Рішення № 25534359, 30.07.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" липня 2012 р. Справа № 21/5007/36/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрушина Л.А. - довіреність від 01.03.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Житомиррадіоком" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (смт. Новогуйвинське Житомирська область)

про стягнення 2868,08 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2868,08грн., з яких: 2390,41грн. основного боргу, 237,41грн. інфляційних, 92,37грн. пені та 147,89грн. 3 % річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовні заяві. В судовому засіданні подала підписаний позивачем акт звіряння розрахунків станом на 30.07.12р., довідку позивача від 30.07.12р. про стан заборгованості відповідача, витяг з ЄДР, рахунки-фактури від 18.06.10р., від 11.05.10р., та від 23.04.10р., банківську виписку з особового рахунку, а також докази направлення відповідачу претензії (а.с.30-50).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки останнього суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27).

Враховуючи вказане, а також те, що 31.07.12р. закінчується передбачений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви позивач вказав, що 23.04.10р. між ПП "Житомиррадіоком" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (відповідач, покупець) укладено Договір №460 від 14.04.10р. про поставку канцелярських товарів (надалі - Договір), за яким позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар згідно заявки покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар з відтермінуванням у 14 днів (а.с. 11).

Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного Договору, на підставі видаткових накладних №Жит-037430 від 23.04.10р., №Жит-038238 від 11.05.10р., №Жит-038239 від 11.05.10р. та №Жит-0040884 від 18.05.10р. ним було передано у власність відповідача товар на загальну суму 2568,50грн.

Вказує, що відповідно до п.2.2 Договору, покупець повинен був розрахуватися за поставлений товар згідно накладної в термін до 14 календарного дня з моменту поставки товару, однак розрахунки у повному обсязі відповідачем проведено не було, в результаті чого у останнього утворилася перед позивачем заборгованість в розмірі 2390,41грн.

В усному порядку представник позивача зазначив, що 23.02.12р. відповідачу направлялася претензія (а.с.14,15, 47-50), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку із вказаним, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 237,41грн. інфляційних, 92,37грн. пені та 147,89грн. 3% річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник при здійсненні ними прав та обов'язків у відносинах купівлі - продажу. При цьому підставою виникнення вказаних відносин позивач вважає факт передачі відповідачу товару згідно Договору №460 від 14.04.10р. (а.с. 11) та видаткових накладних №Жит-037430 від 23.04.10р., №Жит-038238 від 11.05.10р., №Жит-038239 від 11.05.10р. та №Жит-0040884 від 18.05.10р. (а.с. 12-13).

Однак, в процесі розгляду справи судом було встановлено, що у видаткових накладних, згідно яких здійснювалася поставка товару, відсутнє посилання на Договір, а умовою поставки зазначено рахунки-фактури. У вказаних рахунках-фактурах також відсутнє посилання на Договір.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що купівля-продаж товару між позивачем та відповідачем здійснювалася на підставі рахунків-фактур та накладних.

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно наданих позивачем видаткових накладних №Жит-037430 від 23.04.10р., №Жит-038238 від 11.05.10р., №Жит-038239 від 11.05.10р. та №Жит-0040884 від 18.05.10р. (а.с. 12-13), відповідачу дійсно було передано товар загальною вартістю 2568,50грн.

При цьому, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Вказана правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.02.12р. №5002-8/481-2011 та від 21.04.2011 N 9/252-10, а також інформаційному листі від 17.07.12р. №01-06/928/2012.

Так, згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Однак, у вказані строки відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, так як в рахунок оплати за товар по вищевказаних накладних було зараховано лише 178,09грн. - залишок із перерахованих відповідачем 27.07.10р. 500,00грн., решту яких було зараховано в погашення попередньої заборгованості (а.с. 32, 44), що в усному порядку підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар склала 2390,41грн., що також вбачається з довідки позивача (а.с.31).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків не надав.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 2390,41грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення 92,37грн. пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалася на підставі накладних (а не на підставі договору), тобто відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 92,37грн. пені є безпідставною та такою, що не підлягає.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 237,41грн. інфляційних та 147,89грн. 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України, то приписами частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 5) вбачається, що 3% річних останнім нараховано за період, починаючи з дати поставки товару по накладних. Однак, враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання виникло на наступний день після поставки товару, здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що обгрунтовано заявленою до стягнення сумою річних є 144,41грн. У стягненні 3,48грн. 3% річних слід відмовити.

Стосовно нарахованих позивачем інфляційних суд встановив, що заявлена до стягнення їх сума є обгрунтованою.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню на суму 2772,23грн., з яких: 2390,41грн. основного боргу, 144,41грн. 3% річних та 237,41грн. інфляційних.

В частині стягнення 92,37грн. пені та 3,48грн. річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н., смт. Новогуйвинське, вул. Заводська, буд.2, код 32746536)

на користь Приватного підприємства "Житомиррадіоком" (10014, Житомирська обл.,м. Житомир, вул.Київська, 1, код 24699022)

- 2390,41грн. основного боргу;

- 144,41грн. 3% річних;

- 237,41грн. інфляційних;

- 1555,71грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03 серпня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).