Рішення № 25534822, 06.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.12 Справа№ 5015/2260/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.

при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Карабінери», м.Львів

до відповідача: Виконавчого комітету Винниківської міської ради, м.Винники

про: стягнення 19 383,88 грн. заборгованості за договором про фізичну охорону приміщення комунальної власності,

за участю представників :

від позивача: Шніцар А.О. -представник (довіреність від 14 травня 2012 р №14-05/12)

від відповідача: не з»явився.

Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Карабінери», м.Львів, до Виконавчого комітету Винниківської міської ради, м.Винники, про стягнення 19 383,88 грн. заборгованості.

Позивач просить також у позовній заяві відшкодувати судові витрати, понесені ним при поданні на розгляд до господарського суду позовної заяви, а саме : 1609,50 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 08.06.2012р. порушено провадження у даній справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.06.2012 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 11.06.2012 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

19.06.2012 р за вх.№13440/12 в канцелярії суду зареєстровано поступлення від відповідача клопотання б/н від 18.06.2012 року про відкладення розгляду справи, у зв»язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважного представника зважаючи на його участь в іншому судовому процесі.

В судове засідання 20.06.2012 року позивач та відповідач явку повноважних представників не забезпечили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Розгляд справи відкладався на 03.07.2012 року з підстав, наведених в ухвалі суду від 20.06.2012 року.

В судове засідання 03.07.2012 року позивач явку повноважного представника забезпечив, вимоги суду згідно ухвал по справі виконав частково, що висвітлено в ухвалі від 03.07.2012 року. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, відзиву та витребуваних судом документів не подав. Суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 03.07.2012 року розгляд справи відкладено на 06.08.2012 року.

03.08.2012 року за вх.№16978/12 в канцелярії суду зареєстровано поступлення від відповідача клопотання б/н від 02.08.2012 року про відкладення розгляду справи, у зв»язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважного представника Винниківської міської ради, зважаючи на його участь в іншому судовому процесі.

06.08.2012 р за вх.№17110/12 в канцелярії суду зареєстровано заяву від 06.08.2012 року позивача у якій просить при вирішенні справи стягнути з позивача судовий збір та повідомляє про відмову від відшкодування судового збору з відповідача .

В судове засідання 06.08.2012 року повноважний представник позивача з»явився; підтвердив наявність заборгованості в заявленій сумі станом на даний час; з підстав, наведених у позовній заяві просить позов задоволити . Крім того, представник позивача просить стягнути з позивача судовий збір при вирішенні спору, оскільки не отримав та не надає до справи на виконання вимог суду довідку УДК у Личаківському районі м.Львова в підтвердження зарахування в доход держбюджету сплаченого платіжним дорученням №454 від 14.05.2012 року судового збору в сумі 1609,50 грн; відмовляється від відшкодування судового збору з відповідача на користь позивача , волевиявлення про що висловив письмово , у поданій 06.08.12 р заяві ( вх.№17110/12).

В засіданні розглянуто клопотання відповідача ( вх.№16978/12 від 03.08.2012 р ) про відкладення розгляду справи. Клопотання судом відхилено.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд встановив наступне.

Позивач звернувся 06.06.2012 року до суду з позовом про стягнення 19 383,88 грн. заборгованості за договором про фізичну охорону приміщення комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір підлягає вирішенню господарським судом в строк не більше двох місяців від дати надходження позовної заяви на розгляд до суду.

В порядку ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України сторони до суду із заявами не звертались.

У клопотанні від 02.08.2012 року , яке поступило до суду 03.08.2012 року і зареєстроване за вх..№16978/12 , відповідач просить відкласти розгляд справи , у зв»язку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважного представника Винниківської міської ради, зважаючи на його участь в іншому судовому процесі. З аналогічних мотивів Винниківська міська рада просила відкласти розгляд справи і у клопотанні від 18.06.2012 року , яке було подане до суду 19.06.2012 року (вх.№13440/12).

Судом встановлено, що обставини, на які покликається відповідач у клопотанні від 02.08.2012 р ( вх.№16978/12) документально не підтверджені.

Відповідно до ст.28 ГПК справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи , повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище і без довіреності діють від імені юридичної особи в межах встановлених законодавством чи установчими документами. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов»язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи , яким ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні дії. На зазначене вказується , зокрема , у Постанові від 28.11.21006 року Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у справі за позовом ТОВ «Актаремікс»до ТОВ «Альфа-транс», ТОВ «Хвиля-ПКМ»про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно.

