Рішення № 25535107, 31.07.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.07.12 Справа № 18/5014/1206/2012

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл Одеської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна багатопрофільна компанія «Транссервіс», м. Луганськ

про стягнення 27385,72 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- боргу в сумі 24111,36 грн. по оплаті вартості послуг зберігання, які надані відповідачу за договором від 28.12.2011 № 103/1;

- пені в сумі 1132,90 грн., штрафу в сумі 1687,80 грн. за прострочення платежу;

- трьох процентів річних в сумі 235,96 грн. та втрат від інфляції в сумі 217,70 грн. за прострочення платежу.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 06.06.2012 проти позову заперечує посилаючись на те, що договір зберігання, про який вказує позивач, є неукладеним, так як відповідач підписав цей договір з протоколом розбіжностей, які залишилися неврегульованими.

Заявою від 27.07.2012 № 100.03.01/271/881 в зв’язку з уточненням розрахунку штрафних санкцій позивач зменшив розмір пені до суми 815,49 грн., втрат від інфляції до суми 169,16 грн., трьох процентів річних до суми 172,52 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на зберігання вантажу від 28.12.2011 № 103/1, укладеному між сторонами за позовом, позивач прийняв від відповідача на зберігання 208 тонн вугілля марки «АМ»(яке було вилучено в ході розслідування кримінальної справи та передане відповідачу на відповідальне зберігання слідчим Луганського міського управління МВС України в Луганській області), що підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2010 (який підписано слідчим та представником відповідача), самим договором та листом відповідача від 18.01.2012 № 01/18-01.

Відповідно до п. 3.1. договору та додатку до нього № 1 відповідач зобов’язався оплатити позивачу вартість послуг зберігання вугілля за ставкою: 0,21 грн. за 1 тонну на добу, за період з 28.09.2010 (з моменту його передачі).

Відповідач зобов’язався оплатити рахунок позивача за зберігання вантажу з 28.09.2010 протягом 10 банківських днів з моменту укладення договору і виставлення рахунку.

06.01.2012 позивач рекомендованим листом направив відповідачу рахунок від 29.12.2011 № 3455/11-ТЕК(361-0015) про сплату вартості послуг зберігання 208 тонн вугілля за 460 днів (з 28.09.2010 по 28.12.2011) на суму 24111,36 грн.

Направлення позивачем відповідачу вказаного рахунку підтверджується реєстром рекомендованої кореспонденції, списком згрупованих поштових відправлень (які завірені штампом пошти), фіскальним чеком пошти від 06.01.2012 № 6483 (оригінали цих документів залучені до матеріалів справи).

Отримання цього рахунку відповідачем у січні 2012 року визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву від 06.06.2012.

Після отримання рахунку позивача за зберігання вугілля на суму 24111,36 грн. відповідач листом від 18.01.2012 № 01/18-01 повідомив позивача про те, що він претензій щодо нарахування плати за зберігання не має.

Одночасно вказаним листом відповідач просив внести зміни у договір зберігання посилаючись на те, що 28.09.2010 при передачі вантажу на зберігання між позивачем, відповідачем та слідчими ЛМУ УМВС України в Луганській області була досягнута домовленість про те, що плата за зберігання буде здійснена у повному обсязі після винесення судом рішення (по кримінальній справі) винною стороною.

У відповідь на цей лист відповідача позивач листом від 27.02.2012 № 03-01/77/204 вказав, що він не погоджується з пропозицією про внесення змін до договору зберігання, так як його не стосуються відносини між відповідачем та іншими особами. Вказаним листом позивач наполягав на оплаті відповідачем рахунку за послуги зберігання в сумі 24111,36 грн.

Відповідач вартість послуг зберігання в сумі 24111,36 грн., у вказаний у договорі строк, позивачу не сплатив.

