Рішення № 25534894, 30.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2012 р.Справа № 5017/1764/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Сивак А.Л.,

від відповідача -Альошин А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" про стягнення 55 999,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 18.07.2012 р. та 25.07.2012 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 55 999,24 грн., посилаючись на наступне.

29.12.2006 р. між ТОВ „Інфокс" та Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2606/3.

При цьому позивач зазначає, що для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.

Так, позивач вказує, що у відповідності з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

У відповідності з п. 3.2 договору оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 100 % суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, остаточний розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу.

Згідно з п. 3.9 договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, відводяться рівними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству віл 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Як вказує позивач, з жовтня 2008 р. діють нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких закріплені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 3,65 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 99 від 19.05.2006 р., у розмірі 4,48 грн. - рішенням виконкому Одеської міської ради № 95 від 14.02.2008 р., у розмірі 6,89 грн. - рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р., у розмірі 7,212 грн. відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Так, за ствердженнями позивача, в період з 01.07.2007 р. по 01.05.2012 р. у відповідача з'явилась заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 55 999,24 грн. При цьому позивач зазначає, що розрахунок скиду ливневих стоків Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" на суму 55 999,24 грн. виконаний згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листа вх. № 1847 від 01.03.2004 р., вх. № 11109 від 21.09.2007 р., акту № 2384-ти від 09.10.2002 р., листа вх. № 5443 від 05.04.2008 р., акту № 3480-ти від 17.07.2009 р. про складову території та застосування тарифу.

Також позивач посилається на те, що у відповідності з п. 2.4.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Як вказує позивач, відповідачем були отримані повідомлення № 38182 від 16.03.2010 р., № 38907 від 20.04.2010 р. про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення, досудове попередження № 33578 від 07.04.2009 р., № 36040 від 23.09.2009 р., попередження про відключення № 43139 від 18.05.2011 р., № 46615 від 29.02.2012 р. та акт звірки, що підтверджується поштовими квитанціями.

Відтак, несплата відповідачем вказаної суми боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 55 999,24 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/1764/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 129 т. 1). Так, відповідач вказує, що відповідно до п. 3.4 договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків -позивач повинен виставляти рахунки на оплату платежів через банківську установу. Однак, за ствердженням відповідача, такі рахунки по вказаній заборгованості у встановленому порядку до оплати не виставлялися. При цьому у судовому засіданні представник відповідача наголосив, що позивачем здійснено розрахунок суми боргу з 01.07.2007 р. по 01.05.2012 р. тоді як з огляду на встановлення законом трирічного строку позовної давності відповідний розрахунок може здійснюватися за три року до звернення до суду, тобто з 01.07.2007 р. по 15.06.2009 р. Відтак, відповідач просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для нарахування відповідачу суми вартості послуг.

Позивач в свою чергу заперечує проти доводів відповідача щодо застосування строку позовної давності з огляду на те, що спірним договором встановлена позовна давність терміном в 5 років.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал", що діяв на підставі Положення про філію "Інфоксводоканал" і довіреності від 28.12.2006 р. № 37/12, та Концерном „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2606/3 від 29.12.2006 р. (а.с. 26-27 т. 1), згідно п. 1.1, 1.2 якого позивач надає послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу відповідач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил, визначених п. 2.1 договору, і діючим законодавством.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися Законом України „Про питну воду та питне водопостачання", „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., технічними умовами, чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено, що позивач зобов'язується подавати відповідачу воду і приймати стоки, доводити до відома відповідача через засоби масової інформації про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за десять днів (крім випадків перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили).

Згідно п. 2.4 договору позивач зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

Вказаний договір було укладено на 4 роки та строк його дії встановлений в п. 7.3 договору, який становить з 29.12.2006 р. до 31.12.2010 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 2606/3 від 29.12.2006 р., у зв'язку з чим вказаний договір діючим до 31.12.2015 року.

Таким чином, Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" є абонентом позивача згідно договору № 2606/3 від 29.12.2006 р. та Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як передбачено п. 3.9 договору, об'єми стоків, які відводяться від відповідача, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству віл 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стічних вод" (п. 3.10 договору).

При цьому у відповідності з п. 2.4.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стічних вод відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Згідно п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць - до 10-го числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору).

