинський щебневий завод”.

Ухвалою арбітражного суду Житомирської області за результатами попереднього засідання від 12.01.01р. по справі № 14/261б, було відкрито процедуру санації відносно боржника.

28.05.01р. арбітражним судом Житомирської області було розглянуто поданий план санації боржника, якій був попередньо схвалений та затверджений на засіданні комітету кредиторів 28.03.01р. За результатами судового засідання, судом затверджено план санації боржника та продовжений строк санації на один рік. Зокрема, план санації передбачав заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, строк та черговість виплати інвестором боргів кредиторам, в тому числі строки погашення заборгованості по заробітної платі та боргів, що виникли під час проведення процедури банкрутства. Інвестором та виконавцем зазначеного плану санації обрано інвестора – Товариство з обмеженою відповідальністю „Мінералінвест”, м. Київ.

Так, відповідно до умов, що складали план санації, затвердженого ухвалою суду від 28.05.01р. по справі № 14/261б, зобов’язання інвестора - Товариство з обмеженою відповідальністю „Мінералінвест”, м. Київ передбачали інвестування на користь боржника грошових коштів в сумі 1409000 грн.

Крім того, інвестор несе відповідальність за соціальний захист працівників підприємства боржника, зобов’язання по сплаті заробітної плати та інші.

У зв’язку з цим, за умови виконання вказаних зобов’язань, передбачених планом санації, інвестор набуває право власності на майно боржника відповідно до законодавства та Плану санації (ст. 18 п. 3 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Із Постанови господарського суду Житомирської області від 19.12.06р. по справі № 14/261б видно, що ВАТ „Норинський щебневий завод” визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Петричука Б.Б.

Як вбачається із змісту Постанови Вищого господарського суду України від 24.06.08р. по справі 14/261б, у подальшому Житомирським апеляційним господарським судом постанова суду від 19.12.06р. була скасована. Проте, Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.07р. постанову апеляційної інстанції скасовано, а постанову суду від 19.12.06р. залишено без змін, що також підтверджено постановою Верховного суду України від 30.10.07р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.06.08р. було усунено від виконання обов’язків ліквідатора ВАТ „Норинський щебневий завод” арбітражного керуючого Петричука Б.Б. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Клименка В.Л.

У зв’язку з цим, позивач з грудня 2006 року перебував у процедурі ліквідації до винесення Постанови Вищим господарським судом України 24.06.08р., якою Постанова господарського суду Житомирської області від 19.12.06р. про визнання ВАТ “Норинський щебеневий завод” банкрутом – скасовано, а справу № 14/261б передано до першої інстанції для провадження на стадії санації.

Таким чином, з 24.06.08р. позивач знаходився в процедурі санації.

Проте, Постановою Верховного суду України від 09.09.08р. зазначену Постанову Вищого господарського суду України від 24.06.08р. було скасовано, а питання про визнання боржника банкрутом визнано вирішеним на підставі Постанови господарського суду Житомирської області від 19.12.06р., оскільки вона була вже залишена в силі Верховним судом України 30.10.07р.

Тобто, на час розгляду даної справи, позивач знаходиться в стадії ліквідації в процедурі банкрутства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 22.08.08р. між Боржником (позивач) та Інвестором (відповідач 1) був укладений договір № 1.

Так, предметом договору № 1 від 22.08.08р. є зобов’язання Божника передати, а зобов’язання Інвестора прийняти у власність належні Боржнику будівлі, що перелічені в додатку № 1 даного договору та є невід’ємною його частиною.(пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що вартість будівель у відповідності до даних проведеної інвентаризації та висновків експертної оцінки становить 653042,00 грн., крім того ПДВ – 130608,40 грн., а всього ціна договору складає 783650,40 грн.

Пунктом 1.3. сторони обумовили, що будівлі передаються Боржником та приймається Інвестором на виконання плану санації.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до вищевказаного договору № 1 від 22.08.08р. сторони домовились про викладення пунктів 5.2 в іншій редакції та доповнення цього договору пунктом 5.4.

З урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою № 1 від 26.08.08р. до договору № 1 від 22.08.08р., спірним пунктом 5, сторони встановили порядок вирішення спорів, з якого вбачається, що усі спори та розбіжності пов’язані з укладанням, зміною, припиненням, розірванням, тлумаченням, визнанням недійсним, виконанням, припиненням, відповідальністю за порушення цього Договору розв’язуються шляхом переговорів.

