Рішення № 25535368, 02.08.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р. Справа № 5019/815/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі -ТОВ "Рівнетеплоенерго") про стягнення заборгованості в сумі 3 322 964 грн. 70 коп.,

за участю представників:

позивача: Мельника В.В. за дов. від 16 березня 2012 року № 14-327,

відповідача: Михайлова В.О. за дов. від 3 січня 2012 року № 03-05/17,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2375/11, укладеного між позивачем та ТОВ "Рівнетеплоенерго" 30 вересня 2011 року, з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 11 жовтня 2011 року № 1, останньому в жовтні 2011 року було поставлено 2 336,131 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 3 058 462 грн. 70 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав лише частково, заборгувавши позивачу 2 838 462 грн. 70 коп., останній, посилаючись на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193, 231 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" вищезазначену суму боргу, а також 215 762 грн. 03 коп. пені, 198 692 грн. 39 коп. штрафу, 28 384 грн. 63 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 41 662 грн. 96 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 24 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/815/12, розгляд якої було призначено на 14 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 14 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 3 липня 2012 року.

Ухвалою від 3 липня 2012 року розгляд справи було відкладено на 19 липня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 19 липня 2012 року, на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 2 липня 2012 року № 03-05/1620 про визнання недійсним пункту 7.2 укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2009 року № 14/2375/11, в якому встановлено штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків покупцем.

Ухвалою суду від 19 липня 2012 року на підставі клопотання представника відповідача строк розгляду даного спору продовжено на п'ятнадцять днів - до 7 серпня 2012 року, розгляд справи відкладено на 2 серпня 2012 року. Цією ж ухвалою зустрічну позовну заяву ТОВ "Рівнетеплоенерго" було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом НАК "Нафтогаз України".

Представник НАК "Нафтогаз України" в судовому засіданні позовні вимоги компанії підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та заперечив проти зустрічного позову.

Представник ТОВ "Рівнетеплоенерго" проти позову НАК "Нафтогаз України" заперечив в частині нарахованих штрафних санкцій, зазначивши, що пункт 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11, на підставі якого ТОВ "Рівнетеплоенерго" було нараховано штраф за несвоєчасне проведення розрахунків, не відповідає нормативним приписам чинного законодавства. Крім того, на думку відповідача, НАК "Нафтогаз України" було неправильно обраховано суму пені, а також не було наведено підстав для стягнення трьох процентів річних і втрат від інфляції. Беручи до уваги вказані доводи, останній просив суд задовольнити зустрічний позов та відмовити НАК "Нафтогаз України" у задоволенні її позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" штрафних санкцій, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов НАК "Нафтогаз України" та зустрічний позов ТОВ "Рівнетеплоенерго", об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ "Рівнетеплоенерго" був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2375/11, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 11 жовтня 2011 року № 1, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України НАК "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 9-15).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач у жовтні 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 2 336,131 тис. куб. м. на загальну суму 3 058 462 грн. 70 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі від 31 жовтня 2011 року, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 16-17).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку ТОВ "Рівнетеплоенерго" претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості отриманого газу виконав лише частково, сплативши позивачу 220 000 грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується наданими позивачем виписками з його банківського рахунку, з яких вбачається, що 11 жовтня 2011 року відповідач в рахунок погашення боргу за вищезазначеним договором сплатив НАК "Нафтогаз України" 130 000 грн. 00 коп., 13 жовтня 2011 року -30 000 грн. 00 коп., 14 жовтня 2011 року -30 000 грн. 00 коп., 17 жовтня 2011 року -20 000 грн. 00 коп., а також 27 жовтня 2011 року -10 000 грн. 00 коп. (а.с. 81-96). Всього -220 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11, яка складає 2 838 462 грн. 70 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не заперечується відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" вказаної суми. Відтак, дана вимога підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу, останній просив суд стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 215 762 грн. 03 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 15 листопада 2011 року по 11 травня 2012 року (за 179 днів прострочки).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої НАК "Нафтогаз України", відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 215 762 грн. 03 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф у розмірі 198 692 грн. 39 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2 договору сторони також погодили, що покупець при простроченні проведення розрахунків більше тридцяти днів зобов'язується в безспірному порядку додатково сплатити продавцю штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Оскільки заявлений НАК "Нафтогаз України" до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 198 692 грн. 39 коп. також підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України НАК "Нафтогаз України" просила суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 41 662 грн. 96 коп., нараховані з 15 листопада 2011 року по 11 травня 2012 року (179 днів прострочення) на суму основного боргу в розмірі 2 838 462 грн. 70 коп., а також 28 384 грн. 63 коп. втрат від інфляційних процесів, нарахованих на вказану суму боргу з листопада 2011 року по травень 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений НАК "Нафтогаз України" до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання недійсним пункту 7.2 укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2009 року № 14/2375/11.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач за зустрічним позовом послався на те, що вищезазначеним пунктом договору в порушення вимог частини 1 статті 61 Конституції України передбачено можливість одночасного стягнення з покупця і штрафу, і пені. Крім того, даний пункт договору суперечить вимогам Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10 лютого 2011 року № 212.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що вказана позовна вимога є необґрунтованою, виходячи з наступного.

Приписами частини 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року у справі № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року у справі 3-24гс12.

Враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що спірним пунктом договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов даної угоди у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу, а отже, ТОВ "Рівнетеплоенерго" лише один раз притягнуто до відповідальності за порушення строків оплати поставленого йому природного газу.

Також безпідставним є посилання ТОВ "Рівнетеплоенерго" на положення Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10 лютого 2011 року № 212, оскільки зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що даним типовим договором врегульовані правовідносини, що виникають між власниками природного газу та суб'єктами господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом. Водночас зі змісту пункту 1.2 договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11 вбачається, що газ, який продається за цією угодою, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними громадами.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" не довело суду належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність спірного пункту договору, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 36598008) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 2 838 462 (два мільйони вісімсот тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 70 коп. основного боргу, 215 762 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 03 коп. пені, 198 692 (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 39 коп. штрафу, три проценти річних у розмірі 41 662 (сорок одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 96 коп., 28 384 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 63 коп. інфляційних втрат, а також 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 7 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко