Рішення № 25534918, 02.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/8255-2012 02.08.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»До Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністюПростягнення 162 874,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Пінчук -Ніколайчук Ю.В.

від відповідача Случак О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»66412,26 грн. 3% річних, 96461,74 грн. інфляційні витрати, а всього 162874,00 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 17.07.2012р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірмою «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю було укладено Договір фінансового лізингу № 1006/09/2007, згідно якого Позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а Відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно Вертикальна бетонозмішувальна установка Stetter V 2,25 / 2,25 (одна одиниця), а також Відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1006/09/2007-ДС/1 до договору фінансового лізингу №1006/09/2007 від 18.09.07 року якою були внесені зміни до Графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 6.3. Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Відповідачем становить 1 739 922,31 умовних одиниці. Умовна одиниця відповідно до п. 6.1. Договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Євро по курсу НБУ.

Згідно пункту 6.5 Договору Відповідач зобов'язаний був вносити на розрахунковий рахунок Позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.

Відповідно п.8.5 Договору передбачено, що Відповідач повинен сплатити Позивачеві неустойку в розмірі 0,25% протягом перших п'яти днів та 0,5% протягом наступних днів від суми платежу лізингоотримувача за кожний день прострочення платежів.

На виконання умов Договору Позивач передав Предмет лізингу Відповідачу, що підтверджується Видатковою накладною №РН-0000392 від 29 серпня 2008р. та Довіреністю серії ЯПБ №419882 від 27 серпня 2008р.

Відповідач порушив свої зобов'язання щодо належного виконання умов договору, чим порушив права позивача.

У зв'язку з неналежним виконання вказаного договору ТОВ «Ласка Лізинг»звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості.

10.12.2010 року Господарським судом міста Києва було винесено Рішення у справі №22/502 за позовом ТОВ «Ласка Лізинг»до Фірма «Т.М.М.»- ТОВ про стягнення заборгованості по вище вказаному Договору, яким позовні вимоги задоволені повністю та вирішено стягнути 1 705 707,49 грн. основного боргу, 85 665,58 грн. неустойки, 47 948,89 грн. інфляційних втрат, 15778,16 грн. 3 % річних, а також стягнуто витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач зазначає, розрахунок, що був застосований судом при винесені рішення, був здійснений станом по 29.10.2010р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2011 року у справі № 22/502 зазначене Рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

25 жовтня 2011 року господарським судом міста Києва було видано Наказ на примусове виконання рішення № 22/502.

17 грудня 2010 року Боржником у добровільному порядку частково (у розмірі 238 754,37 грн.) сплачено борг згідно рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2010 року № 22/502.

13 квітня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві було стягнуто з Боржника 24 073,69 грн. на погашення судових витрат та частково штрафних санкції згідно рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2010 року № 22/502.

25 квітня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві було виконано Наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2010 року № 22/502.

Спір по даній справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача виникло за Договором фінансового лізингу № 1006/09/2007 по сплаті позивачу лізингових платежів до 29.10.10р. у розмірі 1 705 707,49 грн. підтверджується Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 року № №22/502 за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутність інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсаційні (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом при прийнятті рішення взято до уваги п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011р. з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011р. щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 1 705 707,49 грн. (у період з 30.10.2010р. по 17.12.2010р.) не виконано, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 96 461,74 грн. та 66412,26 грн. 3% річних за прострочення по оплаті, а саме сума інфляційних витрат на існуючу заборгованість від 30.10.10р. по 17.12.2010р. в сумі 1 705 707,49 грн., які нараховані за період з листопад, грудень 2010р. у сумі 18 803,72 грн., на існуючу заборгованість від 17.12.2010р. по 25.04.2012 в сумі 1 466 953,12 грн., які нараховані за період з січня 2011р. по квітень 2012р. у сумі 77 658,02 грн. Сума 3% річних нарахована на суму заборгованості відповідного періоду на протязі всього часу існування до 24.04.2012р.

Суд здійснивши перевірку рахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимога позивача про стягнення 66 412,26 грн. 3% річних та 96 461,74 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача зазначені в Відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Дмитрівська, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 66 412 (шістдесят шість тисяч чотириста дванадцять) грн.. 26 коп. 3% річних, 96 461 (дев'яносто шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн.. 74 коп. індексу інфляції за період з 30.10.2010р. по 24.04.2012р., 3 257 (три тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 49 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 06.08.2012р.