Постанова № 25535585, 02.08.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2012 року Справа № 10/5005/3343/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

Секретар судового засідання Фузейникова В.О.

За участю представників сторін:

від третьої особи: Вишневський А.Є., довіреність б/н від 16.01.2012р., представник; Павлова В.С., довіреність №209 від 19.07.2012р., представник;

представники Позивача, Відповідача у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор", смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2012р. у справі № 10/5005/3343/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА",

с. Придніпровський Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро",

с. Голубівка Дніпропетровської області

Третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю

"Орільський об'єднаний елеватор",

смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської

області

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2012р. (суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" належним чином оформити та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА" складське свідоцтво на товар - просо, продане згідно договору поставки сільськогосподарської продукції від 20.02.2012 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА" -1 073,00 грн витрат на судовий збір та з Товариства з обмеженою відпо-відальністю "АГРО-ЕЛІТА" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 1 609,50 грн судового збору за розгляд судом заяви про забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" (третя особа) зверну-лося із апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунту-вання апеляційної скарги посилається на те, що перехід права власності на зерно (просо) може відбуватися лише за наявності у продавця складської квитанції на таке зерно. Момент отримання покупцем оформленої на ньо-го складської квитанції на таке зерно є моментом переходу права влас-ності. Таким чином, позивач не набув та не міг набути право власності на просо в кількості 1431748 кг, оскільки відповідач (постачальник продукції) не мав складських документів на просо в зазначеній кількості. Втім, господарський суд безпідставно не застосував ст. 24, 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та ч. 2 ст. 334 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Представники апелянта апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання повторно не з`явились, вимог суду не виконали, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення від 05.07.2012р. та 06.07.2012р., а.с.63,64). Від позивача до суду надходило клопотання від 19.07.2012р. про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено. Проте, позивач знову в судове засідання не з'явився, інших клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, а за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши пов-ноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як слідує із матеріалів справи, позивач, посилаючись на договір поставки сільськогосподарської продукції від 20.02.2012р., що був укладений між ТОВ "Агрофірма "Олімпекс-Агро" -Постачальник (надалі відповідач) та ТОВ "Агро-Еліта" -Покупець (надалі позивач), просив суд зобов'язати відповідача належним чином оформити та надати йому складське свідоцтво на товар - просо, продане згідно договору поставки сільськогосподарської продукції від 20.02.2012 року.

Згідно наданої світлокопії цього договору, яка не засвідчена належним чином (оригінал на вимогу апеляційного суду не було надано, та як вбачається із протоколів судових засідань не оглядався і судом першої інстанції), Постачальник зобов'язувався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві сільськогосподарську продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму ( п. 1.1 договору ).

У п. 1.2. сторони встановили, що загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці та інше визначається погодженими сторонами видатковими накладними.

До матеріалів справи додана світлокопія накладної №б/н від 06.03.2012р., посади та прізвища осіб, що її склали не зазначені, в якій вказано про передачу позивачу товару загальною вартістю 36 768 840,10 грн, зокрема, також спірного проса в кількості 1 431 748 кг на загальну суму 1 574 922 грн. 80 коп. В зв'язку з неявкою сторін та ненадання оригіналів документів суд не може прийти до достовірного висновку, що вказана накладна підписана повноважними представниками сторін, а, отже, встановити факт погодження сторонами предмету договору (кількості, ціни, вартості).

У п. 2 Додатку №1 від 20.02.2012р. Договору визначено, що продавець не пізніше 3-х днів після оформлення товарної накладної має передати Покупцю складське свідоцтво на проданий товар.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем цих зобов'язань, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини у сфері обігу зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та нормативно-правовими актами, що прийняті на виконання цього Закону.

Положення вказаного Закону слід застосувати до спірних відносин, оскільки у Додатку №1 від 20.02.2012р. Договору сторони визначили базис поставки товару - ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор»та вказали на необхідність надання складського свідоцтва.

Суд першої інстанції правомірно послався на ч. 4 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якою визначено, що зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. та володілець складських документів має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.

Разом з тим, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для справи, а саме не встановлено чи являється відповідач (особа, що підписала договір від імені позивача) володільцем складського документа та чи вона мала право розпоряджатися цим зерном.

Відповідно до ст. 37 цього Закону зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Як вбачається із пояснень третьої особи та наданих нею доказів, згідно договору №42 від 12.08.2011р. на виконання робіт по складському прийманню, очистці, складському зберіганню та відвантаженню зернових (товарного зерна та насіннєвого фонду) культур нею було прийнято від відповідача на зберігання 1567 258 кг (залікова вага 1484195 кг) проса, про що оформлені складські квитанції на зерно №2068 від 19.08.2011р., №2076 від 26.08.2011р., №2074 від 25.08.2011р., №2069 від 20.08.2011р., №2083 від 30.08.2011р., №2071 від 22.08.2011р., №2070 від 21.08.2011р., №2072 від 23.08.2011р., №2080 від 28.08.2011р. та №2078 від 27.08.2011р., другий екземпляр яких відповідач не отримував, тобто не мав права розпоряджатися зерном, що знаходиться на зерновому складі.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У п. 2 Додатку №1 від 20.02.2012р. Договору сторони визначили, що «продавець не пізніше 3-х днів після оформлення товарної накладної має передати Покупцю складське свідоцтво на проданий товар».

Вказана пункт договору містять загальні положення, а тому і позов не містить самих по собі конкретних вимог до Відповідача, такий зміст позовних вимог не відповідає призначенню позову як інструменту захисту порушеного права, має невизначений характер та унеможливлює їх розгляд по суті, не може розглядатися як спосіб захисту цивільного права з огляду на норми статті 16 Цивільного кодексу України.

На зерно були оформлені складські квитанції у кількості 10 штук, а не складське свідоцтво, як зазначено в договорі, право власності на зерно, що зберігається на зерновому складі, повинно підтверджуватися конкретними документами, перелік яких повинен бути відомий продавцю та визначений у договорі. Визначені таким чином вимоги не призведуть до поновлення порушеного права Позивача та таке рішення суду не можливо виконати в примусовому порядку, оскільки не визначено які конкретні дії щодо належного оформлення повинен здійснити відповідач та які саме документи із зазначенням їх ідентифікаційних ознак повинен вилучити державний виконавець та передати позивачу.

Крім того, слід зазначити, що умови спірного договору не містять зобов'язань продавця про оформлення складських документів, оскільки таке право Законом надано виключно зерновому складу, та суд безпідставно задовольнив вимогу в частині зобов'язання відповідача належним чином оформити складське свідоцтво на товар.

Відтак, Позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права та його вимоги не підлягають задоволенню, а господарський суд дійшов помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог в такій редакції.

Разом з тим, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на просо в кількості 1 431 748 кг з посиланням на його безпідставність, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції як прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи -частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог та в позові слід відмовити.

Судові витрати у справі підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор", смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2012р. у справі № 10/5005/3343/2012 скасувати частково в частині задоволення позову та стягнення з відповідача судових витрат.

В задоволенні позову відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА" -53280, с. Придніпровський Нікопольського району Дніпропетровської області, вул. Високовольтна, 34, код ЄДРПОУ 33215143 (п/р не відомі)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільський об'єднаний елеватор" - 51250, смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Шосейна, буд.1, код ЄДРПОУ 30921733 (п/р не відомі) судовий збір по апеляційній скарзі в сумі 536,50 грн (п`ятсот тридцять шість грн 50 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е. В. Орєшкіна

Повний текст постанови складений 03.08.2012р.