Окрім того, суд не має змоги відкласти розгляд справи, у зв»язку із закінченням строку, передбаченого для розгляду спору у даній справі.

Частиною третьою статті 22 ГПК України на сторони покладено обов»язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином , зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Господарський суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.4-3 ГПК України створив сторонам та іншим особам , які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, що вбачається з матеріалів справи. Однак відповідач, як сторона судового процесу, наданими йому процесуальними правами не скористався.

Відтак, із врахуванням наведеного, клопотання відповідача від 02.08.2012 року (вх.№16978/12) про відкладення розгляду справи на інший термін судом відхиляється.

Долучені до позовної заяви документи належним чином засвідчені позивачем, відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу України. Судом оглянуто оригінали документів, які в копіях долучені до матеріалів справи ( розбіжностей не виявлено).

Відповідач в межах строку розгляду спору у даній справі відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості не подав, заявлені позивачем вимоги не спростував належними та допустимими доказами.

Заявлені вимоги позивача грунтуються на наступному.

Між сторонами у справі укладено Договір №25.0511 від 25 травня 2011 року на фізичну охорону приміщень комунальної власності, які знаходяться за адресою по вул.Личаківській ,105 у м.Львові. Згідно Додаткової угоди №1 Договір набирає чинності з 25 травня 2011 року та діє до 31 липня 2011 року включно.

01 серпня 2011 року між сторонами було укладено Договір №010811 предметом якого була фізична охорона приміщень комунальної власності, а саме які знаходяться за адресою по вул.Личаківській ,105 у м.Львові. Згідно Додатку №1 до даного договору підписаного 31 серпня 2011 року Договір набирає чинності з 01 серпня 2011 року та діє до 31 серпня 2011 року включно. В період дії Договорів позивач надав відповідачу послуги по охороні об»єкту (приміщень комунальної власності, а саме які знаходяться за адресою по вул.Личаківській ,105 у м.Львові) вартістю 30383,88 грн, що замовник (відповідач) підтвердив в актах здачі-приймання робіт ( надання послуг). Відповідач частково ( в сумі 11000,00 грн) провів розрахунок з позивачем , перерахувавши на рахунок останнього зазначену суму грошових коштів. В сумі 19383,88 грн. виконані роботи ( надані послуги) згідно зазначених вище Договорів , відповідачем не оплачені, що й обумовило звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та у відповідності до вимог ст.43 ГПК України, суд за результатами розгляду спору дійшов висновку про задоволення позову повністю. При цьому суд виходив із наступного.

Постановою від 29 серпня 20002 року №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил»із наступними змінами та доповненнями ,відповідно до статей 2 і 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»Кабінет Міністрів України постановив затвердити Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил ( далі - Порядок). Згідно п.1 Порядку останній визначає процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів , установ та організацій Збройних Сил України (далі -військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном ( далі -органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які проводять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони ( далі -самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність. Відповідно до п.2 Порядку , військове майно -державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать військові містечка, будинки, споруди ( цілісні майнові комплекси, об»єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об»єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно), передавальні пристрої , всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, палично-мастильні матеріали тощо. При цьому -військове містечко -майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об»єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщене на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони. Відповідно до п.п.2-1 п.2 Порядку об»єктами передачі згідно із Порядком є : 1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням ; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об»єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно): 3) інше окреме індивідуально визначене ( нерухоме) майно): 4) житловий фонд , інші об»єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються у складі майнових комплексів.

Згідно п.3 затвердженого Порядку передача військового майна з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах проводиться за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст -за наявності згоди відповідно районних або обласних рад.

Передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням : 1) Кабінету Міністрів України -щодо об»єктів , визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку.

Листом від 10.03.2011 р №220/1220 Міністерство Оборони України повідомило голову Винниківської міської ради міста Львова Уварова С.І про те, що Міністерством розглянуто звернення щодо сприяння в передачі у комунальну власність Винниківської міської ради м.Львова нерухомого майна військового містечка №85 по вул.Личаківській №105 для розміщення соціального центру. Підтверджено, що на території Личаківського району м.Львова по вул.Личаківській,105 розташоване вивільнене військове містечко №85, яке налічує у своєму складі 15 будівель і що зазначене військове містечко не планується до використання Збройними Силами України для потреб оборони, і тому може бути розглянуто до передачі у комунальну власність Винниківської територіальної громади м.Львова під розміщення соціального центру. Поряд з цим , у зазначеному листі Міністерство Оборони України акцептувало увагу на тому, що процедура вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил та його безоплатна передача у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність визначена Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282 та що згідно пунктів 3 і 4 Порядку передача військового майна у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України за згодою відповідної міської ради.

