Рішення № 25535364, 03.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2012 р.Справа № 5017/1765/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Сивак А.Л.,

від відповідача -Кронік Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Істріан" про стягнення 160 910,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 01.08.2012 р. оголошувалась перерва до 03.08.2012 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Істріан" про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 160 910,27 грн., посилаючись на наступне.

14.03.2003 р. між КП „Одесводоканал" та ТОВ „Істріан" був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6874/3.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та зобов'язань КП „Одесводоканал", що підтверджується п. 1.1. його статуту. Також, як вказує позивач, для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.

Так, позивач вказує, що у відповідності з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

У відповідності з п. 3.2 договору оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідачу.

Згідно з п. 3.9 договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, відводяться рівними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби."

Як вказує позивач, з жовтня 2008р. діють нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р., у розмірі 7,212 грн. - відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Так, за ствердженням позивача, в період з 01.10.2010 р. по 01.05.2012 р. у відповідача з'явилась заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 160 910,27 грн. При цьому позивач зазначає, що розрахунок скиду ливневих стоків ТОВ „Істріан" на суму 160 910,27 грн. виконаний згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листа № 3738 від 24.03.2005 р. про складову території.

Як вказує позивач, відповідно до п. 2.3.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Також позивач зазначає, що відповідачем було отримано припис № 6391-ти, рахунок № 82515/854472 від 31.03.2012 р. та попередження про відключення № 45921 від 07.02.2012 р., що підтверджується поштовими квитанціями.

Відтак, несплата відповідачем вказаної суми боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 160 910,27 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/1765/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 65). Відповідач вказує, що при розрахунку суми заборгованості позивач використовував формулу, що міститься в п. 7.3. ДСТУ 3013-95 та призначену для розрахунку загального об'єму дощових вод, проте в порушення вимог ДСТУ 3013-95 позивач розрахував за цією самою формулою і об'єм скидів у зимовий період, що, на думку відповідача, є грубим порушенням вимог вказаних ТУ, оскільки для розрахунку снігових скидів п. 7.4 ДСТУ 3013-95 встановлено іншу формулу, де потрібно використовувати середньорічний шар опадів за холодний період року. Так, за ствердженням відповідача, це порушення призвело до невірного розрахунку загального об'єму ливневих стоків ТОВ „Істріан" в бік їх збільшення.

Позивач в свою чергу 02.08.2012 р. подав до господарського суду Одеської області заперечення на відзив відповідача, де зазначив, що п. 7.3 ДСТУ 3013-95 містить формулу для розрахунку загального об'єму дощо вих вод, що стікає з території водозбірних басейнів та може використовуватися з коефіцієнтами 0,6-0,8. Також п. 7.4 вказаного стандарту містить ту ж саму формулу, що і п. 7.3 та використовує ться для розрахунку об'єму снігових стічних вод, що збираються з забудованих територій, та може використовуватися поряд з коефіцієнтами 0,5-0,7. Оскільки у ДСТУ 3013-95 "Гідросфера" відсутні посилання на конкретний коефіцієнт, а п.7.4 містить ту ж формулу та дозволяє за стосовувати коефіцієнт 0,6, відповідно сума боргу не зміниться.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Істріан" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6874/3 від 14.03.2003 р. (а.с. 16), згідно п. 1.1, 1.2 якого КП "Одесводоканал" надає послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу відповідач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил, визначених п. 2.1 договору, і діючим законодавством.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., технічними умовами, чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено, що КП "Одесводоканал" зобов'язується подавати відповідачу воду і приймати стоки, доводити до відома відповідача про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж одну добу до відключення, в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору відповідач зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

Вказаний договір було укладено на 5 років та строк його дії встановлений в п. 5.3 договору, який становить з 14.03.2003 р. до 14.03.2008 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю „Істріан" було абонентом КП "Одесводоканал" на підставі договору № 4014/3 від 16.10.2000 р. та Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення.

При цьому, як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 6874/3 від 14.03.2003 р., у зв'язку з чим вказаний договір є діючим до 14.03.2013 року.

До того ж, як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал" в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс".

При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).

Між тим на момент укладення вказаного договору № 6874/3 від 14.03.2003 р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання і водовідведення № 6874/3 від 14.03.2003 р. застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як передбачено п. 3.9 договору, об'єми стоків, які відводяться від відповідача, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стічних вод" (п. 3.10 договору).

При цьому у відповідності з п. 2.3.13 договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопроводу і каналізації, в тому числі платежі за перевищення ліміту водоспоживання і каналізації, за скид ненормативно-очищених стоків та інші.

За умовами п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу". Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору).

Як вказує позивач, з жовтня 2008р. діяли нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод, як і в Привилах водокористування 1994 року.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р., у розмірі 7,212 грн. відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листа вх. № 3738 від 24.03.2005 р. про територію відповідача, де зазначена площа забудови і ха рактер каналізації - загальносплавний.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу послуги водопостачання та водовідведення. Так, згідно наданого позивачем до суду розрахунку скиду ливневих стоків (а.с. 8-10) загальна сума вартості цих послуг водовідведення за період з жовтня 2010 року до травня 2012 року склала 160 910,27 грн., яка не сплачена відповідачем та заявлена до стягнення.

До того ж, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачу направлявся припис № 6391-ти від 07.10.2010 р. , рахунок № 82515/854472 від 31.03.2012 р. на оплату послуг водовідведення та попередження про відключення № 45921 від 07.02.2012 р., що підтверджується реєстрами рекомендованих листів та фіскальними чеками № 5371 від 07.02.2012 р. і № 0190 від 12.04.2012 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, надання позивачем відповідачу послуг з водовідведення стічних вод та прийняття цих послуг відповідачем є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 6874/3 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування та водовідведення. Однак, відповідач не сплачував щомісячно послуги водовідведення, як передбачено умовами договору, у зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість по цим послугам, що складає за період з жовтня 2010 р. по квітень 2012 р. 160 910,27 грн. згідно наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми боргу (а.с. 11-12), що обліковується на особовому рахунку відповідача № 82515 згідно витягу з цього рахунку (а.с. 12-14).

Доводи відповідача щодо неправомірного застосування позивачем при розрахунку суми боргу формули, що міститься в п. 7.3. ДСТУ 3013-95 та призначену для розрахунку загального об'єму дощових вод, судом до уваги не приймаються з огляду на таке. П. 7.3 ДСТУ 3013-95 містить формулу для розрахунку загального об'єму дощо вих вод, що стікає з території водозбірних басейнів та може використовуватися з коефіцієнтами 0,6-0,8. В п. 7.4 вказаного стандарту зазначена та ж сама формулу, що і в п. 7.3, та використовує ться для розрахунку об'єму снігових стічних вод, що збираються з забудованих територій, яка може використовуватися поряд з коефіцієнтами 0,5-0,7. Відтак, оскільки у ДСТУ 3013-95 "Гідросфера" відсутні посилання на конкретний коефіцієнт, а п. 7.4 містить ту ж формулу та дозволяє за стосовувати коефіцієнт 0,6, відповідно суд погоджується з доводами позивача про правильність обчислення суми за скид ливневих стоків.

Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 6874/3 послуги водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 160 910,27 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Істріан" про стягнення 160 910,27 грн. задовольнити

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Істріан" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 32; код ЄДРПОУ 25047066; р/р 26000670043361 у Київській філії АКБ УСБ м. Одеси, МФО 328414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 160910/сто шістдесят тисяч дев'ятсот десять/грн. 27 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3218/три тисячі двісті вісімнадцять/грн. 21 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2012 р.

Суддя Петров В.С.