Підпунктом 5.2. (в редакції додаткової угоди № 1 від 26 серпня 2008р. до договору № 1 від 22 серпня 2008р.) визначено, що усі спори та/або розбіжності пов’язані з укладанням, зміною, припиненням, розірванням, оспорюванням, тлумаченням, визнанням дійсним та/або недійсним, виконанням, припиненням, відповідальністю за порушення договору підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення Постійно діючим Третейським судом при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП” (код ЄДРПОУ ТОВАРНОЇ БІРЖИ “ВЦН “АОС-ГРУП” 35343195, місцезнаходження Постійно діючого Третейського суду: 83001, Україна, м. Донецьк, проспект Комсомольський, 32), у зв’язку з чим, між сторонами та іншими заінтересованими особами може укладатися третейська угода у вигляді окремого документу, яка визначає процедуру і порядок розгляду спору між Сторонами та іншими заінтересованими особами у Постійно діючому Третейському суді при ТОВАРНІЙ БІРІЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП”. У разі відсутності третейської угоди у вигляді окремого документа, спір вирішується згідно Регламенту Постійно діючого Третейського суду при ТОВАРНІЙ БІРІЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП”.

Підпунктом 5.3. встановлено, що дане застереження складане Сторонами на підставі та у відповідності до ст. 1, 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004р. № 1701-ІV, ст. 212, 626-628 Цивільного кодексу України.

Підпунктом 5.4 (в редакції додаткової угоди № 1 від 26 серпня 2008р. до договору № 1 від 22 серпня 2008р.) передбачено, що у разі наявності спорів та/або розбіжностей між сторонами пов’язаними з дійсністю договору, то заінтересована у цьому сторона має право пред’явити позов до іншої сторони про визнання договору дійсним.

Крім того, 22.08.08р. між відповідачами: Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК “Фаворіт” (Новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги.

За цим договором Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 1 від 22.08.08р., який укладений між Первісним кредитором та Відкритим акціонерним товариством “Норинський щебзавод” – Боржник.

Право вимоги одержується Новим кредитором замість Первісного кредитора відносно виконання всіх зобов’язань за договором від 22.08.08р. № 1 в обсязі й на умовах, що існують на момент укладання цього договору. (пункт 1.2)

Згідно пункту 2.1 договору, за відступлення права вимоги за договором, Новий кредитор зобов’язується сплатити Первісному кредитору грошову суму у розмірі 653042,00 грн., крім того ПДВ – 130608,40 грн., а всього складає 783650,40 грн. Первісний кредитор протягом трьох днів з моменту укладання даного договору повинен передати Новому кредитору всі документи, що засвідчують права, які передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до вищевказаного договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги, сторони домовились про викладення пунктів 6.2 в іншій редакції та доповнення цього договору пунктом 6.4.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі підпункти 6.1., 6.2., 6.3., 6.4 пункту 6 договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги, враховуючи зміни та доповнення, внесені до пункту 6 додаткової угодою № 1 від 26.08.08р., є також спірними за цим позовом.

Виконання умов вищезазначених договорів та фактичне здійснення господарських операцій позивачем з передачи обумовленого договорами майна, та прийняття його відповідачем 2, підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачи майна, а саме:

- актом б/н від 22.08.08р. на виконання договору від 22.08.08р. № 1 та договору про відступленя права вимоги № 1 від 22.08.08р.;

Крім того, між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт” були укладені трьохсторонні третейські угоди № 1 та № 4 від 27.08.08р., дійсність яких також оспорюється позивачем.

Відповідно до умов третейських угод № 1 та № 4 від 27.08.08р. сторони домовились, що господарсько-правовий спір щодо недійсності договорів № 1 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”, що виник між Сторонами/ щодо недійсності договорів № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги за договором № 1 від 22 серпня 2008 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення Постійно діючим Третейським судом при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН” “АОС-ГРУП” (код ЄДРПОУ ТОВАРНОЇ БІРЖИ “ВЦН “АОС-ГРУП” 35343195, місцезнаходження Постійно діючого Третейського суду: 83001, Україна, м. Донецьк, проспект Комсомольський, 32) та дає можливість Стороні 1 пред’явити позов до Сторони 2 за участю Сторони 3 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці Сторони 2 про визнання недійсними договорів № 1 від 22 серпня 2008р., укладених між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”/ визнання недійсними договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги за договорами № 1 від 22 серпня 2008 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”. Спір підлягає вирішенню за місцезнаходженням Третейського суду при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП”.

Господарсько-правовий спір щодо дійсності договору № 1 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Норинський щебзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”/ дійсності договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги за договором № 1 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”, що виник між сторонами, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення Постійно діючим Третейським судом при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП” (код ЄДРПОУ ТОВАРНОЇ БІРЖИ “ВЦН “АОС-ГРУП” 35343195, місцезнаходження Постійно діючого Третейського суду: 83001, Україна, м. Донецьк, проспект Комсомольський, 32) та дає можливість Стороні 2 пред’явити зустрічний позов до Сторони 1 за участю Сторони 3 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці Сторони 2 про визнання дійсним договір № 1 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”/ визнання дійсним договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги за договором № 1 від 22 серпня 2008 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”. Спір підлягає вирішенню за місцезнаходженням Третейського суду при ТОВРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП”.

При розгляді та вирішенні цього спору між Сторонами, Постійно діючий Третейський суд при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП” повинен керуватися власними Положеннями, Регламентом Постійно діючого Третейського суду при ТОВРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП” та чинним законодавством України.

Сторони домовилися, що третейський розгляд спору буде здійснюватися одним третейським суддею, який призначається розпорядженням Голови Постійно діючого Третейського суду при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП”.

Сторони домовилися, що третейський розгляд спору буде здійснюватися за участю сторін (їх представників).

Сторони погодилися, що всі витрати, пов’язані з вирішенням спору у Постійно діючому Третейському суді при ТОВАРНЙ БІРІЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП”, покладаються на Позивача по справі.

Строк дії даної Третейської угоди складає 10 (десять) років і який починається з наступного дня укладання (підписання) цієї Третейської угоди.

Предметом позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Норинський Щебзавод” є визнання недійсним пункту 5 договору № 1 від 22.08.08р. з урахуванням внесених змін та доповнень додатковою угодою № 1 від 26.08.08р., пункту 6 договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги з урахуванням внесених змін та доповнень додатковою угодою № 1 від 26.08.08р., а також третейські угоди № 1 та № 4 від 27.08.08р., які укладені між сторонами даного спору.

Посилаючись на недійсність вищевикладених умов договорів та угод, позивач вказує на наступні обставини та підстави:

- прямо порушені вимоги закону щодо підвідомчості третейським судам, у зв’язку з тим, що усі спори, що стосуються позивача підлягають розгляду виключно господарськими судами, тому що відносно нього порушено справу про банкрутство;

- наявність в договорах та угодах спірних третейських застережень обмежує та унеможливлює право позивача на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що прямо суперечить статті 1 ГПК України;

- договір № 1 від 22.08.08р., договір № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги підлягають укладанню не тільки в письмовій формі, а також й нотаріальному посвідченню, оскільки підпадає під дію статті 657 Цивільного кодексу;

- противоправне включення до змісту укладених між сторонами договорів, угод та додаткових угод до них, третейських застережень про порядок та умови розгляду спорів у Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі “ВЦН “АОС-ГРУП”, у зв’язку з тим, що спірні умови договорів та угод не відповідають внутрішній волі, волевиявлення позивача не було вільним, договори та угоди, які містять спірні пункти підписані позивачем помилково, без належного дослідження змісту цих пунктів;

- відсутність повноважень у особи, що підписала вищевказані договори, угоди та додаткові угоди до них, а саме у арбітражного керуючого Клименко В.Л., оскільки повноваження на підписання їх наявні лише у керуючого санацією позивача, належним чином призначеним для цієї мети.

Вищевикладені спірні пункти договорів та угод, на думку позивача, порушують законні права та охоронювані законом інтереси ВАТ “Норинський Щебзавод” та суперечить вимогам закону, а саме ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”, ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України. ст.ст. 15, 203, 215, 657 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши докази та з’ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, виходячи з наступного.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Приписами ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтєю 215 ЦК України встановлені підстави недійсності правочину, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов’язань.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши спірні умови в сукупності із положеннями усіх умов договорів та угод, суд вважає узгодженими істотні умови договорів та угод, оскільки сторонами в належному порядку та відповідно до закону погоджений зміст договорів та угод, що досліджується у даній справі.