На підставі вказаних доводів, з урахуванням заяви від 27.07.2012 № 100.03.01/271/881, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- боргу в сумі 24111,36 грн. по оплаті вартості послуг зберігання, які надані відповідачу за договором від 28.12.2011 № 103/1;

- пені в сумі 815,49 грн., штрафу в сумі 1687,80 грн. за прострочення платежу;

- трьох процентів річних в сумі 172,52 грн. та втрат від інфляції в сумі 169,16 грн. за прострочення платежу.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 06.06.2012 проти позову заперечує посилаючись на те, що договір зберігання, про який вказує позивач, є неукладеним, так як відповідач підписав цей договір з протоколом розбіжностей, які залишилися неврегульованими.

Позивач проти цих доводів відповідача заперечує посилаючись на те, що його екземпляр договору підписано відповідачем без зауважень. Протокол розбіжностей від відповідача не надходив.

Відповідач не подав суду доказів надсилання протоколу розбіжностей позивачу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Факт передачі відповідачем позивачу на зберігання 208 тонн вугілля марки «АМ»(яке було вилучено в ході розслідування кримінальної справи та передане відповідачу на відповідальне зберігання слідчим Луганського міського управління МВС України в Луганській області) підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2010 (який підписано слідчим та представником відповідача), самим договором на зберігання вантажу від 28.12.2011 № 103/1, який підписано повноважними представниками сторін за договором, та листом відповідача від 18.01.2012 № 01/18-01 (в якому відповідач вказує, що він претензій щодо нарахування плати за зберігання не має).

Крім того, цей факт не заперечується самим відповідачем.

Доводи відповідача про те, що договір зберігання підписано ним з протоколом розбіжностей не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх недоведеністю, так як екземпляр договору позивача не містить ніяких посилань на наявність розбіжностей при підписанні договору (оригінал екземпляру договору позивача був досліджений судом в судовому засіданні).

Вказівка на наявність таких розбіжностей мається лише на екземплярі відповідача.

Крім того, відповідач не подав суду доказів надсилання позивачу протоколу розбіжностей до договору зберігання.

Разом з цим, листом від 18.01.2012 № 01/18-01 (тобто вже після укладення договору та одержання рахунку позивача на оплату послуг зберігання) відповідач пропонував позивачу внести зміни у договір зберігання щодо оплати послуг зберігання, однак, позивач відхилив ці пропозиції.

За таких обставин, суд вважає договір на зберігання вантажу від 28.12.2011 № 103/1 укладеним між сторонами за позовом.

У встановлений договором строк відповідач не оплатив позивачу вартість послуг зберігання в зв’язку з чим, у відповідач виник борг в сумі 24111,36 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

За таких обставин, борг в сумі 24111,36 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем в зв’язку з чим, на вимогу позивача, на підставі п. 4.2. договору та ст. 625 ЦК України несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, у вигляді штрафу у розмірі 7 % від суми заборгованості за прострочення більш ніж на 30 банківських днів, та зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому, уточненому (заява від 27.07.2012 № 100.03.01/271/881) розрахунку позивача пеня за 81 день прострочення складає 815,49 грн., штраф –1687,80 грн., втрати від інфляції –169,16 грн., три проценти річних –172,52 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача вказаних пені, штрафу, втрат від інфляції та трьох процентів річних є законними та обґрунтованими, і тому, підлягають задоволенню.

Всього з відповідача підлягають до стягнення грошові кошти в сумі 26956,33 грн. (24111,36 (борг) + 815,49 (пеня) + 1687,80 (штраф) + 169,16 грн. (втрати від інфляції) + 172,52 (три проценти річних)).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1609,50 грн. (мінімальна ставка) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна багатопрофільна компанія «Транссервіс», м. Луганськ, вул. 2-га Краснознаменна, 16-в, ідентифікаційний код 30694565, на користь державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл Одеської області, вул. Портова, 7, ідентифікаційний код 01125815, борг в сумі 24111,36 грн., пеню в сумі 815,49 грн., штраф в сумі 1687,80 грн., втрати від інфляції в сумі 169,16 грн., три проценти річних в сумі 172,52 грн., витрати на судовий збір в сумі 1609,50 грн.; наказ видати.

31 липня 2012 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06 серпня 2012 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко