Постанова № 25535725, 02.08.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2012 року Справа № 5013/204/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П..- доповідача

суддів: Чус О.В., Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Комишна О.В., довіреність №1508 від 21.12.11, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.05.2012 року

у справі № 5013/204/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехоснастка"

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16 480,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року до господарського суду Кіровоградської області звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехоснастка" до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з останнього 16 480,84 грн. заборгованості, з яких 16 443,00 грн. основний борг та 37,84 грн. три проценти річних за товар - тару пропіленову, яку відповідач отримав за видатковою накладною № 2950 від 03.11.2011 року на суму 16443,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором № 19/12/07 від 19.12.07р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.05.12р. у справі № 5013/204/12 (суддя Змеул О.А.) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехоснастка" основний борг у розмірі 16 443,00 грн., три проценти річних у розмірі 37,84 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Суд вважав, що відповідачем належним чином не виконано майново-господарські зобов'язання перед позивачем за договором поставки № 19/12/07 від 19.12.07р.

Не погодившись з рішенням господарського суду, фізична особа - підприємць ОСОБА_1, зернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити дане рішення господарського суду та відмовити в частині стягнення 37,84 грн. - 3% річних в іншій частині рішення залишити без змін.

Так скаржник зазначає, що прострочення виконання зобов'язання сталося не звини відповідача, а внаслідок неналежного виконання зобов'язань контрагентами відповідача, а тому з урахуванням ст. 614 ЦК України, відповідач не повинен нести відповідальність за його порушення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.12р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 14.06.12р.

14.06.12р. в судовому засіданні продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд апеляційної скарги до 02.08.12р., оскільки представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення -без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні 02.08.12р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Представник відповідача не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,

між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехоснастка" (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) 19.12.2007 укладено договір № 19/12/07. (а.с. 79-82)

Сторонами погоджено у договорі, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, викладених у договорі.

На виконання умов договору ТОВ "Спецтехоснастка" поставлено ФОП ОСОБА_1 товари на загальну суму 40 126,00 грн.

Зазначений факт поставки продукції підтверджується світлокопіями видаткових накладних: № 170 від 28.02.2011р. на суму 4 110,00 грн., № 2324 від 08.09.2011р. на суму 348,00 грн., № 2472 від 21.09.2011р. на суму 8 505,00 грн., № 2606 від 04.10.2011р. на суму 4 020,00 грн., № 2748 від 14.10.2011р. на суму 6 700,00 грн., № 2950 від 03.11.2011р. на суму 16 443,00 грн. (а.с. 12-17), світлокопіями рахунків на оплату № 193 від 28.01.2011 року на суму 4 110,00 грн., № 2114 від 01.09.2011 року на суму 348,00 грн., № 2227 від 14.09.2011 року на суму 8 505,00 грн., № 2321 від 22.09.2011 року на суму 4 020,00 грн., № 2523 від 13.10.2011 року на суму 6 700,00 грн., № 2709 від 02.11.2011 року на суму 16 443,00 грн. та довіреностей № 29 від 28.01.2011 року виданою на ім'я ОСОБА_1, № 266 від 20.09.2011 року виданою на ім'я ОСОБА_1, № 295 від 14.10.2011 року виданою на ім'я ОСОБА_1, № 278 від 04.10.2011 року виданою на ім'я Драган Олександра Васильовича, № 324 від 03.11.2011 року виданою на ім'я ОСОБА_1 (а.с.40-44).

Отже, позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором.

Відповідач, в свою чергу, виконав зобов'язання не в повному обсязі - лише частково сплативши за отриманий товар - 23 683,00 грн., поставлений у період з 21.01.2011 року по 14.10.2011 року за накладними № 170 від 28.02.2011 року, № 2324 від 08.09.2011 року, № 2472 від 21.09.2011 року, № 2606 від 04.10.2011 року, № 2748 від 14.10.2011 року, що підтверджується банківськими виписками.

Товар, отриманий за накладною № 2950 від 03.11.2011 року в сумі 16 443,00 грн. відповідачем - не оплачений.

Згідно до ч 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено письмову вимогу № 51 від 19.01.2012 року в семиденний строк від дати отримання вимоги сплатити 16 443,00

грн. заборгованості за отриманий товар. (а.с. 19)

30.01.12р. відповідач отримав вказану вимогу, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та зобов'язаний був оплатити заборгованість в сумі 16 443,00 грн. в строк до 06.02.2012 року. (а.с. 21)

Проте, відповідач у зазначений термін заборгованість в сумі 16 443,00 грн. не сплатив.

Правильними визнає колегія суддів висновки суду, що залишок заборгованості за отриманий товар станом на 07.05.2012 року становить 16 443,00 грн., що підтверджується довідкою позивача № 472 від 07.05.2012 року.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно приписам ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, про що зазначено в ст. 625 ЦК України.

Проте, колегія не може погодитись з твердженнями відповідача, що суд першої інтенції безпідставно задовольнив позов в частині нарахування трьох відсотків річних у розмірі 37, 84 грн., аргументуючи це тим, що нарахування трьох відсотків річних - це міра цивільно-правової відповідальності, тобто можливі правові наслідки, які застосовуються в разі недодержання

закону чи невиконання прийнятих зобов'язань.

З таким твердженням колегія суддів не погоджується, адже ст. 611 ЦК України містить перелік можливих правових наслідків порушення зобов'язання, а саме: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, відповідач помилково ототожнює три відсотки річних з

неустойкою.

В свою чергу, річні, передбачені ст. 625 Цивільного Кодексу України необхідно відрізняти від неустойки, оскільки три відсотки річних являються платою саме за користування чужими грошовими коштами, а не санкцією за не виконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Аналогічну думку висловлює Верховний суд України у постанові від 16.05.2006р. по справі №10/557-26/155.

Тобто, за своєю правовою природою три відсотки річних не є правовим наслідком в розумінні ст. 611 Цивільного Кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, що дане твердження знаходить своє відображення в судовій практиці Вищого Господарського суду України постанова від 31.08.04 по справі №07/504-03, постанова від 31.01.2008р. по справі №14/151-07.

Отже, нарахування трьох процентів річних на суму боргу було здійснено правомірно, у відповідності до законодавства України.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.05.12р. у справі № 5013/204/12 -залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя О.В. Чус

Суддя В.В. Швець