Рішення № 25534803, 18.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/523 18.07.12

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»доДержавного підприємства «Вугілля України»третя особаДержавне підприємство «Торезантрацит»простягнення 23 355 816,03 грн. за зустрічним позовом Державного підприємства «Вугілля України»до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» 2. Державне підприємство «Торезантрацит»провизнання договору недійсним Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Спичак О.М.

Смирнова Ю.В.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Жукова О.А.від відповідача за первісним позовом:не з'явився від третьої особи за первісним позовом:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»(надалі -ТОВ «Газенерголізинг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(надалі -ДП «Вугілля України») про стягнення 23 355 816,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2010 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ на виконання умов якого позивачем на підставі актів прийому-передачі було передано третій особі предмет лізингу (гірничошахтне обладнання), а третя особа натомість свого грошового зобов'язання належним чином не виконала внаслідок чого за нею утворилась заборгованість у розмірі 23 355 816,03 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на підставі Договору безоплатної поруки від 30.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Торезантрацит»(надалі -ДП «Торезантрацит»), розгляд справи призначено на 07.12.2011 р.

В судовому засіданні 07.12.2011 р. представником позивача подано пояснення щодо розрахунку позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 07.11.2011 р., розгляд справи відкладено до 16.01.2012 р.

08.12.2011 р. від третьої особи до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву згідно змісту якого ДП «Торезантрацит»проти позову заперечило та просить залишити його без задоволення посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

11.01.2012 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства «Вугілля України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» про визнання договору недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент укладення договору фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ від 02.09.2010 р. ТОВ «Газенерголізинг»не мало правових підстав для надання послуг з фінансового лізингу оскільки, його на підставі рішення члена комісії -директора інспекційного департаменту від 15.02.2010 р. №14-ЛК-АД, яке схвалене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.2010 р. №160 було виключено з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг та не мав довідки про взяття на облік юридичної особи як такої, що може надавати фінансову послугу з фінансового лізингу. У зв'язку із наведеним відповідач за первісним позовом просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ від 02.09.2010 р., а також застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсним договір про безоплатну поруку б/н від 30.09.2010 р., який укладений між ТОВ «Газенерголізинг», ДП «Вугілля України»та ДП «Торезантрацит».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2012 р. зустрічну позовну заяву прийнято судом до сумісного розгляду з первісним позовом, залучено до участі у справі в якості відповідача 2 за зустрічним позовом - Державне підприємство «Торезантрацит», розгляд зустрічної позовної заяви призначено на 16.01.2012 р.

16.01.2012 р. до канцелярії суду від третьої особи за первісним позовом надійшла заява в якій ДП «Торезантрацит»просить розглянути дану справу без участі представника підприємства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи за первісним позовом та невиконанням сторонами вимог ухвал суду розгляд, справи відкладено до 16.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

17.01.2012 р. суддя Бойко Р.В. звернувся до заступника Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи №48/523.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Пукшин Л.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. колегією суддів справу №48/523 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 16.02.2012 р.

26.01.2012 р. представником позивача за первісним позовом до канцелярії суду подано відзив на зустрічну позовну заяву згідно змісту якого позивач проти позову заперечив та просить в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2011 р. у справі №2а-8018/11/2670 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.2010 р. №160 скасовано.

14.02.2012 р. представником відповідача за первісним позовом до канцелярії суду було подано клопотання в тексті якого просить залучити до участі у справі в якості третьої особи Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України оскільки, докази стосовно права надання позивачем послуг фінансового лізингу є суперечливими.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. в задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовлено та у зв'язку із неявкою представника третьої особи за первісним позовом, необхідністю витребування додаткових доказів у справі розгляд справи відкладено до 12.03.2012 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці та судді Пукшин Л.Г. на лікарняному справу №48/523 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Підченко Ю.О. (головуючий), судді Смирнова Ю.М., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. справу прийнято до провадження у новому складі та призначено на 02.04.2012 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. у зв'язку із поверненням судді Бойко Р.В. з відпустки справу №48/523 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді Смирнова Ю.М., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. колегією суддів справу №48/523 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи за первісним позовом та невиконанням позивачем за первісним позовом вимог ухвали суду від 16.02.2012 р. розгляд справи відкладено до 29.05.2012 р.

29.05.2012 р. представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву в тексті якого вказав, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у справі №2а-8018/11/2670 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2011 р., якою скасовано розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.2010 р. №160 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2012 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи за первісним позовом та заявленим клопотанням розгляд справи відкладено до 07.06.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці справу №48/523 передано на розгляд колегії суддів у складі: Підченко Ю.О. (головуючий), судді Ващенко Т.М., Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. справу №48/523 прийнято колегією суддів до провадження та відкладено розгляд справи до 20.06.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. у зв'язку із поверненням судді Бойко Р.В. з відпустки справу №48/523 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), судді Ващенко Т.М., Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. справу №48/523 прийнято колегією суддів до провадження.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці справу доручено здійснити у наступному складі: Бойко Р.В. (головуючий), судді Самсін Р.І., Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. справу прийнято до провадження у новому складі та відкладено до 18.07.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Самсін Р.І. у відпустці справу доручено здійснити у наступному складі: Бойко Р.В. (головуючий), судді Спичак О.М., Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. справу прийнято до провадження у новому складі та призначено до розгляду на 18.07.2012 р.

В судове засідання 18.07.2012 р. представник позивача з'явилась, вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.07.2012 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, на яку було відправлено ухвалу суду від 20.06.2012 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №11890703 від 28.11.2011 р. Ухвала суду за вказаною адресою отримана відповідачем 26.06.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №07227315.

Місцезнаходження третьої особи за адресою: 86600, Донецька область, м. Торез, вул. Енгельса, 88 на яку було відправлено ухвалу суду від 20.06.2012 р., підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №031738. Ухвала суду за вказаною адресою отримана третьою особою 03.07.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №02605855.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа за первісним позовом повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа за первісним позовом були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 р. між ТОВ «Газенерголізинг»(лізингодавець) та ДП «Торезантрацит»(лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ (надалі -«Договір»).

Згідно п. 2.1 Договору лізингодавець зобов'язується перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та технічних вимог з метою передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а лізингоодержувач зобов'язується перед лізингодавцем прийняти предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 1.1 Договору визначено, що предмет лізингу -це обране лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору, яке лізингодавець набуває у власність у постачальника на підставі та на умовах цього договору та договору купівлі-продажу та передає його лізингоодержувачу у користування на умовах цього договору.

Строк фінансового лізингу складає шістдесят календарних місяців з дати підписання акту введення в експлуатацію одиниці предмета лізингу. Закінченням строку фінансового лізингу вважається дата останнього лізингового платежу відповідно до графіків лізингових платежів (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість предмета лізингу за договором згідно специфікації, складає 157 521 617,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) -26 253 602,83 грн.

Загальна сума цього договору на момент укладення договору визначається базовим графіком лізингових платежів. Загальна сума договору за весь період дії договору може бути змінена відповідно до умов даного договору (п. 3.2 Договору 1).

Згідно п. 3.3 Договору розмір лізингових платежів, що підлягає оплаті за предмет лізингу, розраховується згідно з пунктами 1.6, 1.7 цього договору та фіксується у графіку лізингових платежів, який підписується сторонами.

Пунктами 1.6, 1.7 Договору визначено, що лізинговий платіж -сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавця від лізингоодержувача відповідно до графіка лізингових платежів та включає в себе відшкодування вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавця, яка складається з плати за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, лізингової винагороди та інших платежів відповідно до договору і законодавства. Підчас сплати лізинговий платіж підлягає коригуванню лізингоодержувачем на коефіцієнт коригування КNBU шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного в графіку лізингових платежів.

Коефіцієнт коригування КNBU -коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./дол. США між датою укладення цього договору та датою, що передує даті сплати лізингового платежу, вказаний в базовому графіку лізингових платежів КNBU= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс1»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату укладення договору, «Курс2»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, що передує даті сплати лізингового платежу.

Коефіцієнт коригування КNBU застосовується до загальної суми лізингового платежу: відшкодування вартості предмета лізингу, винагороди лізингодавця (включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу), податків, сплачувані відносно предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати тощо.