Щодо позиції позивача стосовно невідповідності спірних положень договорів та угод вимогам чинного законодавства з підвідомчості третейським судам спорів, пов’язаних із договорами та угодами, які містять спірні пункти, що є предметом даної справи, то суд виходить з наступного.

Як було вище встановлено, спірними умовами договорів № 1 від 22.08.08р., договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги із змінами та доповненнями, та умовами третейських угод №№ 1, 4 від 27.08.08р., сторони визначили підсудність спорів, що випливають з цих договорів.

Згідно статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Позивач, обгрутовуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що відносно нього порушено справу про банкрутство, на час укладання договорів та угод, що містять спірні пункти, перебував в процедурі санації, й у подальшому знаходився на різних стадіях провадження справи про банкрутство. Такі обставини, на думку позивача, унеможливлюють домовленість сторін про розгляд третейським судом спорів, що виникають із договорів та угод, учасником яких є позивач, оскільки підпадають під компетенцію виключно господарських судів.

Підвідомчість справ третейським судам регламентовано статтею 6 Закону України “Про третейські суди”, пунктом 5 якої визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", предметом справи про банкрутство є вимоги про визнання суб’єкта підприємницької діяльності – боржника банкрутом, об’єктами дослідження в такій справі є умови та порядок відновлення платоспроможності боржника, застосування особливих механізмів та процедур щодо задоволення вимог кредиторів, розпорядження майном та управління діяльністю божника, застосування ліквідаційної процедури. В силу форми судового процесу по справам про банкрутство, склад учасників із позивачів та відповідачів відсутній, а визначається як боржник та кредитори.

Як вбачається із спірних умов договорів та третейських угод №№ 1, 4 від 27.08.08р., предметом третейських застережень є усі правовідносини, пов’язані з укладанням, зміною, припиненням, розірванням, оспорюванням, тлумаченням, визнанням дійсним та/або недійсним, виконанням, припиненням, відповідальністю за порушення договорів № 1 від 22.08.08р., договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги із змінами та доповненнями, що вказує на господарсько-правовий характер спорів, розбіжностей та суперечок, що можуть виникнути між сторонами та жодним чином не стосуються питань банкрутства, відновлення платоспроможності сторін.

Розглядаючи позовні вимоги, судом встановлено, що наявний зміст спірних пунктів договорів та угод, що є предметом даного позову, не містить будь-яких умов чи посилань на передачу на вирішення третейському суду спорів про визнання банкрутом або спорів, пов’язаних із відновленням платоспроможності будь-якої із сторін, у тому числі й позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні умови договорів та третейських угод не суперечить нормам статті 6 Закону України “Про третейські суди”, статті 12

Господарського процесуального кодексу України та не порушує прав позивача у зв’язку із провадженням відносно нього справи про банкрутство, оскільки закон не розповсюджує таке провадження на взагалі всі правовідносини, що виникають за участю суб’єкта відносно якого порушена справа про банкрутство.

Також, позивач вказує на порушення спірними пунктами договорів та третейськими угодами вимог частини 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на обмеження його права на звернення до господарського суду. З цього приводу суд виходить з наступних підстав.

В силу частини 3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Водночас, Конституція України визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004).

Рішенням Конституційного суду України від 10.01.08р. по справі про завдання третейського суду встановлено, що здійснення третейськими судами функції захисту, в порядку передбаченому Законом України “Про третейські суди”, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні визначається Законом України “Про третейські суди”.

Як видно із змісту спірних умов договорів та третейських угод, господарсько-правові спори підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення Постійно діючим Третейським судом при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН” “АОС-ГРУП”, код ЄДРПОУ ТОВАРНОЇ БІРЖІ “ВЦН “АОС-ГРУП” 35343195, за місцезнаходженням Постійно діючого Третейського суду: 83001, Україна, м. Донецьк, проспект Комсомольський, 32.

Судом встановлено, що Постійно діючий Третейський суд при ТОВАРНІЙ БІРЖІ “ВЦН” “АОС-ГРУП” зареєстрований та здійснює свою діяльність, згідно свідоцтва Головного управління юстиції у Донецькій області 22.08.07р. за № 14 за адресою 83001, Україна, м. Донецьк, проспект Комсомольський, 32.

У зв’язку з чим, передбачені в договорах спірні умови щодо третейського застереження є обов’язковим для сторін і має виконуватися з настанням певної події, а саме, наявності спору між сторонами, внаслідок чого для сторін настануть певні наслідки в разі звернення до третейського суду, яким буде прийнято відповідне рішення.

З огляду на вищевикладені підстави, звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду не можна вважати відмовою від права на звернення до суду, якщо реалізація такого звернення є правомірною, тобто, відбулась за вільним волевиявленням сторін спору, зміст та форма третейського застереження відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивач вважає спірні умови договорів та третейські угоди недійсним, у зв’язку з тим, що укладені та підписані від імені позивача не уповноваженою особою, яка не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності, відповідно до п. 2 ст. 203 ЦК України, що робить їх недійсним.

Дослідивши зазначені підстави, суд вважає, що спірні умови договорів та третейські угоди укладені з додержанням вимог необхідних для чинності правочину.

Згідно ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Дії органів юридичної особи розцінюються як дії самої юридичної особи. Вони здійснюються її органами без довіреності та створюють права та обов’язки безпосередньо для юридичної особи.

Відповідно до ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи, якими є збори його учасників та виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства, як: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також, задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

За правилами ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

Як вбачається із договору № 1 від 22.08.08р. та додаткової угоди до нього, третейських угод №№ 1, 4 від 27.08.08р., зі сторони ВАТ „Норинський Щебзавод” договори підписані арбітражним керуючим Клименко В.Л., який призначений та діє від імені позивача на підставі Ухвали господарського суду Житомирської області від 19.06.08р. по справі № 14/261б.

Також, судом було встановлено, що договори, що містять спірні умови та спірні третейські угоди були укладені та фактично виконані під час дії процедури санації відносно позивача, оскільки Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.08р. справа про банкрутство № 14/260б була передана на першу судову інстанцію на розгляд на стадію санації, та відповідно до висновків касаційної судової інстанції, призначений ліквідатором Клименко В.Л. продовжував виконувати функції органів управління позивача до призначення належним чином керуючого санації.

Як було вище встановлено, Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.06.08р. було усунено від виконання обов’язків ліквідатора ВАТ „Норинський щебневий завод” арбітражного керуючого Петричука Б.Б. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Клименка В.Л.

В силу вищевстановлених обставин справи, на протязі періоду з 24.06.08р. до 09.09.08р. позивач перебував в процедурі санації.

В справі про банкрутство, арбітражний керуючий виступає як розпорядник майна, або керуючий санацією, або ліквідатор, та у відповідності до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” такий статус, в залежності від процедури, має фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться

відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру.

В матеріалах справи міститься довідка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з датою їх виписки від 16.07.08р., де зазначено, що керівником ВАТ “Норинський Щебзавод” є Клименко Владіслав Леонідович.

Оскільки функції арбітражного керуючого в провадженні про банкрутство, в силу закону та судових актів, діференціруються внаслідок застосування певної судової процедури, то виходячи із встановлених обставин справи, арбітражний керуючий Клименко В.Л., у будь-якому випадку станом на період укладання та виконання договорів з передання майна, відступлення права вимоги із змінами та доповненнями, а також, третейських угод, є єдиною уповноваженою особою на здійснення від імені ВАТ “Норинський Щебзавод” повноважень керівника боржника.

Крім того, судом приймаються до уваги й той факт, що арбітражний керуючий Клименко В.Л. під час укладання та виконання договорів № 1 від 22.08.08р. та додаткової угоди до неї, третейських угод №№ 1, 4 від 27.08.08р., діяв за наявністю та наданої згоди комітетом кредиторів та на виконання рішення комітету кредиторів, а також, на виконання й плану санації, який належним чином був схвалений комітетом кредиторів та затверджений судом. Зазначені обставини підтверджуються протоколом зборів комітету кредиторів ВАТ „Норинський Щебзавод” від 21.08.08р. за № 21/08/08, який долучений позивачем до матеріалів справи, та посиланням та вказівкою про це, які містяться в саміх договорах та угодах.