Рішенням №106 3-ьої сесії (шостого скликання ) Винниківська міська рада надала згоду на прийняття у комунальну власність майнового комплексу військового містечка №85 по вул.Личаківській,105 у м.Львові. Обов»язки по створенню комісії щодо прийняття у комунальну власність майнового військового містечка №85 по вул.Личаківській ,105 у м.Львові покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів.

Розпорядженням від 30 березня 2011 року №237-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка №85 у м.Львові»Кабінет Міністрів України прийняв пропозицію Міністерства оборони та Винниківської міської ради (м.Львів) щодо передачі майнового комплексу військового містечка №85 по вул.Личаківській,105, у м.Львові у власність територіальної громади м.Винників.

Відповідно до п.13 зазначеного вище Порядку фактична передача військового майна проводиться комісією у двомісячний термін після прийняття відповідного рішення. Передача війського майна оформляється актом приймання-передачі за зразком, згідно з додатком до Порядку, який складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується відповідно органом, уповноваженим управляти державним майном , самоврядною установою і організацією або органом місцевого самоврядування, яким передається військове майно.

Право органу, уповноваженого управляти державним майном , самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на управління переданим майном або право власності на нього настає з дня затвердження акта приймання-передачі.

Міським головою м.Винники С.Уваровим в квітні 2011 року затверджено Акт №2 приймання-передачі військового містечка №85 по вул.Личаківській,105 у м.Львові, а саме 15 будівель, інженерних мереж та комунальних об»єктів, об»єктів благоустрою, складеного комісією, утвореною відповідно до розпорядження КМ України від 30 березня 2011 року №237-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка №85 у м.Львові, розпорядження начальника Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 07 квітня 2011 року №303/1/5/163, листа Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління .

25 травня 2011 року між Приватним підприємством «Карабінери» ( надалі -виконавець) в особі директора Гордієнко О.І, що діє на підставі Статуту , з одного боку і Виконкомом Винниківської міської ради , що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», іменоване надалі «замовник»в особі міського голови Уварова С.І., що діє на підставі Положенння , з іншого боку, ( разом -сторони) було укладено Договір №25.05.11/ФО, згідно п.1.1 якого замовник доручає , а виконавець зобов»язується за плату здійснювати фізичну охорону приміщень, що знаходяться у комунальній власності м.Винники (будівлі та приміщення) та прилеглої території за адресою вул.Личаківська ,105. Відповідно до п.3.1 розділу 3 ціна договору визначена сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони Об»єкта та становить 11 000,00 грн на місяць в тому числі з ПДВ. Згідно п.3.2 розділу 3 договору оплата за надані послуги здійснюється замовником до ___числа ___місяця, згідно з виставленим виконавцем рахунком.

Замовник зобов»язується своєчасно та в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору здійснювати розрахунки з виконавцем за належним чином надані охоронні послуги ( п.п.4.2.1 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 25 травня 2011 року ( п.7.1). Відповідно до п.7.2 Договір укладається строком на __. Після закінчення строку дії Договору, він вважається пролонгованим на тих же умовах, якщо не менш ніж за один місяць до закінчення договору немає письмових заперечень сторін ( п.7.3).

Додатковою угодою №1 до Договору №250511/ФО від 25 травня 2011 року пункт 7.1 Договору викладено у наступній редакції : «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з «25»травня 2011 року і діє до «31»липня 2011 року включно»(п.1 Додаткової угоди). Усі інші умови Договору №25.0511/ФО від 25 травня 2011 року ( п.2 Додаткової угоди) залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов»язання.