Частиною 2 п. 3.3 Договору передбачено, що лізингоодержувач при сплаті лізингових платежів, зобов'язаний самостійно приводити їх коригування згідно п.п. 1.6, 1.7 даного договору. При цьому застосування коефіцієнта коригування КNBU не змінює вартість предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру лізингового платежу в частині інших платежів, лізингодавець спрямовує отримані кошти (різницю між фактично отриманими коштами та визначеною сумою в графіку лізингових платежів за користування предметом лізингу сумою поточного лізингового платежу) на відшкодування фінансових витрат, що виникають внаслідок зміни офіційного курсу НБУ грн./дол. США між датою укладення цього договору та датою, що передує даті сплати поточного лізингового платежу. Під час звіряння розрахунків сторони вказують КNBU, що були (або мали бути) застосовані під час сплати лізингових платежів.

Згідно п. 3.4 Договору зобов'язання лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості предмета лізингу та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок лізингодавця.

Відповідно до п. 3.6 Договору платежі за цим договором здійснюються в гривнях. Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин завдання шкоди предмета лізингу (п. 3.9 Договору).

У відповідності до п. 3.10 Договору лізингоодержувач здійснює лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу після введення в експлуатацію. Втрата предмету лізингу з вини лізингоодержувача не звільняє його від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Зобов'язання за цим договором вважаються виконаними лізингоодержувачем тільки після сплати всіх платежів, встановлених умовами договору (п. 3.11 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору Лізингоодержувач набуває право строкового володіння і користування предметом лізингу на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі одиниці предмета лізингу в лізинг. Дата приймання-передачі предмета лізингу в лізинг співпадає з датою приймання передачі предмета лізингу відповідно до договору купівлі-продажу за актом приймання-передачі від постачальника.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що введення в експлуатацію одиниці предмета лізингу здійснює лізингоодержувач власними силами та за власний кошт. Одиниця предмета лізингу має бути введена в експлуатацію протягом 30-ти днів з моменту передачі. Готовність до експлуатації та введення в експлуатацію предмета лізингу підтверджується актом введення в експлуатацію, який підписується постачальником, лізингодавцем та лізингоодержувачем (п. 5.5.2 Договору).

Одночасно з підписанням Договору фінансового лізингу сторонами було погоджено та підписано базові графіки нарахування лізингових платежів, а також складено графік поставки предмету лізингу.

У відповідності до п. 3.14 Договору зобов'язання за даним договором забезпечені договором безоплатної поруки між лізингодавцем, лізингоодержувачем та ДП «Вугілля України». На забезпечення своїх зобов'язань за даним договором лізингоодержувач зобов'язується сприяти укладанню договорів поруки з ДП «Вугілля України»на всю суму та строк зобов'язань за цим договором. Оплата постачальнику затримується до укладання договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи лізингодавець (ТОВ «Газенерголізинг») у період з 28.10.2010 р. по 31.05.2011 р. на підставі актів прийому-передачі передав, а лізингоодержувач (ДП «Торезантрацит») прийняв предмет лізингу.

31.01.2011 р. на виконання умов п.п. 5.5 та 5.5.2 Договору постачальником (ЗАТ «НВК «Гірничі машини»), лізингодавцем (ТОВ «Газенерголізинг») та лізингоодержувачем (ДП «Торезантрацит») було складено та підписано акти введення в експлуатацію предмета лізингу.

Крім того, сторонами Договору лізингу було складено Графік №1 та Графік №2 лізингових платежів в яких визначені строки та розміри сплати лізингових платежів за предмет лізингу.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, ДП «Торезантрацит»грошового зобов'язання за Договором фінансового лізингу у період з квітня по жовтень 2011 р.

Договір №Ш-04/ФЛ від 02.09.2010 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з умовами Договору лізингу зобов'язання по сплаті лізингових платежів виникає у лізингоодержувача відповідно до графіків лізингових платежів, а саме до 25 числа кожного поточного лізингового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача третя особа виконала своє грошове зобов'язання по сплаті лізингових платежів лише в лютому та березні 2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіків внесення лізингових платежів ДП «Торезантрацит» у період з квітня по жовтень 2011 р. зобов'язане було сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 23 355 816,03 грн.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у ДП «Торезантрацит»обов'язку по сплаті на користь ТОВ «Газенерголізинг»лізингових платежів у розмірі 23 355 816,03 грн. за спірний період.