У зв’язку з цим, та з урахуванням вищевикладених обставин та вимог законодавства, договор №№ 1 від 22.08.08р. та додаткова угода до них, третейські угоди №№ 1, 4 від 27.08.08р., підписані від імені ВАТ “Норинський Щебзавод” Клименко В.Л., свідчить про те, що він є особою, уповноваженою представляти позивача.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на відсутність свободної волі, помилковість волевиявлення на домовленність про передачу господарських спорів між сторонами на розгляд та вирішення у Постійно діючому третейському суді при товарній біржі „ВЦН „АОС-ГРУП”.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із спірних пунктів договорів із змінами та доповненнями та третейськиїх угод, зміст спірних третейських застережень відповідає вимогам ст.ст. 12-15 Закону України „Про третейські суди”, містить обов’язкові вказівки на конкретний суд, його необхідні індивідуальні реквізити, порядок призначення та кількість судів, надання доказів та обмін документами та інші. Отже, підписуючі договори та угоди, а також, додаткові угоди до них, сторони узгодили всі необхідні умови змісту третейського застереження, та виклали їх в достатньо зрозумілій формі для всіх сторін на підставі вільного визначення предметів спірних умов договорів та угод.

Дослідивши спірні умови договорів, узгоджені в пунктах 5 та 6 з урахуванням додаткових угод та умови третейських угод, судом встановлено, що зміст третейського застереження є цілком зрозумілим та під час укладання, зміни, доповнення та виконання зазначених договірних відносин не викликав сумнівів у жодної із сторін.

Суд виходить з того, що за загальновизначеним поняттям, свобода договору, його умов полягає у тому, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору, у виявленні волі на вступ у договірні відносини, у виборі форми договору, та у тому числі, й у можливості встановлювати та закріплювати способи та порядок захисту прав в разі їх порушення.

Самі по собі припущення позивача про помилковість, відсутність волі позивача на укладання договорів та угод з домовленістю про третейські застереження не підтверджені будь-якими доказами, у зв’язку з чим, не відповідають дійсності та не можуть бути прийняти судом до уваги.

Таким чином, позивач не довів суду порушення волі чи волевиявлення, та у чому саме полягає помилковість передбачених спірними умовами договорів та угод третейських застережень.

Стосовно заявлених позивачем правових підстав визнання недійсними спірних пунктів договорів та угод з посиланням на порушення статті 657 Цивільного кодексу України, суд виходить з наступного.

Згідно статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до пункту 3 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

З урахуванням приписів вищевикладених норм, укладання договору, предметом яких є передача майна Боржником у власність Інвестора в межах виконання плану санації, та які містять спірні умови, хоча і не є окремим інститутами цивільного та господарського права, однак згідно до приписів ст. 11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків та їх зміст не суперечить законодавству.

Як вбачається із вищенаведених договорів та угод, їх зобов’язання не підпадають під правове регулювання правовідносин з купівлі-продажу, у зв’язку з чим, посилання позивача на статтю 657 ЦК України є безпідставним.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача в силу закону цивільно-правового обов’язку щодо передачи майна при умові виконання інвестором зобов’язань за планом санації, ВАТ “Норинський Щебзавод” був зобов’язаний укласти відповідний право чин щодо набуття Інвестором власності на майно.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсними пунктів 5 договору № 1 від 22.08.08р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до нього, пунктів 6 договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до них та третейських угод № 1 та № 4 від 27.08.08р. з підстав заявлених позивачем в даній справі, не є обґрунтованими, доведеними, тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

За згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про третейські суди”, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Цивільним кодексом України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Норинський Щебзавод” село Норинськ Овруцький район Житомирська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт”, м. Донецьк про визнання недійсними пунктів 5 договору № 1 від 22.08.08р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до нього, які укладені між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”, пунктів 6 договору № 1 від 22.08.08р. про відступлення права вимоги з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.08.08р. до них, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”, третейських угод № 1 та № 4 від 27.08.08р., які укладені між Відкритим акціонерним товариством “Норинський Щебзавод”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Фаворіт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мінералінвест”, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 26.09.2008р.

Суддя