В межах дії зазначеного договору позивачем були проведені роботи (надані послуги) відповідачу по фізичній охороні приміщень комунальної власності, вартістю 24 483,83 грн, що сторони підтвердили Актами здачі-приймання робіт ( надання послуг), а саме : Актом №ОУ-0000389 здачі приймання робіт (надання послуг ) від 31.05.2011 року на суму 2 483,88 грн; Актом №ОУ-0000398 за червень 2011 року на суму 11 000,00 грн; Актом №ОУ-0000435 здачі-приймання робіт (надання послуг) за липень 2011 року, на суму 11 000,00 грн.

Актами підтверджується факт надання послуг по фізичній охороні об»єкта, вартість послуг , якість наданих послуг, оскільки сторони претензій одна до одної ( як зазначено в Актах) не мають.

Платіжним дорученням №U1153096 від 29 червня 2011 року відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 11 000,00 грн, вказавши у призначенні платежу за «фізичну охорону приміщень комунальної власності м.Винники по вул.Личаківській,105, згідно акту виконаних робіт ОУ-0000398 від від 25.06.11 р , угоди 250511/ФО від 25.05.11 р в т.ч. ПДВ -1833,33.07».

Таким чином , залишок боргу за виконані роботи ( надані послуги) по фізичній охороні об»єкта ( нежитлових приміщень комунальної власності м.Винники, які знаходяться по вул.Личаківській ,105 у м.Львові) за договором від 25.05.2011 р складає 13 483,83 грн.

01 серпня 2011 року сторони по справі уклали договір №01082011/ФО , згідно п.1.1 якого замовник ( відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов»язується за плату здійснювати фізичну охорону приміщень комунальної власності м.Винники ( будівель та приміщень) та прилеглої території за адресою м.Львів, вул.Личаківська,105. Згідно п.3.1 зазначеного договору ціна договору визначається сторонами виходячи з вартості утримання фізичної охорони об»єкта та становить 5900 гривень 00 коп. на місяць, в тому числі з ПДВ.

Згідно п.3.2 розділу 3 договору оплата за надані послуги здійснюється замовником до ___числа ___місяця, згідно з виставленим виконавцем рахунком.

Замовник зобов»язується своєчасно та в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору здійснювати розрахунки з виконавцем за належним чином надані охоронні послуги ( п.п.4.2.1 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01 серпня 2011 року ( п.7.1). Відповідно до п.7.2 Договір укладається строком на один місяць. Після закінчення строку дії Договору, він вважається пролонгованим на тих же умовах, якщо не менш ніж за один місяць до закінчення договору немає письмових заперечень сторін ( п.7.3).

Додатковою угодою №1 до Договору №01082011/ФО від 01 серпня 2011 року пункт 7.1 Договору викладено у наступній редакції : «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з «01»серпня 2011 року і діє до «31»серпня 2011 2011 року включно»(п.1 Додаткової угоди). Усі інші розділи Договору №01082011/ФО від 01 серпня 2011 року ( п.2 Додаткової угоди) залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов»язання.

В межах дії зазначеного договору позивачем були проведені роботи (надані послуги) відповідачу по фізичній охороні приміщень комунальної власності, вартістю 5 900,00 грн, що сторони підтвердили Актом №ОУ-0000457 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2011 року на суму 5900,00 грн

Актом підтверджується факт надання послуг по фізичній охороні об»єкта в серпні 2011 року , вартість послуг , якість наданих послуг, оскільки сторони претензій одна до одної (як зазначено в Акті) не мають.

5900,00 грн. за надані послуги відповідач позивачу не перерахував. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала на момент подання позову до суду , як і станом на час розгляду спору по суті, 19 383,83 грн. (13 483,83 грн.+5900,00 грн).

Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов"язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено господарським судом, укладені між позивачем та відповідачем Договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ч. 1 ст.902 ЦК України випливає, що виконавець повинен надати послугу замовнику особисто.

В даній справі послуга стосувалась охорони майна комунальної власності, місце знаходження якого чітко визначено в умовах Договорів, перелічених вище.

Відповідно до ст.316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ст.317 ЦК). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 ЦК ). Відповідно до ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом ( ст.321 ЦК ).

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов"язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначена стаття встановлює презумпцію обов"язку власника нести всі витрати, пов"язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат, зокрема, належать витрати, пов"язані зі зберіганням майна.

Такий обов"язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов"язку щодо утримання своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків , зокрема є, договори та інші правочини.

Договірні умови являють собою спосіб фіксації взаємних прав та обов»язків сторін.

Відповідач факт укладення зазначених вище Договорів не заперечив ; не заперечив самого факту виконання позивачем для відповідача робіт ( надання послуг) по фізичній охороні об»єкта, який належить до комунальної власності м.Винники і знаходиться у м.Львові по вул.Личаківській,105 згідно перелічених вище актів; не заперечив прийняття цих робіт від позивача, (підтвердженням прийняття виконаних робіт є вище перелічені акти, часткова оплата); доказів проведення розрахунку з позивачем за виконані роботи не надав.

Акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписані відповідачем без зауважень та претензій, закріплені відтиском гербових печаток виконавця та замовника робіт. Зазначене свідчить, що сторони дійшли згоди щодо виду робіт, їх об»ємів, якості, вартості тощо. Роботи були виконані позивачем і прийняті відповідачем без претензій. Відповідач частково, в сумі 11000,00 грн., розрахувався з позивачем за надані послуги по охороні об»єкта.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.3.1 договорів сторони погодили вартість утримання фізичної охорони об»єкта на місяць.

У ч.1 ст.903 ЦК України закріплено обов»язок замовника оплатити вже надану послугу. Факт надання послуг особисто позивачем ( виконавцем) замовнику (відповідачу) підтверджують акти здачі-приймання робіт (надання послуг) , копії яких знаходяться у справі.

Доказів перерахування позивачу основного боргу в сумі 19 383,88 грн, що становить вартість виконаних ( однак не оплачених) робіт ( наданих послуг) , ні до порушення провадження у справі, ні в ході судового розгляду суду не надано, хоча з факту подання позовної заяви вбачається вимога позивача, адресована відповідачеві, провести оплату за виконані роботи в сумі 19 383,88 грн. .

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відсутність у сторони коштів не звільняє її від виконання зобов»язання і проведення розрахунку за отримані послуги.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявлені вимоги відповідач не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами.

Позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум , що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати , повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об»єкти справляння судового збору та його розміри. У здійсненні господарського судочинства цей збір справляється за подання, зокрема, позовної заяви ( майнового і немайнового характеру).

Розміри ставок судового збору (станом на 2 січня календарного року) (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП). Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей -стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані -суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач . У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Суд вправі стягнути з позивача за результатами розгляду справи не сплачену у встановленому порядку та розмірі суму судового збору .

На даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р №15. У вирішенні питань , пов»язаних зі сплатою судового збору при розгляді справ господарськими судами, останні мають враховувати відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону України «Про судовий збір».

Позивач на вимогу суду не подав довідки УДК у Личаківському районі м.Львова в підтвердження зарахування в доход державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору за платіжним дорученням №454 від 14.05.2012 року, яке долучене до матеріалів справи, хоч такі докази суд витребовував у нього в ухвалі про порушення провадження у справі та у наступних ухвалах про відкладення розгляду справи.

У поданій заяві 06.08.12 р позивач просить стягнути судовий збір при вирішенні спору, який підлягав сплаті .

Із врахуванням наведеного, оскільки сплата судового збору у встановленому порядку та розмірі є обов»язком особи, яка звертається з позовом до суду, з позивача в доход державного бюджету України підлягає стягненню 1609,50 грн. судового збору.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст.7 Закону України «Про судовий збір» за наявності підтвердження УДК Личаківського району м.Львова про зарахування в доход державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору за платіжним дорученням №454 від 14.05.2012 р , позивач вправі звернутись до суду із заявою про повернення йому зайво сплачених коштів, обгрунтувавши обставини у ній належними і допустимими доказами.

Оскільки позивач у заяві від 06.08.12 р відмовився від відшкодування на його користь з відповідача судового збору, то за результатами розгляду справи із врахуванням волевиявлення позивача, судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.1,2,32,33,34,36,43,44,49,75, 82,84,85 ГПК України , суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Виконавчого комітету Винниківської міської ради м.Львова ( 79495 м.Львів-Винники, вул.Галицька,20, код ЄДРПОУ 04055950) на користь Приватного підприємства «Карабінери»( 79014 м.Львів, вул.Запольської,9 кв.2; код ЄДРПОУ 36829034) 19 383,88 грн. боргу.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Карабінери»( 79014 м.Львів, вул.Запольської,9 кв.2; код ЄДРПОУ 36829034) в доход державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

В засіданні 06.08.12 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.08.2011 року.

Суддя Кітаєва С.Б.