Як вказує позивач, з жовтня 2008р. діяли нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 3,65 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 99 від 19.05.2006 р., у розмірі 4,48 грн. - рішенням виконкому Одеської міської ради № 95 від 14.02.2008 р., у розмірі 6,89 грн. - рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р., у розмірі 7,212 грн. відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листів вх. № 1847 від 01.03.2004 р., вх. № 11109 від 21.06.2007 р., акту № 2384-ти від 09.10.2002 р., листа вх. № 5443 від 05.04.2008 р., акту № 3480-ти від 17.07.2009 р. про складову території та застосування тарифу.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" та Концерном „Військторгсервіс" в особі начальника філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" були укладені додаткові угоди від 21.11.2007 р., № 477-04-08 від 08.04.2008 р., № 126-10-08 від 10.10.2008 р. та № 306-07-09 від 09.07.2009 р. до вказаного договору № 2606/3 від 29.12.2006 р., згідно яких були внесені зміни стосовно дислокацій об'єктів відповідача.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу послуги водопостачання та водовідведення. При цьому в матеріалах справи містяться платіжні доручення про сплату відповідачем послуг водопостачання. Також згідно наданих до суду позивачем розрахунку скиду ливневих стоків (а.с. 8-15) загальна сума вартості цих послуг водовідведення за період з липня 2007 року до травня 2012 року склала 55 999,24 грн., яка не сплачена відповідачем та заявлена до стягнення.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачу направлялись повідомлення № 38182 від 16.03.2010 р., № 38907 від 20.04.2010 р. про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення, досудове попередження № 33578 від 07.04.2009 р., № 36040 від 23.09.2009 р., попередження про відключення № 43139 від 18.05.2011 р., № 46615 від 29.02.2012 р. та акт звірки.

Наразі відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивачем не виставлялися рахунки по оплаті вказаної заборгованості у встановленому порядку.

За умовами п. 3.4 договору рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються відповідачу через банківську установу згідно банківських реквізитів, зазначених відповідачем при укладенні даного договору. У разі відсутності у відповідача поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу направляється поштою або вручається представнику відповідача.

Так, позивачем до суду були надані рахунки за період липня 2007 року по квітень 2012 року на оплату відповідачем послуг водовідведення за ливнені стоки (а.с. 139-150 т. 1, а.с. 1-99 т. 2), які, за ствердженнями позивача, надсилались відповідачу поштою.

Разом з тим в п. 3.6 договору зазначено, що відповідач (абонент) зобов'язаний довести до відома службу „Водозбут" про неотримання рахунку за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, жодного звернення щодо неотримання рахунків до Водоканалу з боку відповідача не надходило, такі докази в матеріалах справи відсутні. Тим більш з наявних в матеріалах справи повідомлень про відключення, досудових попереджень, попереджень про відключення вбачається, що позивач доводив до відома відповідача про наявність заборгованості. Але будь-яких заперечень з цього приводу відповідач не надав. Більш того, як стверджує позивач, 28.03.2012 р. відповідачем було сплачено за послуги водовідведення суму в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку № 81391 по платнику - Концерн „Військторгсервіс" (а.с. 19-20 т. 1). За таких обставин, судом не приймаються до уваги вищенаведені доводи відповідача в обґрунтування заперечень на позов.

Також слід зазначити, що в силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, надання позивачем відповідачу послуг з водовідведення стічних вод та прийняття цих послуг відповідачем є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства. При цьому слід зазначити, що момент виникнення обов'язку у відповідача оплатити надані послуги не пов'язаний з моментом виставлення позивачем рахунку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 2606/3 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування та водовідведення. Однак, відповідач не сплачував щомісячно послуги водовідведення, як передбачено умовами договору, у зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість по цим послугам, що складає за період з липня 2007 р. по травень 2012 р. 55 999,24 грн. згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу (а.с. 8-15), яка відображена у витягах з особових рахунків відповідача № 81391, 82610.

Разом з тим суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності з огляду на те, що сума боргу розрахована за більший період, ніж 3 роки, що є згідно ст. 257 ЦК України строком позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як передбачено п. 4.4 договору № 2606/3, загальний строк позовної давності щодо вимог, пов'язаних з невиконанням умов даного договору, встановлюється строком на 5 років.

Відтак, відповідачем не спростовано наявність спірної заборгованості перед позивачем, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 2606/3 послуги водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 55 999,24 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" про стягнення 55 999,24 грн. задовольнити

2. СТЯГНУТИ з Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А; код ЄДРПОУ 35123222; р/р 26006002814701 у філії „Одеське РУ" ВАТ „Банк „Фінанси та кредит", МФО 328823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків в сумі 55999/п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять/грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1609/одна тисяча шістсот дев'ять /грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2012 р.

Суддя Петров В.С.