Рішення № 25534747, 02.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.12 Справа№ 5015/2611/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сокаль

про: стягнення 48 003,79 грн.

Представники:

Від позивача: Добровольський Є.О. - представник (Довіреність № 3054 від 29.12.2011 р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння», м. Київ до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сокаль про стягнення 48 003,79 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.07.2012 р.

Відповідач у судовому засіданні 17.07.2012р. позовні вимоги визнав, просив відкласти розгляд справи для примирення з позивачем.

За клопотанням сторін Ухвалою суду від 17.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 02.08.2012 р.

В судовому засіданні 02.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд про задоволення позову.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

18.02.2012 р. між сторонами у справі було укладено Договір № 10-1802/1, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар, розгорнутий асортимент та кількість якого визначається у Додатках до цього Договору, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання договірних зобов'язань 25.03.2011 р. позивач передав відповідачу визначений Додатком № 1 до Договору товар на загальну суму 54 400,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується відтиском печатки та підписом відповідача на Видатковій накладній № ВН-2503-6 від 25.03.2011 р.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в Додатках до Договору.

У Додатку 3 1 до Договору сторони погодили, що 50 % вартості товару відповідач сплачує до 01.03.2011 р., 50 % - до 15.03.2011 р.

Як вбачається із матеріалів справи 04.01.2012 р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 14 000,00 грн.; 14.03.2012 р. -ще 9 000,00 грн. (загальна сума 23 000,00 грн.) Докази оплати решти вартості товару на суму 31 400,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

18.05.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу № 1-5/99 від 18.05.2012 р., відповідно до якої просив негайно перерахувати на рахунок ТзОВ «Торговий дім «Насіння»31 400,00 грн. основного боргу; 7 606,12 грн. пені, 6 280,00 грн. штрафу, 1 476,88 грн. інфляційних втрат, 762,06 грн. 3 % річних, всього -47 595,06 грн.

Вищевказану вимогу відповідачем отримано 25.05.2012 р., про що свідчить представлене суд повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, як встановлено судом вимог позивача відповідач не задоволив, заборгованості за отриманий товар не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За порушення строків оплати товару, позивач окрім суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача 8 005,06 грн. пені, 6 280,00 грн. штрафу (на підставі п.п. 12.2. та 12.5. Договору), 762,06 грн. інфляційних та 1 556,67 грн. 3 % річних (на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Загальна сума позовних вимог становить 48 003,79 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 10-1802/1 від 18.02.2012 р., на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 54 400,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 1 до Договору визначено, що 50 % вартості отриманого від позивача товару відповідач сплачує до 01.03.2011 р., 50 % - до 15.03.2011 р.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобов'язань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав, сплативши з простроченням лише частину вартості товару в сумі 23 000,00 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 12.2, 12.5 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання за Договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки; в разі ухилення від оплати вартості товару понад один місяць покупець, крім пені сплачує продавцеві штраф у розмірі 10 % від вартості не прийнятого товару.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 р. №06/5026/1052/2011).

З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, що позовні є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння»(03141, м. Київ, вул. Клінічна, 25. Іідентифікаційний номер 30674952) 31 400,00 грн. основного боргу, 8 005,06 грн. пені, 6 280,00 грн. штрафу, 762,06 грн. інфляційних та 1 556,67 грн. 3 % річних, всього -48 003,79 грн.; 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.08.2012 р.