Рішення № 25534864, 01.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/9231-2012 01.08.12

За позовом Приватного підприємства «ВК і К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпос»

про стягнення 60498,85 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Чаричанський Я.В., дов. № 500 від 20.06.2012 року

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 01.08.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги про стягнення 60498,85 грн., з яких: 56105,31 грн. боргу, 4169,12 грн. пені, 224,42 грн. інфляційних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами Договором поставки № 309/05/09 від 01.05.2009 року, пролонгованим на 2010 рік, 2011 рік та 2012 рік та укладених до нього додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року матеріали справи прийнято суддею Курдельчуком І.Д. до свого провадження, присвоєно № 5011-13/9231-2012 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.08.2012, сторони зобов'язано вчинити дії.

01.08.2012 року в судове засідання представник позивача з'явився, надав суду витребувані докази по справі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене засідання суду не з'явився, проте через канцелярію суду надав відзив на позов, за яким проти позову заперечує в повному обсязі, мотивуючи тим, що в бухгалтерському обліку підприємства-відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором поставки № 309/05/09 від 01.05.2009 року.

Крім того, відповідач через канцелярію суду надав клопотання про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі, посилаючись на вищевикладені обставини.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в підтвердження своїх позовних вимог надані належним чином завірені копії первинних документів, що підтверджують правовідносини між сторонами за договором поставки № 309/05/09 від 01.05.2009 року, а саме: договір поставки, накладні за період з 05.07.2011 року по 11.11.2011 року з відміткою про отримання товару відповідачем, а також підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків між сторонами. В свою чергу, відповідачем до поданого клопотання не надано жодного документу, як то доказів оплати товару чи іншого доказу, який би спростовував позицію позивача щодо заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги, що між сторонами виникли і існують правовідносини, що ґрунтуються лише на договорі № 309/05/09, який щорічно продовжувався, суд критично оцінює пояснення відповідача, щодо можливих неточностей щодо акту. Оскільки правовідносини базувались лише на цьому правочині то і акт висвітлює лише за ним розрахунки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «ВК і К»(надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпос»(надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 309/05/09 від 01.05.2009 року з додатковими угодами.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору, постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця товар, у відповідній кількості, належної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його та умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач здійснив ряд поставок серед яких за період з 05.07.2011 року по 11.11.2011 року поставив за накладними відповідачу товар на загальну суму 1282385,78 грн.

Згідно п. 5.4. договору поставки (в редакції протоколу розбіжностей № 1), покупець проводить оплату на умовах відстрочення платежу 45 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив продукцію на суму 1226280,47 грн., несплаченою залишилась сума боргу за накладними за період з 05.07.2011 року по 11.11.2011 року на суму 56105,31 грн. (копії накладених містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що відповідачем так і не було здійснено повного розрахунку за отриману від позивача продукцію, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 56105,31 грн.

Зазначена сума боргу також підтверджена актом звіряння розрахунків, укладеним сторонами та скріплений підписами уповноважених осіб та печатками підприємств. В свою чергу, суд відхиляє твердження відповідача проте, що в акті відсутнє посипання на первинні бухгалтерські документи, оскільки, як зазначив позивач, будь-яких інших правовідносин, окрім укладеного договору поставки № 309/05/09 від 01.05.2009 року між сторонами не було, а тому всі поставки товару відбувались саме в рамках даного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 56105,31 грн. є доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Крім боргу позивач просив суд стягнути з відповідача 4169,12 грн. пені та 224,42 грн. інфляційних.

Згідно п. 7.2. договору поставки № 309/05/09 від 01.05.2009 року, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченная.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 4169,12 грн. пені та 224,42 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 56105,31 грн. боргу, 4169,12 грн. пені та 224,42 грн. інфляційних.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпос»(юридична адреса: 03067, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе, 4, поштова адреса: 03035, м. Київ, вул.. Урицького, 45А, офіс 418, код ЄДРПОУ 34629821) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Приватного підприємства «ВК і К»(юридична адреса: 27505, Кіровоградська, область, м. Світловодськ, вул.Дружби, 17, р/р 26003000000696 у ПАТ «Креді Агріколь Банк»м. Кременчук, МФО 300614, код ЄДРПОУ 13745730) 56105,31 грн. основного боргу, 4169,12 грн. пені, 224,42 грн. інфляційних та 1609,50 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 03.08.12