30.09.2010 р. між ДП «Вугілля України»(поручитель), ТОВ «Газенерголізинг»(кредитор) та ДП «Торезантрацит»(боржник) було укладено Договір безоплатної поруки (надалі - Договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності з п. 1.1 Договору поручитель безоплатно поручається перед кредитором:

- за виконання боржником свого обов'язку щодо сплати лізингових платежів у розмірі 52 206 908,16 грн., що підлягають сплаті упродовж 360 календарних днів з дати введення в експлуатацію одиниці предмету лізингу за основним договором, передбаченим ст. 2 цього договору;

- за виконання боржником своїх обов'язків по викупу предмета лізингу відповідно до п. 3.14, 8.8, 8.9 та 14.1 основного договору у розмірі викупної вартості предмета лізингу за основним договором розрахованої у відповідності з п. 3.12 основного договору.

Згідно п. 3.1 Договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку сплати лізингового платежу (лізингових платежів) за основним договором, який підлягає сплаті упродовж 360 календарних днів з дати введення в експлуатацію одиниці предмета лізингу, отриманого за основним договором та/або порушення боржником своїх зобов'язань по викупу предмета лізингу переданого в лізинг за основним договором та у випадках, передбачених основним договором та/або даним договором, сплати викупної вартості предмета лізингу за основним договором розрахованої у відповідності з п. 3.12 основного договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк до 10 днів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора, або у той же строк повідомити кредитору всі заперечення, які боржник має проти вимог кредитора.

Кредитор зобов'язаний до моменту направлення вимоги на адресу поручителя, направити таку вимогу на адресу боржника.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що даний договір набуває чинності з дати введення в експлуатацію предмету лізингу, отриманого за основним договором та діє протягом 360 календарних днів з дати набрання чинності цим договором.

Позивач на виконання п. 3.1 Договору неодноразово звертався до керівництва ДП «Торезантрацит»з письмовими зверненнями, а саме: листом №04/04-11-02 від 04.04.2011 р., претензіями №31/08-Т від 31.08.2011 р. та №30-05/3-а від 30.05.2011 р. погасити існуючу заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Крім того, позивачем на адресу відповідача, як поручителя було надіслано листи-вимоги №31-08/1-а від 31.08.2011 р. та №18-10/1 від 18.10.2011 р., які згідно вхідної печатки та повідомлення про вручення поштового відправлення №04767686 отримані відповідачем 05.09.2011 р. та 26.10.2011 р. з вимогами погасити заборгованість ДП «Торезантрацит».

Проте відповіді на вказані листи ні відповідач, ні третя особа не надали, заборгованість у розмірі 23 355 816,03 грн. не погасили.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з квітня по жовтень 2011 р. у розмірі 23 355 816,03 грн. на підставі Договору фінансового лізингу та Договору безоплатної поруки.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Газенерголізинг»про стягнення з ДП «Вугілля України»грошових коштів у розмірі 23 355 816,03 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд відзначає наступне.

ДП «Вугілля України»обґрунтовує свої зустрічні позовні вимоги тим, що станом на момент укладення договору фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ від 02.09.2010 р. ТОВ «Газенерголізинг»не мало правових підстав для надання послуг з фінансового лізингу оскільки, його на підставі рішення члена комісії -директора інспекційного департаменту від 15.02.2010 р. №14-ЛК-АД, яке схвалене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.2010 р. №160 було виключено з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг та не мав довідки про взяття на облік юридичної особи як такої, що може надавати фінансову послугу з фінансового лізингу. У зв'язку із наведеним ДП «Вугілля України»просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ від 02.09.2010 р., а також застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсним договір про безоплатну поруку б/н від 30.09.2010 р., який укладений між ТОВ «Газенерголізинг», ДП «Вугілля України»та ДП «Торезантрацит».

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підставу позову позивач посилається на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ «Газенерголізинг» під час підписання договору фінансового лізингу, проте згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2011 р. залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. скасовано розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.02.2010 р. №160 про виключення запису з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг.

Таким чином, позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ «Газенерголізинг» під час підписання Договору фінансового лізингу №Ш-04/ФЛ від 02.09.2010 р.

З огляду на наведене, правові підстави для визнання Договорів недійсним відсутні.

За таких обставин, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; ідентифікаційний код 32709929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; ідентифікаційний код 35840240) грошові кошти у розмірі 23 355 816 (двадцять три мільйона триста п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 03 коп., державне мито у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Вугілля України»відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 20.07.2012 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді О.М. Спичак

Ю.М. Смирнова